The evidence has become notorious. As our chronological distance from Nazism and its phenomenal core the mass extermination has increased, the latter's historical weight has grown as well. No introduction can do justice to this paradox's many sources, some of which I explore in the chapters that follow. Let us here simply note that the growing centrality of the Holocaust has altered the entire warp and woof of our sense of the passing century. If, well into the 1970s, wide-ranging portraits of the epoch would grant the Holocaust a modest (if any) mention, it now tends to fill the entire picture. The incriminated event has thus become the epoch's marker, its final and inescapable wellspring.

A Higher Form of Killing opens with the first devastating battlefield use of lethal gas in World War I, and then investigates the stockpiling of biological weapons during World War II and in the decades afterward as well as the inhuman experiments con-ducted to test their effectiveness. This updated edition includes a new Introduction and a new final chapter exposing frightening developments in recent years, including the black market that emerged in chemical and biological weapons following the breakup of the Soviet Union, the acquisition of these weapons by various Third World states, the attempts of countries such as Iraq to build up arsenals, and--particularly and most recently--the use of these weapons in terrorist attacks.

A total departure from previous writing about television, this book is the first ever to advocate that the medium is not reformable. Its problems are inherent in the technology itself and are so dangerous -- to personal health and sanity, to the environment, and to democratic processes -- that TV ought to be eliminated forever. Weaving personal experiences through meticulous research, the author ranges widely over aspects of television that have rarely been examined and never before joined together, allowing an entirely new, frightening image to emerge. The idea that all technologies are "neutral," benign instruments that can be used well or badly, is thrown open to profound doubt. Speaking of TV reform is, in the words of the author, "as absurd as speaking of the reform of a technology such as guns."

There is an integrity, consistency, rigor and even poetry to all of John Roth’s work. His wrestling with Ethics During and After the Holocaust: In the Shadow of Birkenau is deep and penetrating. It is the mature work of a distinguished scholar who asks all the difficult questions and refuses to accept the simple answers; thus the questions deepen and they are shared with the reader. Roth refuses to accept cheap grace. All issues are handled not just with care but with a sensitivity, and a depth of intellect that is matched by compassion. Roth’s grasp is wide; his understanding profound, his insights glisten, and even the most complex of ideas are expressed with clarity, sensibility and wisdom.

This collection of essays by leading scholars in their fields provides the most comprehensive and up-to-date survey of Holocaust historiography available. Covering both long-established historical disputes as well as research questions and methodologies that have developed in the last decade's massive growth in Holocaust Studies, this collection will be of enormous benefit to students and scholars alike.

Книга представляет собой третью, заключительную часть трилогии «Homo sacer». Вслед за рассмотрением понятий Суверенной власти и Чрезвычайного положения, изложенными в первых двух книгах, третья книга посвящена тому, что касается этического и политического значения уничтожения.

Захоплююча, яскрава розповідь про славетну історіюукраїнського козацтва: од витоків і до знищення російським царатом. Антонович Володимир Боніфатійович (18 (30) січня 1834, Махнівка - 21 березня 1908, Київ) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.

Сталінізм як явище історії, позначене страхіттями репресій, депортацій та масовим знищенням людей, вивчений ще недостатньо. Лише після відкриття архівів бачення радянської історії почало поступово змінюватись. Тридцятилітній період комуністичної деспотії, який збігається з роками врядування Сталіна, мав ознаки модерної автократії, яка насильство над власним населенням розгорнула до апокаліптичних масштабів. Книжка берлінського історика розповідає про сталінізм як систему організованого державного терору проти населення, систему, що постала в насильстві і репресіях, систему, в якій масовий терор завершився разом з її кінцем - смертю Сталіна.

Представлений матеріал описує роботу єврейських друкарень в Україні у XIX ст. Зокрема розглядається зменшення їх кількості, відмова друкувати тексти, що порушують канони іудаїзму. В той же час збільшилася цензура над єврейськими книгами, їх переслідування. Розповідається про заборону ввезення єврейських книг з-за кордону, поширення тільки матеріалів російського виробництва, надрукованих під чітким наглядом т. зв. Сендарину — вищого органу, що складався з євреїв.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

Штучний голод 1932-1933 рр., запроваджений верхівкою комуністичного тоталітарного режиму в Україні, був моторошним знаряддям знищення мільйонів українців. Ця книга містить збірку статей, котрі допоможуть описати й пояснити страшну трагедію тим, хто живе на нашій землі.

Пpoпoнованy збipкy склали писeмнi тa yснi джеpелa пpo зpyйнyвaння Зaпopoзькoї Ciчі. Пеpшi представляють piзнoмaнiтнi poзпopядження, якi мiстять iнфopмацію, пoв'язaнy з підготовкою тa сaмим знищенням кoзaцьких вoльнoстей. Другі poзкривають нapoдний погляд на цю трагедію. У свoєpiдній хyдожній фopмi вислoвлюється ставлення нapoдy дo тих пoдiй та історичних oсiб. Для фoльклористів, iстopикiв, кpaєзнавцiв, усix шaнyвальникiв укpaїнськoї iстоpiї й кyльтypи.

В монографії підсумовуються наукові пошуки автора в дослідженні проблеми формування та функціонування компартійно-радянської номенклатури УРСР у 1917–1938 рр. Подано авторську концепцію організаційно-теоретичних передумов, основних етапів, особливостей та закономірностей конструювання апарату більшовицької влади в республіці у період, що розглядається. Висунуто ряд теоретичних положень, полемічних стосовно окремих традиційних уявлень про діяльність партійно-радянського керівництва УРСР та її наслідки. Широке використання архівних та інших джерел дозволило по-новому оцінити “внесок” керівного прошарку Радянської України в утвердження тоталітарного ладу в СРСР у 20–30-ті рр. ХХ ст., довести його причетність до творення голодомору 1932–1933 рр., з’ясувати мотиви знищення функціонерів УРСР сталінським режимом під час масового терору 1937–1938 рр. Книга буде цікавою для науковців, аспірантів, студентів та викладачів вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться проблемами вітчизняної історії.

Авторами-упорядниками історія запорізької єврейської громади простежується на виключно документальній основі. До видання увійшли аналітичні статті, документи та довідковий апарат архівних фондів історії єврейської громади Запорізького краю ХІХ – І половини ХХ ст. У збірнику на основі документів фондів Державного архіву Запорізької області висвітлюється історія єврейських громад Запорізького краю ІІ половини ХІХ ст. – І половини ХХ ст. Огляди фондів допоможуть дослідникам орієнтуватися в архівних матеріалах. Розраховано на науковців, краєзнавців, архівістів, студентів, школярів, усіх тих, хто цікавиться історією рідного краю

До збірника ввійшли відомості про знищення органами НКВС політичних в'язнів в Україні під час відступу радянських військ влітку 1941 р. Наводяться списки загиблих. До книги ввійшли відомості про знищення органами НКВС політичних в'язнів в Україні під час відступу радянських військ влітку 1941 р. Ця книга не для людей із слабкими нервами! Такий "букет" тортур і катувань навіть важко собі уявити, не те щоб пережити. Ті жахіття, що тут описуються, не вкладаються у голову, це щось нереальне! Те звірство, яке чинили московські нелюди-кати — нами не забуто!