В своих остроумных мемуарах Джейми Рейди раскрывает нам самые сокровенные секреты современной фармацевтической индустрии, описывая сомнительные и даже шокирующие методы работы крупнейших фармацевтических компаний, торговых агентов, медсестер и врачей. Автор откровенно рассказывает о своей работе в качестве торгового представителя американской фармацевтической компании Pfizer — производителя виагры и других широко известных лекарственных препаратов, и приводит шокирующие факты из практики транснациональных фармацевтических корпораций, о которых вы предпочли бы никогда не знать. Вы будете потрясены, узнав всю правду о современных методах ведения бизнеса в фармацевтике, о том, как на самом деле устроена та система, которая производит и продает нам лекарства и благодаря которой автор когда-то сам зарабатывал себе на жизнь.

Эта книга знаменитого голландского дзюдоиста и каратиста представляет собой совершенно уникальное явление в мире литературы по боевым искусствам, потому что, пожалуй, никому более не доводилось тесно общаться с таким числом знаменитостей будо, как Блюмингу. А ему посчастливилось быть учеником таких легендарных мастеров, как дзюдоисты Мифунэ и Канэмицу, великий мастер меча Курода Ититаро, основатель «сильнейшего каратэ» Кёкусинкай Ояма Масутацу и «Кот» Ямагути. Дружить и соперничать с величайшими спортсменами своего времени — олимпийскими чемпионами Инокума Исао и Антоном Геесинком. Стать основателем европейского каратэ Кёкусинкай и сыграть ключевую роль в его становлении. Воспитать целую плеяду выдающихся мастеров различных единоборств, в том числе двукратного олимпийского чемпиона по дзюдо Виллема Рюску, многих грозных мастеров каратэ и различных версий кикбоксинга, победителей самых разных турниров, в том числе по боям «без правил». На протяжении полувека Блюминг был в самой гуще событий мирового движения будо, и сегодня его свидетельства представляют огромную историческую ценность. Тем более что автор мемуаров стремился рассказать обо всех эпизодах, имевших зачастую судьбоносное значение для самых крупных и уважаемых международных организаций и школ, максимально честно и подробно, не боясь поколебать чей-то авторитет. В этом отношении книга «От уличного хулигана до десятого дана» не имеет никаких аналогов, стоит особняком среди всяческих «автобиографий» чисто пропагандистского толка. Она показывает не только красивую обертку будо, какую видит непосвященный, но реальную, обычно скрытую жизнь этого интереснейшего, но очень сложного мира. Однако мемуары Блюминга ценны не только как исторический документ, но и как чрезвычайно важное, интересное и правдивое повествование о становлении и развитии мастера будо, с которым будет очень полезно познакомиться каждому, кто стремится к достижению мастерства в боевом искусстве. Далеко не каждый спортсмен отважится так честно рассказать о пережитом страхе и о том, как этот страх преодолевал и преодолел ли. Как выходил из кризисных ситуаций, когда кажется, что никакого выхода уже нет. Как заставлял себя работать через «не могу». Как находил в себе силы, чтобы снова выйти на татами после тяжелой травмы. Думаю, еще никто и никогда не рассказывал так откровенно о своем жизненном пути — пути познания будо, как это сделал Блюминг.

Мемуари Івана Майстренка - члена партії боротьбістів та УКП, пізніше - працівника КП(б)У - описують революційні події на Полтавщині 1917-1921 рр., працю автора у комуністичній системі влади, сталінські репресії, діяльність лівих українських сил в еміграції.

Мемуари українського політичного діяча Івана Кедрина розповідають про такі важливі події в історії України як Перша світова війна, Українська революція 1917-21 рр., політична діяльність українців у складі Польщі, боротьбу ОУН і УПА, працю національних організацій в еміграції

У виданні вміщено бібліографічний перелік мемуарних творів, що стосуються Першої світової війни та Української революції 1917-1921 рр. українською та іншими мовами. Репринт видання 1925 року.

