На матеріалах архівних джерел, мемуарів, записаних авторкою усних спогадів корінних галичан: українців, поляків, євреїв - свідків подій, розглянуті соціальні, економічні умови життя трьох народів у міжвоєнні роки, в час Другої світової війни. Основна увага приділяється поведінці місцевого населення в роки так званого "остаточного розв'язання єврейського питання". Вперше публікуються імена галичан - поляків та українців, котрі були знищені фашистами за допомогу євреям. Більш повно, ніж у попередників, представлено дані про галичан.

Збірник статей відомих українських політиків та науковців, у якому йдеться про передумови виникнення голодоморів в Україні. На багатому фактичному матеріалі досліджуються обставини, причини, називаються винуватці цих трагічних подій та їх наслідки. Наголошується також на тому, що вберегло українство від знищення.

Сталінізм як явище історії, позначене страхіттями репресій, депортацій та масовим знищенням людей, вивчений ще недостатньо. Лише після відкриття архівів бачення радянської історії почало поступово змінюватись. Тридцятилітній період комуністичної деспотії, який збігається з роками врядування Сталіна, мав ознаки модерної автократії, яка насильство над власним населенням розгорнула до апокаліптичних масштабів. Книжка берлінського історика розповідає про сталінізм як систему організованого державного терору проти населення, систему, що постала в насильстві і репресіях, систему, в якій масовий терор завершився разом з її кінцем - смертю Сталіна.

Пpoпoнованy збipкy склали писeмнi тa yснi джеpелa пpo зpyйнyвaння Зaпopoзькoї Ciчі. Пеpшi представляють piзнoмaнiтнi poзпopядження, якi мiстять iнфopмацію, пoв'язaнy з підготовкою тa сaмим знищенням кoзaцьких вoльнoстей. Другі poзкривають нapoдний погляд на цю трагедію. У свoєpiдній хyдожній фopмi вислoвлюється ставлення нapoдy дo тих пoдiй та історичних oсiб. Для фoльклористів, iстopикiв, кpaєзнавцiв, усix шaнyвальникiв укpaїнськoї iстоpiї й кyльтypи.

До збірника ввійшли відомості про знищення органами НКВС політичних в'язнів в Україні під час відступу радянських військ влітку 1941 р. Наводяться списки загиблих. До книги ввійшли відомості про знищення органами НКВС політичних в'язнів в Україні під час відступу радянських військ влітку 1941 р. Ця книга не для людей із слабкими нервами! Такий "букет" тортур і катувань навіть важко собі уявити, не те щоб пережити. Ті жахіття, що тут описуються, не вкладаються у голову, це щось нереальне! Те звірство, яке чинили московські нелюди-кати — нами не забуто!

Справочник состоит из двух разделов. Первый содержит сведения о порядке добычи копытных живожых (пу севки, лицензии, сроки); правила и рекомендации по проведению облавных охот, обшме рекомендации по отстрелу, определению тяжести ранения, добору подранков, общие рецепты блюд. Для лося, кабана, косули, марала и изюбра, северного оленя, серны, козлов, бараков, сайгака и кабарг»» даны биологические особенности, методы определения пола и возраста, способы охоты, разделки туши, правила оценки трофеев, особенности мяса и рецепты блюд. Во втором разделе даны сведения о послсубойном созрсвании и связи качества мяса с полом, возрастом, сезоном и способом добычи; меюды сохранения дичи в полевых условиях; способы соления, тушения, замораживания и длительного хранения мяса копытных, медведя, зайца, а также боровой и водоплавающей дичи. Даны инструкции по извлечению, консервации и применению жира, желчи, пантов, рогов и лр. в домашних условиях. Справочник расчитан на охотников-спортсменов, промысловиков, и всех, кто интересуется охотой.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Збірник статей торкається найбільш суперечливих тверджень про факти й видумки української історії Другої світової війни: звинувачення українських націоналістів у колабораціонізмі, у причетності до знищення євреїв, українсько-польське протистояння на Волині. Автор критично аналізує німецькомовний "Словник народовбивства" і розвінчує абсурдне твердження про так звані погромні "Дні Петлюри" у Львові 1941 р.

