У монографії розглядаються процеси розвитку сучасних літературних мов світу, характерні ознаки мови нації - її функціональна різноманітність, тенденції збагачення словникового складу, інтернаціоналізація лексичних засобів, зокрема в галузі нової термінології, - що не однаково проявляються в старописемних і молодописемних мовах. Аналізуються процеси розвитку мов у СРСР і США, а також у країнах, що розвиваються, африканського, південноамериканського і азіатського континентів. Для мовознавців - дослідників, викладачів і студентів, суспільствознавців, вчителів, лекторів і пропагандистів.

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

У вказівнику міститься література з фондів Російської державної бібліотеки, що вийшла у період з 1900 до 1917 р. та розкриває різноманітність та складність національних взаємозв'язків і стосунків народів Росії. Включені матеріали з теорії питання, історія розвитку національних стосунків у багатонаціональній державі.

Довідник містить систематизовані описи 3514 карт та планів у складі проектної документації 150 комплексів 51 фонду Центрального державного науково-технічного архіву України. Тематична й видова різноманітність представлених у довіднику матеріалів передбачає використання його інформації у різних сферах практичної, наукової і навчальної діяльності, більш активне введення до наукового обігу інформації картографічних архівних документів.

. - 32 с.

Зважаючи на актуальність питання про ефективність функціонування Парламенту нашої держави сьогодні, пропонується наступне дослідження, присвячене особливостям влаштування апаратів та секретаріатів законодавчих органів світу. Зважаючи на різноманітність можливих варіацій структури таких апаратів, що залежить від завдань, покладених на парламенти різних країн світу, можна стверджувати, що оптимального та єдиного підходу до структури апарату не існує. Тому дослідження спрямоване на допомогу оптимізації роботи апарату законодавчого органу. У цьому контексті корисними є питання, пропоновані до розгляду, оскільки вони висвітлюють особливості структури апаратів світу. Їх кількісного наповнення, функціональних особливостей, підходів до формування апаратів (освітні та кваліфікаційні вимоги для кандидатів), способи та обсяги фінансування та багато інших, практично важливих питань

Середні віки — поняття не скільки хронологічне, стільки змістов- не. Стало звичним і як би самозрозумілим вкладати у цей термін певне ціннісне значення: “відстале”, “реакційне”, “нецивілізова”, “просякнуте духом клерікалізму” Але ще в минулому (тут розуміється ХІХ-те — О. М) столітті було справедливо мовлено:виглядати ліберальним за рахунок Середньовіччя доволі вигідно. При цьому гріхи свого власного часу списуються із рахунку, видаються за пережитки іншої епохи. Ця традиція починається від гуманістів та просвітителів. Середньовіччя давало свого роду моральне алібі сучасності. Правда, цій традиції протистояла інша: романтизувати Середньовіччя, шукати у ньому втрачені потім доблесті або кольористу екзотику. В цьому випадку Середньовіччя використовувалося як докір Новому часові, котрий вже втратив минулу моральну цілісність. Обидва підходи зближує схильність підводити все багатство та різноманітність великої за протяжністю епохи під єдиний знаменник, давати їй однозначне ціннісне визначення. В цьому уніфікованому бажанні — дефект обох підходів»