П'ятдесят років тому комуністична влада Польщі вчинила катастрофічну наругу над українцями Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя, насильно пересиливши їх із споконвічних батьківських земель на північно-східні території, що відійшли від Німеччини. З метою повної асиміляції близько 150 тисяч наших братів і сестер по крові було розселено по кілька сімей серед польського етносу. А перед цим, у 1944-1946 роках, 482 тисячі українців із вказаних етнічних земель нашого народу насильно відправили в Радянську Україну. Автор на основі численних документів і матеріалів показує процес освоєння українцями привісленських територій з часів Київської Русі, постійне прагнення тамтешньої людності жити спільно з Матір'ю-Україною, - аж до трагічних подій 1944-1947 років. Дослідження виконане в рамках програми "Українознавство в системі освіти, науки і культури" Інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка і рекомендоване Міністерством освіти України як посібник студентам і викладачам, котрі вивчають історію України, а також розраховане на всіх, хто цікавиться минулим нашого народу.

Висвітлено польсько-український збройний конфлікт у Володимир-Волинському районі Волинської області в роки нацистської окупації. Перелік українських і польських жертв грунтується на спогадах місцевих селян. У вступі йдеться про передумови протистояння, викликаного прагненням польської меншини відновити владу Польщі у регіоні, де переважало українське населення. Видання підготоване завдяки підтримці Центру Українських Історичних досліджень ім. Петра Яцика, КІУС, Університет Альберти.

Т. 1 : Народження трагедії. Невчасні міркування I—IV. Твори спадку 1870-1873. - 2004. - 770 с.

Первое украинское издание Полного собрания сочинений выдающегося немецкого философа Фридриха Вильгельма Ницше (1844-1900) является идентичным, за исключением двух предисловий, с «Критически-научным изданием» (KSA) в 15 томах, которое впервые появилось в 1980 году и было подготовлено на основе «Критического полного издания», составленного Джорджо Колли и Маццини Монтинари, вышедшего в издательстве «Вальтер де Гройтер» (Берлин - Нью-Йорк) в 1967 и последующих годах. Его Первый том содержит труды «Рождение трагедии », «Несвоевременные размышления»(I-IV), а также неопубликованные при жизни автора произведения базельского периода (1870-1873): внимательный читатель найдет возможность прочувствовать основную, трагическую, тональность творчества философа, что позволит не заблудиться в лабиринте его мысли.

Книга вводит читателя в творческую лабораторию Шекспира. В ней разбираются методы композиции пьес, построение драматического действия, способы характеристики персонажей, формы драматической речи, жанровые особенности пьес Шекспира.

ИОАНН ГРОЗНЫЙ — герой трагедии А.К.Толстого «Смерть Иоанна Грозного» (1862-1864). Исторический прототип — Иван IV Васильевич Грозный, сын Василия III, великий князь московский и первый русский царь (с 1547 г.). Герой Толстого — сложная, многогранная фигура. Изображая в лице И.Г. носителя идеи жестокой деспотической власти, монарха, как писал автор, «с закоренелой привычкой не знать ничего, кроме своего произвола, и не терпеть противоречия ни в чем и ни от кого», Толстой приводит его к осознанию полного краха всех его устремлений и как царя, и как человека. В словах Иоанна, обращенных к царевичу Федору, с огромной трагической силой звучит мотив расплаты за совершенные преступления: Я для того ль провел всю жизнь в борьбе, Сломил бояр, унизил непокорство, Вокруг себя измену подавил И на крови наследный мой престол Так высоко поставил, чтобы вдруг Все рушилось со мной! Трагическая вина И.Г. в «попрании всех человеческих прав в пользу государственной власти». Главная страсть царя — сама власть. Она настолько грандиозна и всепоглощающа, что становится идеей всей его жизни, полностью подчинившей его помыслы и желания. И.Г. искренне верит в свое высокое предназначение. Он и Россия в его сознании неотделимы друг от друга. Эту особенность И.Г. подчеркивал сам автор. По словам Толстого, царь «убежден, что Россия есть тело, а он — душа этого тела». Иоанн, как истинно верующий человек, готов принести Россию в жертву для искупления своих грехов; как не усомнился бы принести в жертву свое тело для спасения души. Безусловно осуждая кровавый деспотизм И.Г, Толстой создает образ сильного, умного, но страшного в своей жестокости правителя. «Художник, играющий Иоанна, — писал Толстой, — должен, среди самых безумных проявлений этого характера, давать просвечивать тем качествам, которые могли бы сделать из него великого человека, если бы они не были подавлены страстями, раболепством его окружающих и раннею привычкой к неограниченной власти. Качества эти: глубокий государственный ум, неутомимая деятельность, необыкновенная энергия, страшная сила воли и полная искренность в убеждениях». Однако все эти качества, возвышающие царя над теми, кто его окружает, бессильны предотвратить крушение всей его жизни. Пьеса заканчивается смертью И.Г., но его образ тесно связан с развитием дальнейших событий всей трилогии: трагедии «Царь Федор Иоаннович» и «Царь Борис».