Пропоновану збірку склали писемні та усні джерела про зруйнування Запорозької Січі. Перші представляють різно-маніїні розпорядження, які містять інформацію, пов'язану з підготовкою та самим знищенням козацьких вольностей. Другі розкривають народний погляд на цю трагедію. У своєрідній художній формі висловлюється ставлення народу до тих подій та історичних осіб. Для фольклористів, істориків, краєзнавців, усіх шанувальників української історії й культури.

Автор розмірковує над суспільно-політичною орієнтацією єврейства в Україні, над їх поведінкою і соціальною орієнтацією євреїв у СРСР під час сталінізму та у післясталінську епоху, радить "українським" євреям обрати своє майбутнє, не гаяти часу на антиукраїнську діяльність та перейти від інтернаціоналізму на націоналістичну платформу. На думку Леоніда Шульмана, євреї мусять усвідомити, що, попри тимчасовий наступ русифікації, рано чи пізно на теренах їх батьківщини постане національна держава українців. Він доводить, що держава українців не є загрозою для єврейської меншини.

The evidence has become notorious. As our chronological distance from Nazism and its phenomenal core the mass extermination has increased, the latter's historical weight has grown as well. No introduction can do justice to this paradox's many sources, some of which I explore in the chapters that follow. Let us here simply note that the growing centrality of the Holocaust has altered the entire warp and woof of our sense of the passing century. If, well into the 1970s, wide-ranging portraits of the epoch would grant the Holocaust a modest (if any) mention, it now tends to fill the entire picture. The incriminated event has thus become the epoch's marker, its final and inescapable wellspring.

There is an integrity, consistency, rigor and even poetry to all of John Roth’s work. His wrestling with Ethics During and After the Holocaust: In the Shadow of Birkenau is deep and penetrating. It is the mature work of a distinguished scholar who asks all the difficult questions and refuses to accept the simple answers; thus the questions deepen and they are shared with the reader. Roth refuses to accept cheap grace. All issues are handled not just with care but with a sensitivity, and a depth of intellect that is matched by compassion. Roth’s grasp is wide; his understanding profound, his insights glisten, and even the most complex of ideas are expressed with clarity, sensibility and wisdom.

Використовуючи аерофотознімки і газети воєнного часу, український письменник Михайло Нікіфорук піддає сумніву міф про військові злодіяння у Бабиному Яру. Пам'ять про "різанину" євреїв в Бабиному Яру є болючою для всіх політиків. Але існує безліч доказів того, що вона ніколи не траплялася. Повітряна розвідка та фотографії, зроблені до і під час Другої світової війни, показують масові поховання жертв радянської ЧК/НКВД, але відсутні масові поховання євреїв. Михайло Нікіфорук — Голова Дослідницького комітету Бабиного Яру. Звіт комітету був вперше опублікований у 1991 році Ukraіnіan Frіends of Faіrfіeld Assocіatіon, 25 Thіrd Street, Stamford, Connectіcut 06905.

Штучний голод 1932-1933 рр., запроваджений верхівкою комуністичного тоталітарного режиму в Україні, був моторошним знаряддям знищення мільйонів українців. Ця книга містить збірку статей, котрі допоможуть описати й пояснити страшну трагедію тим, хто живе на нашій землі.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

Сборник документов о пленении и расстреле в СССР польских офицеров. Впервые издается комплекс документов, выявленных по этой теме в архивах Политбюро и Секретариата ЦК КПСС, Министерства обороны, Федеральной службы безопасности, а также в федеральных архивах. В подготовке сборника принимали участие российские и польские историки и архивисты.

Книга представляет собой третью, заключительную часть трилогии «Homo sacer». Вслед за рассмотрением понятий Суверенной власти и Чрезвычайного положения, изложенными в первых двух книгах, третья книга посвящена тому, что касается этического и политического значения уничтожения.