The sense that well-being remains elusive, transitory, and unevenly distributed is felt by the rich as well as the poor, and in all societies. To explore this condition of existential dissatisfaction, the anthropologist Michael Jackson traveled to Sierra Leone, described in a recent UN report as the “least livable” country in the world. There he revisited the village where he did his first ethnographic fieldwork in 1969-70 and lived in 1979. Jackson writes that Africans have always faced forces from without that imperil their lives and livelihoods. Though these forces have assumed different forms at different times—slave raiding, warfare, epidemic illness, colonial domination, state interference, economic exploitation, and corrupt government—they are subject to the same mix of magical and practical reactions that affluent Westerners deploy against terrorist threats, illegal immigration, market collapse, and economic recession. Both the problem of well-being and the question of what makes life worthwhile are grounded in the mystery of existential discontent—the question as to why human beings, regardless of their external circumstances, are haunted by a sense of insufficiency and loss. While philosophers have often asked the most searching questions regarding the human condition, Jackson suggests that ethnographic method offers one of the most edifying ways of actually exploring those questions.

В книзі висвітлюються витоки традиційного українського костюма та його багатовікова історія. Представлене широке розмаїття народного вбрання відповідно до історико-етнографічних регіонів України, детально розглядаються його численні компоненти та прийоми оздоблення. Костюм – частка народної душі. Велике історичне і художньо значення українського народного костюма безумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.

Монография посвящена позднейшему ираноязычному населению степей Евразии - аланам-асам, входившим в XIII-XV вв. в состав Золотой Орды. На основе сопоставительного анализа данных письменных, археологических, этнографических и других источников в работе исследуется не только характер взаимоотношений монголов-завоевателей и попавших под их власть аланов Северного Кавказа, Средней Азии и Восточной Европы, но и предпринимается попытка соотнести события золотоордынского периода с особенностями этнического развития позднейших аланов-асов и их участия в этногенезе современных народов Евразии. На примере аланов-асов автор монографии стремится определить место оседлого населения в социальной структуре золотоордынского государства. Предназначена для историков, этнологов, археологов и всех тех, кто интересуется прошлым народов Евразии.

Автореферат дисертації присвячено питанням антропологічного складу та етногенезу українців. У ній вперше вводяться в науковий обіг антрополого-одонтологічні та дерматогліфічні дані, які значно розширюють коло джерел, необхідних для висвітлення даної проблематики. На підставі аналізу широкого комплексу морфо-фізіологічних ознак виділені антропологічні зони, що склались історично в результаті етногенетичних процесів на території України. Простежуються основні етапи цих процесів, розглядається роль окремих компонентів, які брали в них участь. Реконструйовано основні напрями давніх етногенетичних процесів на території України, в яких брали участь різні за походженням компоненти. Доводиться, що в Середній Наддніпрянщині простежується глибока лінія антропологічної спадкоємності населення, а саме: племена тшинецької культури доби бронзи — населення лісо-степової смуги скіфського часу — носії черняхівської культури — нащадки літописних полян — українці. Видання призначене історикам, етнологам, антропологам, археологам, мовознавцям, всім, хто цікавиться питаннями антропології та етнічної історії України.

Сирарпи Миграновна Тер-Нерсесян, профессор, член Американской академии Средневековья, член Национального общества антиквариев Франции и член Академии Армении, долгое время преподавала в Сорбонне и в Гарвардском университете. В своей книге она рассказывает об истории развития армянского этноса начиная с бронзового века. Исследователь делает панорамный обзор влияния других культур на общество, экономику, архитектуру и искусство вплоть до раннего Средневековья Армении.

Книга состоит из двух монографий о банши, вестнице смерти в ирландской мифологии. Первое исследование принадлежит Патриции Лайсафт и посвящено вопросу о происхождении этого персонажа, его различным именованиям, особенностям функционирования "рассказов о банши" в ирландском фольклоре, связям банши с представителями старинных знатных семей. Монография Татьяны Михайловой - анализ мифологических и исторических корней образа банши, типологических связей с другими женскими демоническими персонажами: "одинокая женщина", славянские заложные покойники и русалки. Издание дополнено очерком Анны Мурадовой про Анку (образ смерти) в бретонском фольклоре. Книга предназначена филологам, фольклористам, этнологам, а также всем, кто интересуется мифологией и культурой кельтов.

Автор предлагаемой книги - Александр Сергеевич Фаминцын (1841-1896) - не был профессиональным этнографом или религиоведом, он был одним из самых известных в России историков музыки. Именно интерес Фаминцына к истокам русского и славянского песенного фольклора заставил его обратиться к изучению славянского язычества и его следов в народных песнях, заговорах, заклинаниях и других обрядовых текстах. Ссылки на «Божества древних славян» и другие его работы можно было встретить во многих сочинениях как российских, так и западных историков и этнографов, это сочинение внесло немалый вклад в развитие славяноведения.

Григорий Купчанко внёс огромный вклад в развитие этнографии на территории современной Западной Украины. Его основными достижениями в этом направлении явились три монументальные работы «Буковина и ее русские жители» (Вена, 1895), «Галичина и ее русские жители» (Вена, 1896) и «Угорская Русь и ее русские жители» (1897), в которых восточнославянское население этих регионов рассматривается и анализируется с разных точек зрения — языка, духовной и материальной культуры, антропологического типа, менталитета. Большое внимание Купчанко уделял сравнению друг с другом разных этнографических групп этих регионов и объяснению их родства с другими восточнославянскими («русскими») народностями.

Як виглядало військо Богдана Хмельницького? Чим були озброєні вояки, як одягнені, що їли і де відпочивали? Чим гралися козацькі діти і які плаття носили дружини козаків? Книга дає наочні відповіді на всі ці питання. За фотографіями доробку учасників військово-історичного руху та музейних експонатів читач має змогу уявити життя наших предків. Книга розрахована на всіх, хто цікавиться військовою історією та матеріальною культурою.

Книгу присвячено дослідженню громадської та наукової діяльності видатного українського народознавця, етнографа, фольклориста, діалектолога, активного учасника «Просвіти», одного з перших в Україні теоретиків етнографічної музейної справи В. Г. Кравченка (1862–1945). В монографії на широкій документальній базі реконструйовано процес формування особистості вченого, визначено роль та значення його діяльності у становленні українського народознавства. Йдеться про тісну інтелектуальну співпрацю вченого з такими відомими діячами вітчизняної науки та мистецтва як: Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Василь Зінківський, Дмитро Яворницький та ін. Дослідження ґрунтується на репрезентативній джерельній базі, переважна частина якої вперше вводиться до наукового обігу. Видання розраховане на фахівців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться історією України, розвитком народознавчих досліджень і становлення музейної справи.

Т. 1 : Великокняжеская и царская охота на Руси с X по XVI век. - 211

На підставі польових досліджень, проведених протягом 1993 - 2003 рр., та їх діахронного співставлення з архівними та друкованими джерелами середини XIX - XX ст. зроблено спробу наукової реконструкції весільного ритуалу Центрального Полісся - регіону побутування реліктових етнографічних явищ та найбільш постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлено інваріантну основу обрядової моделі та її факультативні елементи. Визначено чотири локальні варіанти святкової композиції, характер зв'язків між ними, спрособи переходу від одного до іншого, з'ясовано територію їх побутування. До наукового обігу введено ряд нових обрядових сюжетів та етнографічних фактів як додаткове джерело вивчення духовної культури Українського Полісся.