Розглянуто питання теорії та методології контрастивної семантики, досліджується лексична, фразеологічна, словотвірна, морфологічна, синтаксична, когнітивна та граматична семантика в зіставному аспекті, переклад як джерело зіставлення, а також методи і прийоми зіставного вивчення семантики в середній і вищій школі. Висвітлено теорію взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних чинників та перспективи контрастивної лінгвістики, національні особливості фонових слів в українській та російській мовах, фразеологічні засоби вираження мовного етикету в чеській та українській мовах. Досліджено проблема сприйняття інокультурного художнього тексту носіями різних культур, мовні орієнтації молоді як соціокультурна проблема, фактор рідної мови при вивченні іноземної мови тощо.

Представлен материал по сравнительной фразеологии и стилистике, контрастивному анализу пунктуации, перспективных направлениях современных сравнительно-типологических исследований. Рассмотрены вопросы истории типологических исследований, методики типологического анализа и описания. Внимание уделено тем языковым фактам, при которых межъязыковые расхождения проявляются в форме частичного сходства сопоставляемых явлений, так как при этом наблюдается особенно сильная интерференция со стороны родного языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.751

Рубрики:

Типологія мов. Порівняльна (контрастивна) лінгвістика

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано теорію та принципи широких порівнянь мовного матеріалу різних родин. Показано шляхи практичного застосування концепції О. С. Мельничука у цій галузі досліджень, що полягає, зокрема, в реконструкції багатьох архаїчних мовних форм і порівняльно-історичному вивченні мовних субстратів.

Здійснено зіставний діахронічно-синхронічний аналіз дієслів зі значенням руху в українській та сербській мовах. Показано різний шлях еволюції цих дієслів в українській мові - формування на підставі колишніх ітеративних опозицій засобів вираження функцій часової та просторової локалізованості, а також у сербській мові - зруйнування праслов'янських опозицій з втратою атематичних дієслів або набуття ними іншої функціональної спеціалізації.

The article deals with the contrastive diachronic-synchronic characteristics of verbs of motion in Ukrainian and Serbian. Differences in the evolution of these verbs are under consideration: in Ukrainian we observe the formation on the basis of formeriterative oppositions of time and space localization functions. In Serbian we can see the loss of Protoslavonic oppositions, while some verbs preserve prototype semantics or the verbs of motion may acquire another functional specialization.

Наведено елементи французької граматики у порівнянні з українською, розглянуто особливості утворення складних слів. Проаналізовано логічну структуру французького речення. Розглянуто критерії вибору артикля, а також українські еквіваленти означеного артикля.

Приведены элементы французской грамматики по сравнению с украинской. Проанализирована логическая структура французского предложения, рассмотрены особенности образования сложных слов. Рассмотрены критерии выбора артикля, а также украинские эквиваленты определенного артикля.

Розглянуто одну з проблем функціональної лінгвістики - варіативності мовних засобів. Варіативність є природною властивістю мовної системи і одним з чинників розвитку мови. Проаналізовано основні підходи до визначення терміну "варіантність" / "варіативність" в сучасній лінгвістичній літературі. Подані терміни диференційовано та співвіднесено з двома домінуючими в лінгвістиці тенденціями в їх використанні. Охарактеризовано прояв варіативності в синтаксисі. На рівні моделі речення варіативність реалізується в двох напрямах - у можливості однієї і тієї ж синтаксичної моделі передавати різні значення і в наявності ряду синтаксичних структур, здатних передавати схожий зміст. Показано, що варіативність синтаксичної моделі виявляється як всередині моделі, так і в зв'язку з її відносинами з корелюючими структурами. На внутрішньомодельному рівні внаслідок розподібнення моделі утворюються варіанти, на міжмодельному - результатом уподібнення різнооформлених структур є наявність синонімічного ряду.

Рассмотрена одна из проблем функциональной лингвистики - вариативность языковых средств. Вариативность - естественное свойство языковой системы, являющееся одним из факторов развития языка. Проанализированы основные подходы к определению термина "вариантность" / "вариативность" в современной лингвистической литературе. Дифференцированы данные термины и соотносены с двумя доминирующими в лингвистике тенденциями в их использовании. Охарактеризовано проявление вариативности в синтаксисе. На уровне модели предложения вариативность реализуется в двух направлениях - в способности одной и той же синтаксической модели служить передаче разных значений и в наличии ряда синтаксических структур, способных передавать сходное содержание. Показано, что вариативность синтаксической модели проявляется как внутри модели, так и в связи с ее отношениями с коррелирующими структурами. На внутримодельном уровне в результате разуподобления модели образуются варианты, на межмодельном - результатом уподобления разнооформленных структур является наличие синонимического ряда.