Володимир Бірчак – помітна постать в історії Закарпаття чехословацького періоду. Письменник, журналіст, літературний критик, він ще й залишив унікальні спогади про Карпатську Україну. Його мемуари вийшли у Празі у 1940 році, і з того часу постійно привертають увагу дослідників. Як письменник, він яскраво описав, те що бачив. Як журналіст, намагався спиратися насамперед на факти. Як критик, давав відверту оцінку тому, що відбувалося. У підсумку маємо, можливо, найцікавіші мемуари про найдраматичніший період в історії Закарпаття ХХ століття, написані по гарячих слідах. Ясна річ, що думки Володимира Бірчака – не істина в останній інстанції. Це всього-на всього погляд однієї людини. До того ж, безпосереднього учасника подій зі своїми амбіціями та складним характером. Але честь і слава йому, що відтворив дух і атмосферу тих незабутніх днів і допоміг випукліше побачити загальну картину. Книжку видало ужгородське видавництво „Гражда” через 67 років після першого видання у Празі. Цікавість до неї буде велика, бо її розхапали на цитати відразу після написання. Причому, як вороги Карпатської України, так і її симпатики.

Спадщина Розстрiляного Вiдродження - то важлива i цiкава сторiнка нашоï культури. 1937-I938 роки стали чорними роками в iсторiï украïнськоï лiтератури. Розпрощались з життям талановитi, вiдданi своєму народовi люди. Замовкла поетична пiсня М. Хвильового, С. Плужника, М.Вороного, М.Зерова, iнших. Пiсня обiрвана, та звучатиме вона ще багато рокiв, даруючи насолоду, чаруючи серця читачiв. Микола Зеров - представник украïнського неокласицизму. Визначний перекладач, лiтературознавець, вiн мав високорозвинений естетичний смак, багату ерудицiю, тонкий розум i неабиякий поетичний хист. Вiн бачив культурно-iсторичну пiсню украïнського вiдродження у тому, щоб переймати i розвивати кращi зразки європейськоï культури.

На матеріалах архівних джерел, мемуарів, записаних авторкою усних спогадів корінних галичан: українців, поляків, євреїв - свідків подій, розглянуті соціальні, економічні умови життя трьох народів у міжвоєнні роки, в час Другої світової війни. Основна увага приділяється поведінці місцевого населення в роки так званого "остаточного розв'язання єврейського питання". Вперше публікуються імена галичан - поляків та українців, котрі були знищені фашистами за допомогу євреям. Більш повно, ніж у попередників, представлено дані про галичан.

У монографії доктора історичних наук, професора Ужгородського національного університету М. Вегеша «Карпатська Україна. Документи і факти» на основі введених до наукового обігу архівних та опублікованих джерел, мемуарів, матеріалів періодики, величезного масиву монографічної літератури, системно висвітлюються взаємопов'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище Закарпаття наприкінці 30-х років минулого століття та вплив міжнародного фактору на соціально-економічний, суспільно-політичний і національно-культурний розвиток краю, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Підкарпатської Русі — Карпатської України. Читач знайде для себе чимало маловідомих фактів з історії становлення автономних урядів, Карпатської Січі, діяльності ОУН на теренах Карпатської України. Значне місце в монографії відводиться Президенту Карпато-Української держави Августину Волошину.

Книга висвітлює історію польсько українських відносин у Східній Галичині в 1920–1930 ті рр. Використані в книзі дані архівів, мемуарів і міжвоєнної преси аргументовано доказують, що період 1920–1939 рр. являє собою переважно історію успішної державної інтеграції галицьких українців до Польщі і мирного польсько-українського співжиття. Міжнаціональний конфлікт, за рідким винятком, практично був повністю відсутнім у звичайній повсякденності переважної більшості жителів Галичини. Український національний рух прагнув максимально використати всі можливості для свого розвитку в Польської державі. При виконанні певних умов це позитивно розглядалось державною адміністрацією Другої Речі Посполитої. Книга написана з позиції дослідника, не зв'язаного з українською чи польською історичною школою й особливостями національних дискурсів. Головний висновок книги є те, що українсько-польську історію Східної Галичини першої половини ХХ століття неможливо розглядати тільки як історію конфлікту.

Мемуари Костя Панківського присвячено діяльності Українського центрального комітету у 2-ій пол. 1940-х рр. за межами України

Мемуари очевидця про життя українців-емігрантів у Єгипті після завершення Революції 1917-1921 рр.

“Наше життя і боротьба” — книга спогадів провідного члена Організації Українських Націоналістів Василя Галаси. Відображений в мемуарах життєвий шлях автора є надзвичайно цікавим джерелом з історії українського визвольного руху 1930-1950 років. Становлення організованого націоналістичного руху на Тернопільщині 1930-их – початку 1940-их років, розгортання масової збройної боротьби ОУН та УПА на Закерзонні 1944–1947 рр., завзяте протистояння українських повстанців сталінському режиму на Волині в кінці 1940 та на початку 1950 років — всі ці події ретельно описані Василем Галасою у його спогадах. Книга також є цікавим доповненням до спогадів дружини автора Марії Савчин “Тисяча доріг”.

