У навчальному посібнику висвітлено особливості фінансового, управлінського та податкового обліку основних засобів, запасів, коштів, розрахунків, витрат і доходів, капіталу на відкритих і закритих акціонерних товариствах, а також товариствах з обмеженою відповідальністю, приватно- орендних підприємствах, приватних агропромислових підприємствах галузей матеріального виробництва, торгівлі й постачання. На відміну від розрізненого викладу суті кожного з видів обліку в окремих посібниках, автори комплексно і взаємопов’язано висвітлили специфіку перших за тематичним принципом, що забезпечує цілісність сприйняття загальної системи бухгалтерського обліку. Матеріал подано з урахуванням змін і доповнень до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, податкового законодавства, діючого Плану рахунків, інших нормативних актів та найновіших досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Навчальний посібник призначений для студентів, які навчаються за спеціальністю “Облік і аудит”. Він може бути корисним для облікових працівників, ревізорів, податкових інспекторів.

Книга описує діяльність Михайла Грушевського у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка у Львові та подальшу його співпрацю з цією установою. У додатках розміщені статті, листи, виступи М. Грушевського тощо.

Відомості про офіційні особи (губернатори, чиновники тощо), про всі державні й громадські установи, організації та товариства, що діяли на Поділлі, про стан населення, промисловості, ремесла, сільського господарства, транспорту і зв’язку, торгівлі, культури, освіти, медицини та інших галузей в розрізі губернії та повітів.

Т. 1. - 544 с.

Історія виникнення Товариства "Просвіта", його культурно-просвітницькі функцій. Характеристика діяльності просвітницької організації в часи першої світової війни, визвольних змагань і їх поразки. Ознайомлення із основними виданнями львівського товариства.

"Закон Божий (Книга буття українського народу)" —унікальний за змістом і долею твір видатного українського та російського історика, письменника й громадського діяча М. Костомарова, викладає програмні положення Українсько-Слов'янського товариства святих Кирила й МефодІя, чи більш відомого нам під назвою Кирило-МефодІївське братство. Глибокі ідейно-теоретичні й гуманістичні устремління автора дістали високу оцінку вітчизняної суспільно-політичної думки. Водночас є підстави вважати, що основні положення цього трактату були прийняті братчиками за програму їхньої подальшої діяльності щодо поширення ідей національного відродження України.

Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Енциклопедичний довідник містить понад 2400 статей-довідок про найважливіші події багатовікової історії Прилуччини, її головного міста, селищ міського типу, сіл і хуторів, про природу краю та його адміністративний поділ. До книги включено довідки про міські вулиці, пам'ятки архітектури, археології, меморіальні об'єкти, підприємства та установи й організації, товариства, заклади науки і культури. Подано інформацію про відомих осіб, життя і діяльність яких тісно пов'язані з Прилуччиною. У книзі понад 200 ілюстрацій, карт-документів і картосхем. Книга має вступ, де стисло викладено узагальнені відомості про Прилуччину. Подібне видання підготовлене вперше.

Ця книжечка частково підсумовує багаторічний досвід автора як наукового редактора науково-технічного журналу „Фізико-хімічна механіка матеріалів“ – органу Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства та Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України. Окремі її розділи автор опублікував у цьому журналі (1994. – № 4 і № 6; 1995. – № 3,1996. № 4 і № 5), Українському фізичному журналі (1997. – № 7) та збірниках „Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення“(Львів: НТШ, 1996) і „Праці Наукового товариства ім. Шевченка“ (Львів, 1997. – Т. 1), також доповідав на семінарах і конференціях. У книжці коротко подано історію українського термінотворення в технічних і фізико-математичних науках, міркування щодо їх сучасного становлення і розвитку, зокрема в механіці деформівного твердого тіла. Велику увагу приділено українським граматичним формам, висловам та словосполученням і їх відмінностям від російських. Праця розрахована на широкі кола науково-технічної громадськості, викладачів і студентів та всіх, хто цікавиться чистотою української мови та її впровадженням у повсюдний ужиток.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Императорское Московское археологическое общество (1864—1923) образованное в Москве в 1860-е годы, ставило своей целью «…исследование археологии вообще и преимущественно русской»

У виданні розповідається про передісторію, створення та розвиток українського товариства "Просвіта" протягом 1868-1932 рр. Подається огляд стану просвітництва у Західній Україні за часів австрійської влади та внесок товариства у цю справу.

Настоящее издание содержит текст Федерального закона "Об акционерных обществах"

В книге анализируются данные греческого географа и историка Геродота (V в. до н.э.) о племенах, живших в Восточной Европе в I тысячелетии до н. э. На основе новейших археологических данных известный советский ученый академик Б.А.Рыбаков подтверждает достоверность сообщений Геродота или их пересматривает, устанавливает маршрут путешествия греческого географа, раскрывает содержание легенд, записанных Геродотом, восстанавливает маршрут похода Дария Гистаспа в Скифию. На основе новейших археологических открытий составлена этногеографическая карта Скифии.

Вип. 1. - 2006. - 416 с.

У монографічному дослідженні розкриваються яскраві сторінки появи на українських землях німецьких поселенців. Висвітлюється їх подальша багатоаспектна діяльність на різних історичних етапах. В кінці книги розглядаються проблеми, які вирішують нинішні представники німецької національності в Україні, по відродженню духовних традицій. Розраховано на науковців, викладачів, студентів, краєзнавців, членів культурно-національних організацій України, в тому числі на активістів міжнародного товариства німців “Відергебурт” (“Відродження”) та Асоціації німців України.

Учебник отражает современное состояние археологии как особой отрасли исторической науки, раскрывает ее специфическую методику, формирует у студентов представление об истории тех регионов и эпох, прошлое которых реконструируется преимущественно или исключительно на основе вещественных, а не письменных источников. Учтены важнейшие археологические открытия последних лет, новые методы изучения и датирования находок.

Книга містить матеріали, що стосуються діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства в Києві, розвитку української журналістики 1870-х рр., прийняття Емського указу 1876 р. та його наслідки для українського національного руху.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.