Анализируется развитие сельского хозяйства России во второй половине XIX-XX в. и указываются приоритетные направления повышения эффективности функционирования агропромышленного комплекса в XXI в. Предпринята попытка обобщить результаты исследований многих учёных-аграрников по вопросам экономики, агрономии, экологии и другим смежным дисциплинам. При этом развитие сельского хозяйства рассматривается в тесной связи с основными тенденциями развития экономики России, правительственной политикой в аграрной сфере и с достижениями сельскохозяйственной науки. Особое внимание уделено новейшему периоду развития сельского хозяйства. Книга предназначена для широкого круга читателей, интересующихся историей, совремаенным состоянием и перспективами развития сельского хозяйства России.

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

Системна криза світової економіки, на жаль, стала головною ознакою початку третього тисячоліття новітньої історії людства. Практично всі країни світу нині відчувають її нищівні удари, а міжнародна спільнота, очолювана найбільш економічно розвиненими країнами, запроваджує безпрецедентні заходи щодо мінімізації її впливу з тим, щоб її наслідки не призвели до соціальних негараздів у громадянському суспільстві. Цілком природно, що у найбільш незахищеному стані опинилися країни з перехідною економікою, особливо Центральної та Східної Європи, які після трансформації своїх систем господарювання лише почали розбудовувати свою незалежність та зробили перші кроки до інтеграції у структури світової економічної системи. Серед них - Україна, в якій однією з провідних складових економіки є аграрний сектор, від характеру розвитку якого суттєво залежить ситуація в державі, адже саме ця галузь визначає не лише рівень продовольчої безпеки країни, але і її місце на провідних світових ринках.

  Текст у форматі PDF 1.46 Мб

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.

  Текст у форматі PDF 4.43 Мб