Збірник містить статті Миколи Скрипника, в яких він відстоює право українського народу на вільний культурний розвиток та виступає проти російського великодержавницького шовінізму.

Т.1.. - 1888. - 281 с.

У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Книга розрахована як на фахівців - істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

В попытках объяснить факт разделения человечества на нации и сущность последних доминирует точка зрения, сводящая их к явлению исключительно социальному, культурному, биологическому - назовём обобщённо этот подход культурно-биологическим. В этом ряду можно вспомнить марксистско-ленинское определение, ограничивающее феномен нации общностью языка, территории и экономики. Можно вспомнить что-то из серии утверждений об общности исторической судьбы. Для кого-то важно вычисление биологического сходства, для кого-то система экономических отношений и так далее и тому подобное. Ущербные, поверхностные, приземлённые теории, фиксирующие лишь некую форму или результат творчества, приводят к ущербным выводам и в конечном счёте к плачевным для судеб самих наций результатам, ибо именно эти выводы служат фундаментом национальной идеологии.

Ця книжка не є спрямована проти російського народу, хоч він не без вини. Але занадто довго злочинні поводирі водять його манівцями історії засліпленого великодержавними міфами і з підробленим родоводом. Російські історики знали про це і мовчали. Тільки на нашій грішній землі немає вічних таємниць. Вони забули: “Нема нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається й не вийде на яв” (Лука, 8, 17). А коли так, то чи варто скривати їх від людей, і в першу чергу від свого народу. Час найвищий російському суспільству з‘ясувати для себе це питання і знайти належне місце між народами, позбувшись месіанського блуду. Це був би достойний внесок в політичну стабільність Східної Європи і тим самим забезпечення нормального національного розвитку народів цього регіону

Книга містить матеріали, що стосуються діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства в Києві, розвитку української журналістики 1870-х рр., прийняття Емського указу 1876 р. та його наслідки для українського національного руху.

Монография посвящена проблемам идентичностей, играющим огромную роль в процессах взаимоотношений народов и этнокультурной интеграции. Национальная идентичность не менее, а даже более важна для государства, чем охраняемые границы, конституция, армия и другие институты. После распада СССР формирование гражданской общероссийской идентичности в нашей стране стало далеко не простой задачей, т.к. развитие понятий «российская нация», «российская идентичность» и т.д. не осмыслены полностью на теоретическом уровне - отсюда проистекают трудности практического решения. На основе междисциплинарного подхода и эмпирических исследований предпринята попытка изучения трансформации стереотипа «кавкасионец» в «лицо кавказской национальности», рассмотрен процесс формирования антикавказских фобий в СМИ, проблемы самоидентификации «кавказцев», в том числе и дагестанцев, самоощущения русского населения на Северном Кавказе и самоидентификации россиян в целом. Для научных сотрудников, преподавателей, аспирантов и студентов, практических работников, а также широкого круга читателей, интересующихся проблемами идентичности.

Збірник містить статті Миколи Скрипника, в яких він відстоює право українського народу на вільний культурний розвиток та виступає проти російського великодержавницького шовінізму.

Кожен Українець мусить зазнайомитися з минувшиною свого народу, мусить пізнати, за що славні наші діди проливали свою кров, чим був колись — не дуже ще давно— наш рідний край, наша Україна.

Проект зі збереження спадщини української еміграції.

Россия никогда не имела демократической традиции и поэтому не может существовать без "сильной руки". Вся ее история: от князя Святослава до Суворова и Жукова, от щита над вратами Царьграда, до казаков в Париже, советских танков в Вене и ракет на Кубе - это история непрекращающейся военной экспансии военно-бюрократического государства. Сожжены и вырезаны Новгород и Казань, украден у татар Крым, разделена и обезглавлена Польша, закабалены свободолюбивые народы Кавказа, царскими колониальными войсками покорены независимые ханства Средней Азии. Везде Империя насаждала свои порядки, свою единственно верную "православную" веру, свой чиновничий аппарат. Так крошечная мононациональная Московия превратилась в гигантскую "тюрьму народов" почти в 1/5 суши. При этом отсутствие европейской культуры быта породили в крестьянской стране ту ужасающую антисанитарию, неряшливость и вековую грязь, избавиться от которой Россия не в состоянии по сей день.

Щоб розкрити руйнівну, антинаціональну суть русифікації в Україні, в книзі використано сотні документів. Автор простежує магістральну лінію лиходійної політики білих царів-батечок і червоних комісарів-генсеків, спрямовану на знищення української мови і культури, витравлення духовності і ментальності нації. Показує морально-психологічні наслідки московсько-більшовицького месіанізму "російщення", який деморалізував український народ, придушував його національно-державну самодостатність, самобутність, самоцінність, породжував почуття меншовартості. Для науковців, вчителів, студентів, школярів, усіх, хто цікавиться непересічною долею українців.

  Текст у форматі PDF 0.26 Мб