Ч. 1. - 356 с.

Вып. 1. - 1924. - 286 с.

У препринті йдеться про заключний етап існування Української козацької держави, про політику Російської імперії щодо неї. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, учнів середніх спеціальних учбових закладів, усіх, хто цікавиться питаннями політичної історії України.

Науково-публіцистичне видання "Богдан Хмельницький в українській і світовій історії” підготував до друку професор кафедри історії України Рівненського державного педагогічного інституту і кафедри історії Рівненського економіко-гуманітарпого інституту, заслужений працівник культури України Володимир Дорофійович Гайбонюк. Автор в питанні, яке триває й досі, щодо Переяславської Ради 1654 р. дійшов висновку: "з усіх точок зору історичної науки, права, моралі, норм міжнародних відносин Переяславсько-Московські угоди 1654 року не мають законної чинності, вони є чистої води політичною інсинуацією". Адресується учням, студентам, вчителям, викладачам, найширшому колу зацікавлених читачів.

У монографії досліджується проблема розвитку української державності “нового часу в один з найбільш критичних періодів її існування - добі правління російського імператора Петра І. На основі аналізу широкого документального матеріалу аналізуються напрями реформи державного управління, проведеної царським урядом в Україні через засновану 1722 р. Малоросійську колегію, з’ясовуються характер нововведень, їх мета та наслідки для подальшої долі української державності. Детально висвітлюється політична діяльність наказного гетьмана П. Полуботка, а також Я. Лизогуба, В. Жураківського, Д. Апостола, Г. Грабянки, М. Ханенка та інших відомих тогочасних політиків. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться історією України

Монографія Присвятна складному періоду розвитку Гетьманщини після Переяславської ради — останнім рокам гетьманства Богдана Хмельницького і гетьманства Івана Виговського (1655-1659 рр.) У праці використано широке коло джерел, проведено глибокий аналіз внутрішніх і зоншішіх причин початку Руїни, водночас заперечуються деякі традиційні концепції і схем. Для широкого кола читачів.

У брошюрі здійснено критичний аналіз подій доби гетьмана І.Виговського, описаних автором історичної праці початку XVIII ст., військовим канцеляристом Генерально! військової канцелярії Самійлом Васильовичем Величком та його поглядів на ці події.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

Наукова розвідка про легендарного козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байду), засновника Запорозької Січі — суспільно-політичної та військово-адміністративної організації козацтва, що стала наріжним каменем відродження української державності. Видання ілюстроване, розраховане на широке коло читачів.

Монографія присвячена поселенням російських старовірів, що існували на території Стародубського та Чернігівського полків Геть манщини у XVIII ст. Використовуючи сучасні історико демографічні методи, автор аналізує соціальні процеси, які переживала ця етно релігійна група, перебуваючи у чужорідному етнічному середовищі. Спираючись на історико статистичні джерела дослідник розглядає статево віковий склад та природний рух населення, інститут шлюбу і сім'ї, статево рольову систему й становище жінки у старообрядницькій родині, антропонімічні особливості старовірів, вплив міграційних процесів на формування структури населення та соціальні процеси. Робиться спроба порівняння старообрядницького соціуму з українсь ким населенням регіону. Для спеціалістів в галузі історії старообрядництва та історичної демографії, викладачів та студентів, а також всіх, хто цікавиться проб лемами конфесійної і соціальної історії.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

Книга є першим дослідженням історичних витоків і еволюції маловідомого складника українських збройних сил "козацької доби" - найманого (охотницького) війська. Використавши широкий спектр історичних джерел та літератури, автор розглядає становлення й розвиток українського найманства в широкому контексті європейської історії XVII—XVIII ст., його вплив на політичну та військову історію Лівобережної Гетьманщини. В центрі книги - основні організаційні засади охотниньких полків (структури, комплектування, забезпечення та озброєння), участь найманців у воєнних конфліктах гетьманату кінця XVII - початку XVIII ст., їхнє повсякденне життя. Видання розраховано иавчених-істориків, викладачів, студентів, а також усіх шаігувальників вітчизняної військової історії.