Розглянуто питання теорії та методології контрастивної семантики, досліджується лексична, фразеологічна, словотвірна, морфологічна, синтаксична, когнітивна та граматична семантика в зіставному аспекті, переклад як джерело зіставлення, а також методи і прийоми зіставного вивчення семантики в середній і вищій школі. Висвітлено теорію взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних чинників та перспективи контрастивної лінгвістики, національні особливості фонових слів в українській та російській мовах, фразеологічні засоби вираження мовного етикету в чеській та українській мовах. Досліджено проблема сприйняття інокультурного художнього тексту носіями різних культур, мовні орієнтації молоді як соціокультурна проблема, фактор рідної мови при вивченні іноземної мови тощо.

Представлен материал по сравнительной фразеологии и стилистике, контрастивному анализу пунктуации, перспективных направлениях современных сравнительно-типологических исследований. Рассмотрены вопросы истории типологических исследований, методики типологического анализа и описания. Внимание уделено тем языковым фактам, при которых межъязыковые расхождения проявляются в форме частичного сходства сопоставляемых явлений, так как при этом наблюдается особенно сильная интерференция со стороны родного языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.751

Рубрики:

Типологія мов. Порівняльна (контрастивна) лінгвістика

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше здійснено системне дослідження проблеми мови трипільської культури - з залученням свідчень субстратних лексичних слідів у слов'янських мовах (у порівнянні з догрецьким та іншими субстратами), типологічних свідчень, матеріалу давньокрітських писемностей, реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону (кімерійської, етруської, лемноської, хуритської та урартської, хатської), зовнішніх зв'язків трипільської культури як вірогідного кореляту зв'язків мови трипільців. Представлено лексичні свідчення з джерел української мови, а особливо її типологічні особливості, що зберігають виразні риси доіндоєвропейського (трипільсько-балкансько-егейського) мовного шару. Вивчено українську ономастику (гідронімію, оронімію, антропонімію та міфонімію), де переважна більшість назв із неясною етимологією виявляє яскраві зв'язки з ономастикою доіндоєвропейського Середземномор'я та Кавказу.

Проаналізовано теорію та принципи широких порівнянь мовного матеріалу різних родин. Показано шляхи практичного застосування концепції О. С. Мельничука у цій галузі досліджень, що полягає, зокрема, в реконструкції багатьох архаїчних мовних форм і порівняльно-історичному вивченні мовних субстратів.

Висвітлено історію та сучасний стан порівняльно-історичного мовознавства як лінгвістичної дисципліни. Розглянуто особливості структури праіндоєвропейської прамови: фонетичної, синтаксичної і лексико-семантичної систем, морфологічної і поліномічної діасистем. Охарактеризовано мови індоєвропейської родини: анатолійські, індо-іранські, фракійські, тохарські, кельтські, германські, балтійські, слов'янські та ін.

Освещены история и современное состояние сравнительно-исторического языковедения как лингвистической дисциплины. Рассмотрены особенности структуры праиндоевропейского праязыка: фонетической, синтаксической и лексико-семантической систем, морфологической и полиномической диасистем. Охарактеризовано языки индоевропейского семейства: анатолийские, индо-иранские, фракийские, тохарские, кельтские, германские, балтийские, славянские и др.

Здійснено зіставний діахронічно-синхронічний аналіз дієслів зі значенням руху в українській та сербській мовах. Показано різний шлях еволюції цих дієслів в українській мові - формування на підставі колишніх ітеративних опозицій засобів вираження функцій часової та просторової локалізованості, а також у сербській мові - зруйнування праслов'янських опозицій з втратою атематичних дієслів або набуття ними іншої функціональної спеціалізації.

The article deals with the contrastive diachronic-synchronic characteristics of verbs of motion in Ukrainian and Serbian. Differences in the evolution of these verbs are under consideration: in Ukrainian we observe the formation on the basis of formeriterative oppositions of time and space localization functions. In Serbian we can see the loss of Protoslavonic oppositions, while some verbs preserve prototype semantics or the verbs of motion may acquire another functional specialization.

Наведено елементи французької граматики у порівнянні з українською, розглянуто особливості утворення складних слів. Проаналізовано логічну структуру французького речення. Розглянуто критерії вибору артикля, а також українські еквіваленти означеного артикля.

