Уперше здійснено системне дослідження проблеми мови трипільської культури - з залученням свідчень субстратних лексичних слідів у слов'янських мовах (у порівнянні з догрецьким та іншими субстратами), типологічних свідчень, матеріалу давньокрітських писемностей, реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону (кімерійської, етруської, лемноської, хуритської та урартської, хатської), зовнішніх зв'язків трипільської культури як вірогідного кореляту зв'язків мови трипільців. Представлено лексичні свідчення з джерел української мови, а особливо її типологічні особливості, що зберігають виразні риси доіндоєвропейського (трипільсько-балкансько-егейського) мовного шару. Вивчено українську ономастику (гідронімію, оронімію, антропонімію та міфонімію), де переважна більшість назв із неясною етимологією виявляє яскраві зв'язки з ономастикою доіндоєвропейського Середземномор'я та Кавказу.

Дослідження присвячено проблемам порівняльно-зіставного вивчення словозмінної системи іменника російської і абхазької мов. На матеріалі перекладної художньої літератури, періодики, лексикографічних праць виявлено й проаналізовано граматичні характеристики іменника в російській та абхазькій мовах; визначено спільні й специфічні риси граматичних категорій (роду, числа, відмінка, класу); розглянуто універсальний характер названих категорій. Встановлено, що комплексне дослідження іменника і його морфолого-синтаксичних категорій можливе лише тоді, коли синтагматичний аспект цієї проблеми буде визнаний пріоритетним.

Рассмотрен и проанализирован национально-культурный компонент "общечеловеческое", сфокусированный во фразеосистеме абхазкого, русского и украинского языков. Раскрыт лингвокультурологический аспект описания патронимического форманта "-ба" в абхазких и украинских фамилиях. Отмечено, что накопленная тысячелетиями "общечеловеческая" мораль непреходяща, что вызывает интерес к национально-культурному компоненту тех или иных народов, и - как следствие, неизбежность взаимопроникновения и взаимообогащения "общечеловеческих" ценностей.

Определено значение и место ономастической лексики в системе языка, дана структурно-семантическая и функциональная характеристика онимов русского и адыгейского языков. Внимание к функциональной стороне имён собственных позволило рассмотреть основные проблемы национально-культурной специфики антропонимов рассматриваемых языков, на основе которых происходит формирование языковой картины мира обучающихся, позволяющих мобилизовать все ресурсы для повышения результативности обучения. Изучение ментально-лингвальных комплексов, национально-специфических языковых единиц помогает обучающимся сориентироваться в их научно-исследовательской деятельности, способствует подготовке к преподаванию русского языка как неродного с учетом связи языка и культуры, помогающим избежать неудач в межкультурной коммуникации.

Проведено зіставне вивчення мотивів побажань в українській і лезгинській мовах. У результаті аналізу з'ясовано, що українські та лезгинські побажання мають спільні мотиви, які формуються навколо таких загальнолюдських цінностей, як здоров'я, довголіття, добро, щастя, народження дітей, багатство, мир, що свідчить про їх універсальний характер. Разом із тим, ці мотиви специфічно реалізуються в досліджуваних лінгвокультурах, а отже, відзначаються локальними етнічними особливостями, виступаючи своєрідними емпіричними індикаторами національного менталітету.