Московский Земский собор в 1584 году избрал царем среднего сына Ивана Грозного - Федора Иоановича. В это время младший сын Дмитрий, которому было лишь два года, жил со своей матерью Марией Нагой в Угличе. Мария была седьмой женой Ивана Грозного и, так как официально церковь разрешала лишь три брака, Дмитрий не мог считаться законным наследником. Старший же сын был убит Иваном в припадке гнева в 1581 году. После грозовых лет это было время резкого обострения социальных противоречий в стране время массовых народных выступлений. На арену политической борьбы выходят Шуйский со товарищи и Борис Годунов, которому царь Федор Иоаннович фактически передает свои права. Федор пытается примирить их, но честолюбивый и коварный Годунов доводит дело до казни Ивана Шуйского. Трагедия Федора в том, что он уходит от управления государством в частную жизнь, передавая свою историческую миссию, наделенному государственным умом Годунову, видя, что власть, которой он наделен, постоянно толкает его на злодейские деяния. В то же время показана его нравственная сила и моральная чистота, его призыв России к добру.

Настоящая книга фактически первое полное справочное издание о команде, которую по праву называют главной командой страны: о ее становлении и дальнейшей жизни; о людях, ее создававших, и игроках, ее составлявших; о тренерах, готовивших коллектив к суровым испытаниям в играх с лучшими командами мира.

Київська область. - 2008. - 1376 с.

У формі історичних нарисів, із залученням широкого кола джерел, робота висвітлює суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, яка сталась 26 квітня 1986 р., розкриває початкові зусилля з її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка привела до падіння довіри суспільства до влади. Аналізуючи основні напрями вирішення проблем, породжених аварією, автор зосереджується на інженерно- технічних та медико-біологічних, розкриває процеси, пов’язані із зоною відчуження та «Об’єктом “Укриття”», показує проблеми довкілля, якості життя, стан здоров’я і впливи аварії на долі людей. Окремі нариси присвячено висвітленню суспільної активності, породженої аварією, зусиллям держави з унормування постчорнобильського життя та факту закриття ЧАЕС, який розглядається як політичний крок і довготривалий процес. Розрахована на широке коло читачів.

Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину у наших душах. Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політика... І все ж відчуваємо, що не до кінця усвідомили та оцінили подані природою уроки, не знайшли відповідей на поставлені нам запитання – куди йти далі, після катастрофи, і якими нам бути. Календарна дата катастрофи, що є близькою до Великодня – символу Воскресіння, нагадує, що Чорнобильська трагедія – знакова подія.

Книга писателя и журналиста, редактора газеты «Правда» по отделу науки Владимира Степановича Губарева повествует об аварии на Чернобыльской АЭС, об истории развития отечественной атомной промышленности, о настоящем и будущем мирного атома.

В документальному дослідженні "ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР" Тетяна Тур наводить вагомі аргументи на підтвердження версії, що "жидівська трагедія Бабиного Яру" є лише легендою. На прикладі Бабиного Яру ми бачимо останній етап руйнування міфу про Голокосту

Штучний голод 1932-1933 рр., запроваджений верхівкою комуністичного тоталітарного режиму в Україні, був моторошним знаряддям знищення мільйонів українців. Ця книга містить збірку статей, котрі допоможуть описати й пояснити страшну трагедію тим, хто живе на нашій землі.

Т. 1. - 1984. - 540 с.

Хрестоматія знайомить з найважливішими явищами літературного життя античності. У посібнику представлені твори, що репрезентують основні жанри давньогрецької та давньоримської літератури: міфологічні сказання, епічні поеми, лірика (декламаційна, пісенна), байка, драма (трагедія, комедія), художня біографія, сатира, роман. Пропонований посібник, сподіваємось, стане при нагоді у користуванні підручниками з історії античної літератури, доповнюючи їх живим і барвистим словом. Хрестоматія призначена для використання у навчальних цілях, для самостійної роботи, а також при підготовці до семінарських занять та іспитів із античної літератури.

У виданні представлено зібрані у Зміївському районі Харківської області студентам ХНУ ім. В.Н. Каразіна свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 рр.

Автори праці на суворо документальній основі висвітлюють комплекс актуальних і суперечливих питань вітчизняної історії періоду Другої світової та Великої Вітчизняної війни. Аналізуються непопулярні й замовчувані в радянській історіографії проблеми початкового періоду війни з Німеччиною; питання становлення нацистського “нового порядку” в Україні; використання трудового потенціалу місцевого населення, зокрема військовополонених і “остарбайтерів”, в інтересах окупантів, економічна співпраця частини населення окупованої України із займанцями; спроби останніх забезпечити підготовку професійних кадрів для відновлення господарського потенціалу окупованих територій; наслідки варварського господарювання нацистів і запізнілі спроби “реформування” окупаційної політики; радянський Рух Опору та його роль у зриві нацистських планів пограбування України. Для науковців, викладачів, студентів, усіх кого цікавлять драматичні, трагічні та героїчні сторінки історії Другої світової та Великої Вітчизняної війни в Україні.

Даний нарис із серії “Українське малярство” присвячений видатному художнику української старовини, блискучому ілюстратору, знаменитому анімалісту, “поету коней” і найкращому баталісту України та Росії. Цим художником є Микола Семенович Самокиша (Самокиш). У праці розглядається його творчість на тлі царювання Миколи ІІ, найреакційнішої доби в історії, в чому і полягала певна трагедія творця. Окрім власне нарису, видання містить репродукції його офортів, олійних робіт тощо.