В одной из последних своих книг (1987) великий французский мыслитель продолжает размышлять о жизни и смерти, сохраняя ясность логического построения и беспощадную четкость формулировок.

"Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология" — неоконченная работа Э. Гуссерля. Написана на основе докладов, прочитанных в 1935 в Праге на тему «Кризис европейских наук и психология». В первой части работы Гуссерль диагностирует утрату современной культурой идеи единой, универсальной и аподиктически обоснованной науки, способной дать достоверный ответ на любой интересующий человека вопрос. Это означает глубинный кризис европейского человечества, поскольку смысл («телос») самого его бытия состоит в реализации универсального разума. Причина кризиса выявляется во второй части работы: это основная тенденция исторического развития новоевропейской науки, состоящая, по Гуссерлю, в прогрессирующем забвении жизненного мира как смысловой основы и генетического истока всех научных построений и практик. Соответственно этому, трансцендентальная феноменология, как исследование жизненного мира и его конститутивных функций по отношению к науке, оказывается действенным средством выхода из кризисной ситуации. В третьей (и последней) части анализируется соотношение жизненного мира и объективной науки, излагается феноменологическая методология исследования жизненного мира, а также разрабатывается идея психологии как науки, которая, отказавшись от объективирующего подхода к субъекту, могла бы стать одним из «путей» к трансцендентальной феноменологии. В «К.е.н. ...» Гуссерль существенно расширяет тематический круг и методологический арсенал трансцендентальной феноменологии, а также экспонирует ее критические и терапевтические возможности по отношению к духовной культуре.

В монографии исследуются онтологические основания ценностного отношения. Предмет исследования — личностное бытие как область формирования и функционирования ценностных смыслов. Рассматриваются субстациональная и коммуникативная концепции ценностного мира человека.

"Закон Божий (Книга буття українського народу)" —унікальний за змістом і долею твір видатного українського та російського історика, письменника й громадського діяча М. Костомарова, викладає програмні положення Українсько-Слов'янського товариства святих Кирила й МефодІя, чи більш відомого нам під назвою Кирило-МефодІївське братство. Глибокі ідейно-теоретичні й гуманістичні устремління автора дістали високу оцінку вітчизняної суспільно-політичної думки. Водночас є підстави вважати, що основні положення цього трактату були прийняті братчиками за програму їхньої подальшої діяльності щодо поширення ідей національного відродження України.

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національно-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого видання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучасної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, предметний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвістичних термінів.

Кандомбле - афро-бразильська релігійна традиція, в основі якої лежить поклоніння духам Оріша, пов'язаним зі стихіями, різними родами людської діяльності і духовними аспектами буття. Широко розповсюджена віра на території Бразилії, особливо в регіонах з великим числом темношкірого населення

Кандомбле - афро-бразильська релігійна традиція, в основі якої лежить поклоніння духам Оріша, пов'язаним зі стихіями, різними родами людської діяльності і духовними аспектами буття. Широко розповсюджена віра на території Бразилії, особливо в регіонах з великим числом темношкірого населення

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

Про філософські аспекти буття хліборобів Трипільської цивілізації, яка життєдіяла від сер. 6 до поч. 3 тис. до н. е. на землях від Дунаю до Дніпра, про духовно-господарський та космогонічний феномен пращурів, про розвиток життя на засадах закономірностей Світоладу, про спільність образотворчої мови історичних культур і народної культури України йдеться у праці відомого етнографа й археолога.

Т. 1. - 1989. - 624 с.

Данное издание предлагает вниманию читателей главное произведение выдающегося немецкого философа Мартина Хайдеггера (1889—1976) «Бытие и время». Эта работа оказала решающее влияние на развитие европейской философской традиции и западного гуманизма в ХХ веке

Підручник, що не має аналогів на видавничому просторі України, створений за матеріалами університетського курсу, який читається автором у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міжнародному Соломоновому університеті; він апробований також у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Обраний автором проблемний метод викладу матеріалу дає можливість простежити в розвитку філософії культури історію її певних проблем: типології культури та її цивілізаційних форм; архетипно-традиційного, міфічного та символічного як найуніверсальніших модусів буття культури в знаку; порівняння як основи діалогічних відношень у культурі та інтертекстуальності як принципу породження та динамізації тексту культури тощо. Розрахований на студентів філософських факультетів і представників інших гуманітарних дисциплін.

Книга містить методологічно актуальні напрацювання в галузі історико-філософських досліджень екзистенціальної філософії, філософії класичного екзистенціалізму та постекзистенціалістського мислення. Сукупність культурологічних синтезів екзистенціалізму з різними напрямами гуманітарного знання в якості предмета комплексного аналізу вперше представлена вітчизняному та світовому співтовариству.

У книзі висвітлюються теоретико-методолоіічні засади вивчення політико-естетичних феноменів, взаємозв'язок політичного буття та свідомості, вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняті політики, можливість застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики й історичне втілення останніх. Показано, що естетичне сприйняття передусім позначається на становленні владної свідомості. Політико-естетичні феномени сприймаються суб'єктом завдяки механізму принадження, що постас як процес некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей — мисленнених і повелінкових взірців. В історії політико-естетична феноменологія постає у вигляді міфів, телеологічних уявлень, тоталітарних і демократичних ритуалів.

Кілька століть тому мова українців суттєво відрізнялася від теперішньої. Ще більше відмінностей було на різних етапах її буття у глибині віків. Адже розвиток мови — це постійні зміни її звукового ладу, лексичного арсеналу, граматичних виявів. Пізнання джерел, суті, наслідків цих змін допомагає зрозуміти складний природний процес формування українського народу і його сучасної мови, вплив на нього і позамовних чинників. Простір таких знань відкриває пропонований навчальний посібник, у якому на основі синтезу дослідницьких надбань різноманітних мовознавчих дисциплін простежено становлення та еволюцію всіх підсистем сучасної української мови. Для студентів вищих навчальних закладів. Прислужиться фахівцям з історії, народознавства, дослідникам української культури.

До видання ввійшло шість прань відомого німецького філософа Мартіна Гаидеґґера про мову, які він написав та оприлюднив між 1950 і 1959 роками, коли знову повернувся до викладання й активної публічної діяльності. У цих текстах автор зосередився на різних аспект ах взаємозв'язку мови і буття, поезії та філософії, мови і мовлення. Для філософів, філологів, усіх, хто цікавиться проблемами Мови.

Новая книга одного из оригинальных и ярких современных мыслителей представляет собой попытку живым и образным языком работать с неустоявшимися смыслами, чтобы переводить человека из одного состояния бытия в другое. Полемически заостренные размышления затрагивают важнейшие из актуальных сюжетов.

У книзі видатний французький мислитель Моріс Мерло-Понті (1908-1961) осмислює унікальний спосіб буття людини у світі та її взаємодії з ним. На основі критичного аналізу класичних новоєвропейських підходів, гештальттеорії, феноменології Е. Гуссерля, феноменологічних та екзистенціалістських концепцій М. Гайдеггера і Ж.-П. Сартра автор здійснює феноменологічний опис сприйняття як первісного, дорефлексивного зв'язку людини зі світом, в якому відбувається самовираження людини та конституювання світу культури.