Приведены элементы французской грамматики по сравнению с украинской. Проанализирована логическая структура французского предложения, рассмотрены особенности образования сложных слов. Рассмотрены критерии выбора артикля, а также украинские эквиваленты определенного артикля.

Изложены основные особенности фонетического строя германских языков в сравнении со славянскими и романскими языками. Раскрыто содержание понятия аномального аблаута, определены возможные причины его возникновения. Показано значение графических символов. Описаны индоевропейский, готский и другие германские языки, а также древнеиндийский и старославянский.

Розглянуто одну з проблем функціональної лінгвістики - варіативності мовних засобів. Варіативність є природною властивістю мовної системи і одним з чинників розвитку мови. Проаналізовано основні підходи до визначення терміну "варіантність" / "варіативність" в сучасній лінгвістичній літературі. Подані терміни диференційовано та співвіднесено з двома домінуючими в лінгвістиці тенденціями в їх використанні. Охарактеризовано прояв варіативності в синтаксисі. На рівні моделі речення варіативність реалізується в двох напрямах - у можливості однієї і тієї ж синтаксичної моделі передавати різні значення і в наявності ряду синтаксичних структур, здатних передавати схожий зміст. Показано, що варіативність синтаксичної моделі виявляється як всередині моделі, так і в зв'язку з її відносинами з корелюючими структурами. На внутрішньомодельному рівні внаслідок розподібнення моделі утворюються варіанти, на міжмодельному - результатом уподібнення різнооформлених структур є наявність синонімічного ряду.

Рассмотрена одна из проблем функциональной лингвистики - вариативность языковых средств. Вариативность - естественное свойство языковой системы, являющееся одним из факторов развития языка. Проанализированы основные подходы к определению термина "вариантность" / "вариативность" в современной лингвистической литературе. Дифференцированы данные термины и соотносены с двумя доминирующими в лингвистике тенденциями в их использовании. Охарактеризовано проявление вариативности в синтаксисе. На уровне модели предложения вариативность реализуется в двух направлениях - в способности одной и той же синтаксической модели служить передаче разных значений и в наличии ряда синтаксических структур, способных передавать сходное содержание. Показано, что вариативность синтаксической модели проявляется как внутри модели, так и в связи с ее отношениями с коррелирующими структурами. На внутримодельном уровне в результате разуподобления модели образуются варианты, на межмодельном - результатом уподобления разнооформленных структур является наличие синонимического ряда.

Представлено системное описание русской и украинской грамматик на словообразовательном, морфологическом, синтаксическом уровнях в сопоставительном аспекте, освещены общие и специфические их черты. Проанализировано семантическое своеобразие грамматических средств языков. Приведены результаты исследований эталонов литературно-нормированной речи в письменном и устном вариантах. Изучена динамика изменений в грамматических системах русского и украинского языков в конце ХХ в.

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності, описано його структуру і типологію, різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичного, лексичного, морфолого-синтаксичного та лексико-синтаксичного і текстуального рівнів) та їх взаємодію у висловленнях. Значну увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків та взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Проведен сравнительный анализ функционально-семантического поля субъективной модальности, описаны его структура и типология, разноуровневые средства выражения модальных значений (фонетического, лексического, морфолого-, лексико-синтаксического и текстуального уровней), их взаимодействие в высказываниях. Значительное внимание уделено полифункционализму речевых знаков и взаимосвязей слагаемых макрополя модальности.

Наведено генетико-типологічний аналіз категорій відмінків, предикатів і діатезів в українській мові. На підставі узагальнення матеріалу щодо історичних пам'яток, а також фольклорних і діалектних записів обгрунтовано типологічну реконструкцію даних категорій від передісторичних (праіндоєвропейських) стадій розвитку української мови до сучасного стану її функціонування.

Приведен генетико-типологический анализ категорий падежей, предикатов и диатезов в украинском языке. На основе обобщения материалов по историческим памяткам, а также фольклорных и диалектных записей обоснована типологическая реконструкция данных категорий от предисторических (праиндоевропейских) стадий развития украинского языка до современного состояния ее функционирования.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш + Ш100.751.1

Рубрики:

Філософські питання і методологія філології

Універсалії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено різновекторний аналіз заперечення у германських, романських та слов'янських мовах. Висвітлено логіко-філософські та лінгвістичні концепції заперечення, особливості семантичної, синтаксичної, прагматичної та просодичної сфер дії заперечення. Визначено універсальний статус та циклічний розвиток мовного заперечення.

