У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

В книге на основе включенных в летописи народных преданий и легенд раскрывается яркая и поэтичекая картина историии древнерусского народа: формирование и расселение племен, складывание первых государственных объединений, основание городов, строительство и укрепление древнерусского государства в годы правления Ольги, Святослава и Владимира.

Сталина называют диктатором, что совершенно точно отражает природу его тотальной власти, но не объясняет масштаба личности и закономерностей его появления в российской истории. В данной биографии создателя СССР писатель-историк Святослав Рыбас освещает эти проблемы, исходя из утверждаемого им принципа органической взаимосвязи разных периодов отечественного исторического процесса. Показаны повседневная практика государственного управления, борьба за лидерство в советской верхушке, природа побед и поражений СССР, влияние международного соперничества на внутреннюю политику, личная жизнь Сталина. На фоне борьбы великих держав за мировые ресурсы и лидерство также даны историко-политические портреты Николая II, С. Ю. Витте, П. А. Столыпина, В. И. Ленина, Л. Д. Троцкого, Ф. Рузвельта, У. Черчилля, Мао Цзэдуна. И. Броз-Тито, А. Гитлера, а также участников соперничавших групп из окружения Сталина

В издание вошли жизнеописания великих русских полководцев: Святослава, Коловрата, Александра Невского, Дмитрия Донского, Ивана IV, Дмитрия Пожарского, Петра I, Александра Меньшикова, Бориса Шереметева, Петра Румянцева, Суворова, Кутузова, Багратиона, Николая Раевского, Алексея Ермолова, Александра Барятинского, Эдуарда Тотлебен, Михаила Скобелева.

Святослав Сахарнов — известный путешественник и великолепный рассказчик. Из далеких странствий он привозит разные удивительные истории, которые любят читать дети и взрослые. Повести, сказки и рассказы детского писателя Святослава Сахарнова посвящены морю и его удивительным обитателям.

Кн. 1 : Познание тайных вед. - 2010. - 288 с.

Перед вами подробное жизнеописание известного киевского князя Святослава Игоревича, широкая панорама событий в Киевской Руси X века накануне крещения ее Владимиром. Через живые картинки быта всех сословий вы узнаете правду о взаимоотношениях Руси с Византией, Хазарией, Болгарией, другими странами и народами раннего Средневековья. В основу положены все известные на сегодня исторические данные, переосмысленные и воспроизведенные авторами так глубоко и подробно, что читающий неведомым образом ощущает себя участником всех событий. Это лучший роман-реконструкция древнеславянской дохристианской истории. Книга читается на одном дыхании: история правления княгини Ольги, подробности ведического обучения, любви и ратного возмужания князя Святослава, романтические эпизоды и захватывающие батальные сцены доставят истинное удовольствие всем читателям - от мала до велика. Совершите неповторимое волшебное путешествие в глубины генетической памяти русского народа.

Т. 1 : Нариси з історії української православної церкви. - 1942. - 328 с.

Князь Владимир Святославич как одна из тех неоднозначных фигур нашей истории, которую можно преподносить и понимать по-разному, ее исследование со стороны летописной (опираясь на Ипатьевскую летопись и Повесть Временных Лет) и со стороны фольклора.

У збірку увійшли праці Ніни Строкатої, Івана Світличного, Святослава Караванського, Марти Тарнавської, Рольфа Аппеля, Галі Мазуренко, Яра Славутича, Надії Світличної, Катерини Штуль, Миколи Вороного, Сергія Солдатова, Михайла Хейфеца, Леоніда Плюща, Остапа Тарнавського, Богдана Рубчака, Леоніда Рудницького, Юрія Шевельова, Людмили Волянської, а також листи, виступи та матеріали у справі Василя Стуса.

Суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх потреб. Вона з'ясовує закони, які правлять виробництвом матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільства. Але для того, щоб мати більше уявлення про предмет політекономії, потрібно усвідомити, що розуміють під обмеженістю ресурсів та безмежністю потреб, під суспільним виробництвом та яку роль воно відіграє в розвитку людського суспільства , а також, що таке економічні закони.

Россия никогда не имела демократической традиции и поэтому не может существовать без "сильной руки". Вся ее история: от князя Святослава до Суворова и Жукова, от щита над вратами Царьграда, до казаков в Париже, советских танков в Вене и ракет на Кубе - это история непрекращающейся военной экспансии военно-бюрократического государства. Сожжены и вырезаны Новгород и Казань, украден у татар Крым, разделена и обезглавлена Польша, закабалены свободолюбивые народы Кавказа, царскими колониальными войсками покорены независимые ханства Средней Азии. Везде Империя насаждала свои порядки, свою единственно верную "православную" веру, свой чиновничий аппарат. Так крошечная мононациональная Московия превратилась в гигантскую "тюрьму народов" почти в 1/5 суши. При этом отсутствие европейской культуры быта породили в крестьянской стране ту ужасающую антисанитарию, неряшливость и вековую грязь, избавиться от которой Россия не в состоянии по сей день.

Работа одного из самых известных западных славистов профессора Рикардо Пиккио впервые переведена на русский язык. Как профессор университетов Флоренции, Рима, Неаполя, Колумбийского университета (Нью-Йорк) и Йельского университета (Нью-Хейвен) он внес большой вклад в развитие славистики и русистики в Италии и США. Профессор Пиккио - член Американской и Европейской академий медиевистики, иностранный член Российской академии наук, академий Софии, Варшавы, Кракова и Братиславы, почетный доктор многих университетов. Первое итальянское издание было опубликовано в 1959 г., второе - в 1968 г. Данный перевод сделан со второго издания, он включает также дополнения и уточнения, сделанные автором в процессе работы над этой темой, раздел "Эпопея Игоря Святославовича" написан автором заново. Книга Р. Пиккио - это взгляд на средневековую Русь из Европы. Рассказывая о древнерусской литературе, автор включает ее в широкий контекст европейской цивилизации. Написанная ясным и ярким языком книга интересна не только специалистам, но и всем интересующимся историей, литературой и культурой Древней Руси.