У навчальному посібнику висвітлено особливості фінансового, управлінського та податкового обліку основних засобів, запасів, коштів, розрахунків, витрат і доходів, капіталу на відкритих і закритих акціонерних товариствах, а також товариствах з обмеженою відповідальністю, приватно- орендних підприємствах, приватних агропромислових підприємствах галузей матеріального виробництва, торгівлі й постачання. На відміну від розрізненого викладу суті кожного з видів обліку в окремих посібниках, автори комплексно і взаємопов’язано висвітлили специфіку перших за тематичним принципом, що забезпечує цілісність сприйняття загальної системи бухгалтерського обліку. Матеріал подано з урахуванням змін і доповнень до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, податкового законодавства, діючого Плану рахунків, інших нормативних актів та найновіших досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Навчальний посібник призначений для студентів, які навчаються за спеціальністю “Облік і аудит”. Він може бути корисним для облікових працівників, ревізорів, податкових інспекторів.

  Текст у форматі PDF 3.10 Мб

ГЕРАСИМЧУК (ГАРАСИМЧУК) Василь Іванович (10.01.1880, с. Ільковичі нині Сокальського р-ну Львів. обл. – 01.09.1944, м. Львів) – дослідник історії української козаччини, археограф. Учень М. С. Грушевського. Член НТШ (1903). 1900–04 – вчився на філософічному фак-ті Львів. ун-ту. 1904–05 – служив у австрійському війську. 1905–06 – працював в Археографічній експедиції НТШ у Кракові, Варшаві, Петербурзі над збиранням документів до історії Руїни 1657–1667. 1906–14 викладав в гімназіях Станіслава, Перемишля, львівській жіночій учительській семінарії, працював над підготовкою документів з історії козаччини (видані не були). Докт. дис. «Іван Виговський і Юрій Хмельницький» (1912). Під час Першої світової війни знаходився при війську. З 1919 на педагогічній роботі: спочатку професор Львів. укр. ун-ту, з 1920 – викладав в гімназії м. Стрия. 1925–30 співпрацює з Історичними установами М. С. Грушевського у ВУАН: з 1925 член Комісії для вивчення історії Західної України, з 1927 – дійсний член Археографічної комісії, з 1928 – дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України у Києві. З 1929 – дійсний член Історичної секції ВУАН. 1927–29 працював в археографічній експедиції, повторно збирав і копіював загублені акти до 1651–1665 рр., готував їх до друку. Однак 1931 друк був припинений, збірка документів удруге загубилася. Її невелика частина була видрукувана 1994 р. під назвою «Матеріали до історії козаччини ХVII віку». На початку 1930-х переїхав до Львова, де викладав у гімназіях. 1940–1941 – с. н. с. Львів. відділу Ін-ту історії України АН УРСР, досліджував початки державності на західноукраїнських землях до Х ст., боротьбу українського народу проти експансії Польщі, Криму і Туреччини у 1660–1700 рр. й політичне життя в Західній Україні у 1850–1914 рр. Під час німецької окупації 1941–44 – співробітник укр. видавництва. Рукописи зберігаються у ЦДІА України у м. Львові.