Приведен разновекторный анализ отрицания в германских, романских и славянских языках. Освещены логико-философские и лингвистические концепции отрицания, особенности семантической, синтаксической, прагматической и просодической сфер действия отрицания. Определены универсальный статус и циклическое развитие языкового отрицания.

Проведено детальне вивчення різноманітних аспектів проблеми милозвучності української мови у контексті розгляду подібних або контрастних явищ інших мов. Здійснено спробу з'ясування джерел формування милозвучності та мелодійності української мови. Показано роль ритміки мовлення залежно від форми текстів (поетичних або прозових) та їх функціональних особливостей (з виокремленням сакральних текстів). Досліджено віддалені родинні зв'язки української мови.

Проведено детальное изучение различных аспектов проблемы благозвучности украинского языка в контексте рассмотрения подобных или контрастных явлений в других языках. Осуществлена попытка определения источников формирования благозвучности и мелодийности украинского языка. Показана роль ритмики речи в зависимости от формы текстов (поэзии или прозы) и их функциональных особенностей (с выделением сакральных текстов). Исследованы оттдаленные родственные связи украинского языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш.г(7СПО=411.4)д + Ш063 + Ш100.75

Рубрики:

Історія філології

Тюркська філологія

Порівняльно-історична лінгвістика. Генетичні та ареальні мовні зв'язки. Ностратична, урало-алтайська теорія та ін

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що історичний підхід до типології не є новим в середині XIX ст. робилися спроби дати історичну інтерпретацію морфологічних типів мов. Типологічні концепції XIX - XX ст. є вихідним положенням для розв'язання таких проблем історичної типології, як визначення її об'єкта, предмета, мети та завдань.

Отмечено, что исторический подход к типологии не является новым в середине XIX в. предпринимались попытки дать историческую интерпретацию морфологических типов языков. Типологические концепции XIX - XX вв. - отправная точка для решения таких проблем исторической типологии, как определение ее объекта, предмета, цели и задач.

The historical approach to typology is not a new one. In the middle of the XIX century a lot of attempts were made in order to give a historical interpretation of morphological types of languages. Typological conceptions of XIX - XX centuries are a starting-point for the solution of such problems of historical typology as the determination of its object, subject, aims, and tasks.

Проаналізовано ексклюзивні лексичні збіги між індоарійською, кельтською та латинською мовами. Всупереч поширеному погляду на ці лексеми як на пережиток спільноіндоєвропейської доби обгрунтовано думку про більш пізнє їх походження та поширення через арійсько-центральноєвропейські контакти III - II тис. до н. е.

Визначено, що відприкметникові дієслова порівнюваних мов конституюють три словотвірні категорії: есивні, інхоативні та каузативні дієслова, відповідно: у німецькій мові - 63, 77 і 507 одиниць, у англійській мові - 86, 260 і 798 одиниць, в українській мові - 138, 463 і 411 дієслів. Найбільш сприятливі умови активної вербалізації прикметників склалися щодо каузативних дієслів: деривацію "прикметник - каузативне дієслово" обслуговують практично всі словотворчі засоби, наявні у дієслівному словотворі. Основним фактором, який позитивно позначився на надзвичайно високій продуктивності інхоативних і високій продуктивності дієслів есивного значення української мови, слід вважати відсутність переобтяженості однієї лексеми якісно відмінними значеннями і, щодо одиниць інхоативної семантики, можливість творити дієслова від прикметників вищого ступеня, похідних прикметників. Словотвірні категорії есивних і каузативних деад'єктивних дієслів німецької, англійської та української мов гетерогенні в семантичному плані. У межах даних словотвірних категорій дієслова порівнюваних мов на підставі наявності/відсутності та характеру певних додаткових семантичних компонентів виділено словотвірні субкатегорії власне есивних/каузативних (дієслова, які не виявляють додаткових семантичних компонентів) і квазі- есивних/каузативних відприкметникових дієслів. Лексеми інхоативної семантики порівнюваних мов не виявляють додаткових семантичних компонентів і складають моногенні словотвірні категорії.