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності, описано його структуру і типологію, різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичного, лексичного, морфолого-синтаксичного та лексико-синтаксичного і текстуального рівнів) та їх взаємодію у висловленнях. Значну увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків та взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Проведен сравнительный анализ функционально-семантического поля субъективной модальности, описаны его структура и типология, разноуровневые средства выражения модальных значений (фонетического, лексического, морфолого-, лексико-синтаксического и текстуального уровней), их взаимодействие в высказываниях. Значительное внимание уделено полифункционализму речевых знаков и взаимосвязей слагаемых макрополя модальности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш + Ш100.751.1

Рубрики:

Філософські питання і методологія філології

Універсалії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено різновекторний аналіз заперечення у германських, романських та слов'янських мовах. Висвітлено логіко-філософські та лінгвістичні концепції заперечення, особливості семантичної, синтаксичної, прагматичної та просодичної сфер дії заперечення. Визначено універсальний статус та циклічний розвиток мовного заперечення.

Приведен разновекторный анализ отрицания в германских, романских и славянских языках. Освещены логико-философские и лингвистические концепции отрицания, особенности семантической, синтаксической, прагматической и просодической сфер действия отрицания. Определены универсальный статус и циклическое развитие языкового отрицания.

Зазначено, що історичний підхід до типології не є новим в середині XIX ст. робилися спроби дати історичну інтерпретацію морфологічних типів мов. Типологічні концепції XIX - XX ст. є вихідним положенням для розв'язання таких проблем історичної типології, як визначення її об'єкта, предмета, мети та завдань.

Отмечено, что исторический подход к типологии не является новым в середине XIX в. предпринимались попытки дать историческую интерпретацию морфологических типов языков. Типологические концепции XIX - XX вв. - отправная точка для решения таких проблем исторической типологии, как определение ее объекта, предмета, цели и задач.

The historical approach to typology is not a new one. In the middle of the XIX century a lot of attempts were made in order to give a historical interpretation of morphological types of languages. Typological conceptions of XIX - XX centuries are a starting-point for the solution of such problems of historical typology as the determination of its object, subject, aims, and tasks.

Досліджено лексико-семантичні групи та семантичні поля міцності англійської та французької мов. Послідовно розглянуто трирівневий комплекс значення (концепт - поняття - лексико-семантичний варіант) у межах теорії когнітивно-семантичного континууму, запозичення як процес і наслідок міжмовних контактів. Запропоновано варіант процедури зіставлення лексико-семантичних угрупувань і семантичних полів міцності на основі компонентного та статистичного аналізу, який дозволив визначити загальні та диференційні ознаки мікросистем і лексико-семантичні зв'язки між досліджуваними словами в англійській та французькій мовах. На підставі частотних характеристик використання прикметників за творами англійських (американських) та французьких письменників другої половини XX ст. зіставлено синтагматичні та парадигматичні відношення, сполучуваність досліджуваних прикметників з підкласами іменників. На підставі об'єктивних даних математичної статистики зіставлено семантичні поля міцності англійської та французької мов, що суттєво уточнює існуючі дані щодо семантики лексичних одиниць і понятійного рівня обох мов.

На базі сучасної української та англійської мов здійснено зіставно-типологічний аналіз функціонально-семантичної категорії авторизації. Визначено кваліфікаційні та класифікаційні ознаки категорії авторизації. Простежено парадигматичні зв'язки досліджуваної категорії в системі категорій української та англійської мов. Висвітлено етапи редукції структурно-семантичних компонентів авторизації за урахування специфічних ознак варіативності зредукованих елементів в українській та англійській мовах. Встановлено ядерні, напівпериферійні, спектрально-периферійні зони категорії авторизації в порівнюваних мовах. Визначено спільні та відмінні ознаки функціонування структурно-семантичних компонентів авторизації в порівнюваних мовах. Проаналізовано її багаторівневі вияви в українській та англійській мовах. Встановлено семантичну типологію категорійних значень. Здійснено детальний аналіз синкретичних виявів категорійних значень у досліджуваних мовах.

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності на підставі матеріалів сучасної української, російської, англійської та німецької мов. Розглянуто його структуру і типологію. Вивчено різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичний, лексичний, морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і текстуальний рівні) та їх взаємодію у висловленнях. Особливу увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків і взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Дисертацію присвячено контрастивному аналізу ізоморфізмів та аломорфізмів в описах (мовних інтерпретаціях) стандартних референтних ситуацій на матеріалі сучасної англійської, української та російської мов у межах "другого рівня перекладацької еквівалентності". Визначено ряд рис інтерпретаційного компонента значень англомовних висловлювань у зіставленні з україно- та російськомовними. Ітерпретаційний компонент розглянуто з погляду мовленнєвомовної ментальності, яка базується на взаємодії універсальних та ідіоетнічних чинників, що формуються мовною картиною світу за допомогою "інформаційних фільтрів". Доведено, що у зіставлюваних мовах діють селективний і фокусовий інформаційні фільтри. Точно та конкретно виділено ряд чинників, що визначають розбіжності у різномовних описах стандартних референтних ситуацій. Проведене дослідження виявило компарабельність нових констант контрастивно-типологічних вимірів для англійської та російської мов, а також специфіку організації комунікативно-прагматичної та семантико-рольової сторін англо-, україно- та російськомовних висловлювань.