Книга советского востоковеда посвящена жизни и деятельности выдающегося арабского путешественника и географа средневековья Ибн Баттуты. За четверть века странствований землепроходец посетил почти все страны мусульманского мира, Индию, Китай. Особый интерес представляют записки Ибн Баттуты о посещении им Крыма, Золотой Орды и Средней Азии. Автор использовал мемуары Ибн Баттуты, сочинения средневековых географов, этнографов, хронистов

Книга доктора философских наук В. Н.Демина (1942–2006) посвящена одной из знаковых фигур Серебряного века – Андрею Белому (1880–1934). Оригинальный поэт, прозаик, критик, мемуарист, он вошел в когорту выдающихся деятелей русской культуры и литературы ХХ века. Заметный след оставил Андрей Белый и в истории отечественной философии как пропагандист космистского мировоззрения, теоретик символизма и приверженец антропософского учения. Его жизнь была насыщена драматическими коллизиями. Ему довелось испытать всеобщее поклонение и целенаправленную травлю, головокружительные космические видения и возвышенную любовь к пяти Музам, вдохновлявшим его на творческие свершения. В центре внимания автора – рыцарская дружба Андрея Белого с Александром Блоком, его взаимоотношения с Валерием Брюсовым, Дмитрием Мережковским, Зинаидой Гиппиус, Максимилианом Волошиным, Вячеславом Ивановым, Максимом Горьким, Мариной Цветаевой, Всеволодом Мейерхольдом и другими властителями дум российской интеллигенции.

Книга Шапи Казиева талантливо повествует о жизни имама Шамиля (1797–1871), легендарного полководца Кавказской войны, выдающегося ученого и государственного деятеля, ставшего в 1859 году почетным пленником императора Александра II и окончившего жизнь в Медине. Автор ярко освещает эпизоды богатой событиями истории Кавказа, вводит читателя в эпическую атмосферу противоборства великих держав и сильных личностей, увлекает в мир народов, подобных многоцветию ковра и многослойной стали горского кинжала. Лейтмотив книги　— торжество мира над войной, утверждение справедливости и человеческого достоинства, которым учит история, помогая избегать трагических ошибок. Среди использованных исторических материалов автор впервые вводит в научный оборот множество новых архивных документов, мемуаров, писем и других свидетельств современников описываемых событий

Во многих ее стихах часто повторяются два слова: «крылья» и «песня». Может быть, оттого, что самой сильной мечтой ее всегда было взлететь, преодолевая оковы слабого тела, а строки ее стихов, наполнены мягкими и печальными напевами родной земли, где бы она не находилась: под жарким солнцем Египта, серым и дождливым небом Германии или у берегов Средиземного моря в Греции… Документально-художественная книга Анатолия Костенко «Леся Украинка», предлагаемая ныне читателю, на основании большого мемуарного, эпистолярного и архивного материала раскрывает обаятельный образ гениальной украинской поэтессы

Эта книга рассказывает о Желябове, его жизни и его борьбе. Хотя она написана как историко-биографическая повесть, в ней нет вымышленных лиц или надуманных фактов и даже скупые диалоги позаимствованы из отрывочных свидетельств современников или официальных материалов. Свидетельства противоречивы, как противоречивы всякие мемуары. Не многие из них повествуют о Желябове. Ведь те, кто стоял к нему ближе, погибли раньше его, вместе с ним или несколько позже и не успели оставить своих воспоминаний. Те немногие, кто дожил до поры, когда стало возможным вспоминать вслух, многое забыли, растеряли в одиночках Шлиссельбурга, в карийской каторге, кое-что спутали или осветили субъективно. А материалы царских судов тенденциозны, да и подсудимые не всегда говорили палачам всю правду. В. Прокофьев тщательно собирал эти крохи, сравнивал их, отбрасывал одни, принимал другие, но ничего не прибавлял от себя, разве только старался передать переживания героев, которые никто не фиксировал, но без этого и не могло бы быть книги о замечательном, гордом и увлекающемся человеке, стойком и заблуждающемся, но несгибаемом революционере — Андрее Ивановиче Желябове.