Автор книги, професор університету св. Володимира, начальник Київської Фундуклеєвської жіночої гімназії, у цьому виданні переймається проблемами створення муніципальних музеїв у містах, а саме серії пам'ятників під назвою “Історичний шлях”. Линниченко розглядає, які українські історичні діячі заслуговують на встановлення їм пам'ятника, а які ні (і чому), суперечки, що виникли з приводу найбільш неоднозначних історичних постатей. Аналізується розміщення цих пам'ятників у місті, через конкретні історичні факти пояснюється необхідність встановлення певного монумента у певному місці.

Дана праця належить мистецтвознавцю Шміту Федору Івановичу. Він не тільки загалом розглядає питання необхідності вивчення мистецтва, не тільки описує загальний стан його дослідження, але й більш детально зупиняється на окремих його видах, як наприклад на архітектурі (зокрема храмовій). Окремі розділи відводяться таким елементам архітектури, як розпис, різьблення, інші способи внутрішнього оздоблення храмів.

І от ся книжечка маленька з описом життя Сковороди і з витягами з його творів нехай послужить тій справі, до котрої кликав Сковорода. Давайте хоч на кришечку, хоч на той час, поки будемо читати сю книжку, згадаємо, що не тільки є клопіт і злоба повсякденного істнування, а є й щось вище, щось таке, що робить нас кращими, викликає тиху внутрішню радість у найозлобленійшому серці, благостною искрою освітлює пригаслі очі, а на уста замісць смердючої поганої лайки викликає слово добро й співчуття до брата мого. Нехай хоч на сі піп-години поки будемо перегортати сі листки — дух Григорія Савича пролетить над нами, щоб стрепенулося серце і роскрилося хоч трошки назустріч прекрасному. Забудьмо ж, забудьмо на хвилину злобу й неситість, забудьмо торг і продажу і все що низводить нас геть з безодні тьми душевної! Одну маленьку частину дня віддаймо тому, що Сковорода називав Богом, і чгіму кождий з нас знає ще інше імья. І може тоді лекше станє дихатися на світі й краще ушанується памьять нашого фільософа.

Книга «Будова села» – не тільки дослідження у галузі будівництва й архітектури, це глибока історична розвідка. Особливий наголос зроблено на протипожежному типі будівель. Видання ілюстровано цікавими малюнками.

Т. 1. - 1927. - 400 с.

Сборник содержит три статьи: Грацианский Н. П. Из истории сельскохозяйственной техники во Франции в феодальный Некрасова Е. К. Характер капиталистической деятельности аугсбургского торгового дома Фуггеров Удальцов А. Д. Родовой строй у древних германцев.

За словами Українського видавничого інституту, завдання цієї книги – дати зв’язний цілісний погляд на духовне і матеріальне життя Карпатської України. Перша частина публікації містить статті з географії, а саме, з географії фізичної, антропогеографії і господарської географії. Друга культурно-історична частина розглядає загальну історію Карпатської України, історію її письменства, культурно-освітнього життя, народного мистецтва тощо.

За словами Українського видавничого інституту, завдання цієї книги – дати зв’язний цілісний погляд на духовне і матеріальне життя Карпатської України. Перша частина публікації містить статті з географії, а саме, з географії фізичної, антропогеографії і господарської географії. Друга культурно-історична частина розглядає загальну історію Карпатської України, історію її письменства, культурно-освітнього життя, народного мистецтва тощо.

Книга дает полную историю развития русской исторической науки от ее начала в летописях Киевской Руси до Советского периода, кончая работами Ленина и Сталина. В книге показано последовательное накопление конкретных исторических знаний и развитие исторической мысли в связи с общим развитием истории СССР.

"Женщины эпохи французской революции" Галины Серебряковой - это не роман, не повесть, не сборник рассказов, словом, не беллетристика в обычном понимании этого термина. Но это и не историческое исследование, не научный труд, подчиненный строгим требованиям методологии и техники исторического письма. Иные называют этот жанр беллетризированной историей, другие - исторической беллетристикой. Но не в названии дело и вряд ли стоит о нем спорить. Речь идет о биографиях реальных исторических лиц, в реальной исторической среде, показываемых, однако, не с точностью и строгостью историка, а средствами художественного изображения. Здесь рассказывается о таких женщинах, как Теруань де Мерикур, Симона Эврар, Манон Ролан, Клер Лакомб, Люсиль Демулен, Елизавета Леба, Тереза Тальен и Жозефина Бонапарт.