Здійснено спробу комплексного зіставного дослідження лексико-семантичної структури концептів "чоловік" і "жінка" та виявлення специфіки гендерно маркованої лексики в українській та англійській мовах. Визначено принципи структурування та представлено лексико-семантичне поле "Назви осіб чоловічої/жіночої статі" у досліджених мовах. Виявлено спільне та відмінне щодо "картування" (семантико-ідеографічної репрезентації) гендерномаркованої лексики у порівнюваних мовах та установлено кількісне наповнення кожної зі структурних одиниць - лексико-семантичних груп і мікрополів, що є складниками виділеного лексико-семантичного поля. З'ясовано типи лексико-семантичних відношень лексичних одиниць на позначення осіб чоловічої/жіночої статі. Проаналізовано особливості гендерно маркованої лексики на рівні полісемічних слів.

Дисертацію присвячено питанням семантичної відповідності слів, які в різних мовах мають єдиний понятійний компонент. Методом вільного асоціативного експерименту, в якому взяли участь представники України, США та Німеччини, було визначено універсальні та національно-специфічні ознаки семантики 50 загальновживаних українських, англійських і німецьких фітонімів-корелятів. За допомогою лексикографічних, фольклорних і країнознавчих джерел досліджено мовні й етнокультурні передумови фонової семантики назв рослин. Окрему увагу приділено зіставленню фітонімів-корелятів на базі їх символічних конотацій, виявлених в асоціативному експерименті та перевірених на предмет їх усталеності в поетичних творах XX ст. За результатами аналізу асоціативної поведінки учасників експерименту та їх уявлень щодо рослин зроблено висновки про особливості мовних картин світу українців, американців і німців.

Уперше в українській ономастиці проаналізовано в ономасіологічному аспекті хрононімні поля мов різної будови, які виявляють результати застосування номінаційних механізмів, що формувалися та розвивалися у межах китайської та російської мов. Досліджено референтну базу хрононімії кожної мови, її структурування та стратифікацію. Визначено базові для хрононімної номінації уявлення про час і вплив на вибір ознак номінації та твірних лексичних одиниць. Визначено групи китайських і російських хрононімів, які позначають астрономічний та історичний час. Виявлено подібності та відмінності у пропріальній номінації відрізків часу у даних мовах.

Досліджено польсько-українську міжмовну омонімію на синхронно-типологічному та частково діахронічному зрізах з погляду плану вираження та змісту номінативних одиниць, запропоновано її комплексний аналіз у генетичному, словотвірному, структурно-семантичному планах. Виокремлено два типи міжмовних омонімів - гетерогенні та гомогенні, кожен з яких має семантичну специфіку залежно від співвідношення з аналогічним явищем полісемії та омонімії в рамках однієї мови, ступеня сигніфікативних розбіжностей корелятів, синонімічних, антонімічних, таксонімічних зв'язків лексико-семантичного варіанта (ЛСВ), їх кількісно-якісного набору, зокрема обсягу, сфери уживання, стилістичного статусу, особливостей сполучуваності тощо. Запропонований підхід дав змогу, з одного боку, простежити шляхи семантичного розвитку генетично споріднених слів (динаміка ЛСВ у процесі втрат одних і набуття інших значень, їх звуження, розширення тощо) та з'ясувати ступінь інтерференції в межах кожної з досліджуваних груп міжмовних омонімів.

Визначено схожі та семантичні ознаки у структурах лексичних значень зіставлюваних просторово-кількісних прикметників, які можуть складати основу зіставно-типологічного опису української та перської мов з іншими мовами. Результати проведеного номінативного тесту та лінгвістичного інтерв'ю з носіями української та перської мов дозволяють стверджувати, що українська мова менше, ніж перська залежить від позиції спостерігача. Розбіжності в значеннях слів у кожній з мікрогруп прикметників української та перської мов визначаються факторами: вибором семантичних мікрокомпонентів у зв'язку з виділенням будь-яких аспектів у сигніфікативному макрокомпоненті лексичного значення прикметників; виокремленням мікрокомпонентів у межах емпіричного макрокомпонента лексичного значення прикметників, тобто відмінним членуванням семантичної осі "об'єктів"; вибірковою сполучуваністю мікрокомпонентів сигніфікативного та емпіричного макрокомпонентів лексичного значення досліджуваних лексем. Доведено наявність в українській та перській мовах типологічно суттєвих ознак стосовно позначення ними просторово-кількісних характеристик об'єктів.