У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

Русское боевое искусство - учебник патриарха отечественной системы рукопашного боя. Вся информация систематизирована в учебные блоки. Большое количество иллюстраций и высококачественных фотографий. Теория, методика и практика русской системы рукопашного боя под одной обложкой. "Русский стиль На сегодняшним уровне этот стиль во многом обязан А. А. Кадочникову. Именно он довел его до высокого совершенства и надежности. Кадочников в начале 90-х годов XX века возродил интерес к «русскому стилю» создав альтернативу восточным единоборствам. Русский стиль быстро завоевал популярность в узких кругах, но признание среди профессионалов получил далеко не сразу. Официальных соревнований по русскому бою практически не проводится. Однако его представители выступают на межведомственных соревнованиях, в смешаных стилях и т. п. Распространению русского стиля боя помогают и казачьи сообщества. Например, соревноваться могут казачий круг и одна из школ рукопашного боя. Определить русский стиль можно по базовой технике. Она в основном состоит из двух-трёх элементов: вхождение в плоскость удара, выведение из равновесия и (возможно) добивание. Существует также «бесконтактный бой». Многие, даже среди профессионалов, относятся к этому скептически. Бесконтактный бой на занятиях вне вооруженных сил почти не изучается в связи с отсутствием таких специалистов. На занятиях по русскому бою внимание также уделяется изучению русской культуры, истории, искусству обращения с оружием. В понятие оружия в «русском стиле» вкладывается иной смысл. "Рукопашный бой является невидимым оружием, которое нельзя обнаружить, пока его не применили, и нельзя отобрать, пока человек жив. А. А. Кадочников"

Книга присвячена відбиттю в літописанні духовного життя давньо- руської народності ХІ–ХІІІ ст. Йдеться про ідейно-політичні мотиви складачів і редакторів південноруських літописних ізводів: Київського ХІІ ст. і Галицько- Волинського ХІІІ ст., про відображення у них історичної пам’яті народу. Використані також фольклорні джерела, що вплинули на літописців і відбились в їх працях. Написана простою, дохідливою мовою, монографія розрахована на науковців, викладачів і студентів.

Т.1.. - 1888. - 281 с.

В сборнике представлены работы, посвященные изучению различных аспектов истории политических, экономических и культурных отношений Южной Руси и Византии в IX - XIV вв. Для историков, искусствоведов и всех интересующихся проблемой русско-византийских отношений.

Григорий Купчанко внёс огромный вклад в развитие этнографии на территории современной Западной Украины. Его основными достижениями в этом направлении явились три монументальные работы «Буковина и ее русские жители» (Вена, 1895), «Галичина и ее русские жители» (Вена, 1896) и «Угорская Русь и ее русские жители» (1897), в которых восточнославянское население этих регионов рассматривается и анализируется с разных точек зрения — языка, духовной и материальной культуры, антропологического типа, менталитета. Большое внимание Купчанко уделял сравнению друг с другом разных этнографических групп этих регионов и объяснению их родства с другими восточнославянскими («русскими») народностями.

У збірнику розкриваються основні напрями суспільно-культурної діяльності авторів альманаху Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького на широкому фоні суспільних відносин у Галичині 30-40-х рр. 19 ст. Документи відображають багатогранні зв'язки "Руської трійці" з прогресивною громадськістю України, Росії, інших країн Європи.

  Текст у форматі PDF 7.26 Мб

Издатель и вдохновитель этого издания, знаменитый русский этнограф, археолог и историк-просветитель Помпей Николаевич Батюшков, называет книгу профессора Н.И. Петрова "средством к поддержанию и укреплению народного духа, возмущаемого внутренними и внешними врагами единства России" Оторванная от "материковой" России с середины XIV в Холмская земля с 1815 года возвращается в Российскую империю, и страна старается восстановить нарушенное духовное и культурное единство. Работа Н.И. Петрова описывает исторический путь Забужья в контексте общей судьбы Русского Запада, противопоставляя факты и документы попыткам фальсифицировать действительный ход событий.

Як почалася наша народна свідомість. Наша народна свідомість переходить на історичне поле. Ослабленнє нашої народної свідомости по 1848 році. - Москвофільство Народовці. - Українці. Українці - І москвофіли

Кн. 1. - 1994. - 240 с.

Книга висвітлює історію Галицько-Волинської Русі від початків складання її території до часів занепаду. Всім, хто цікавиться історією України.

Книга присвячена історії Київської Русі від часів її формування до монгольського нашестя. Всім, хто цікавиться історією України.

Монографію присвячено вивченню найдавнішої історії населення сучасної України і навколишніх земель у контексті всесвітнього розвитку людства. В ній, зокрема, розглядаються питання походження сім'ї індоєвропейських народів і безпосередньо слов'ян, з'ясовуються етапи етнічної історії півдня Київської Русі. Особлива увага приділяється проблемі формування ранньодержавних систем на терені України за скіфо-античної та анто-полянської доби.

"Історія освіти в Україні" Степана Сірополка належить до найкращих досягнень історіографічної спадщини нашого народу, твір є унікальним дослідженням культурно-освітньої діяльності, яка провадилася протягом століть на українських теренах.

В книге на основе включенных в летописи народных преданий и легенд раскрывается яркая и поэтичекая картина историии древнерусского народа: формирование и расселение племен, складывание первых государственных объединений, основание городов, строительство и укрепление древнерусского государства в годы правления Ольги, Святослава и Владимира.

Алессандро Гваньїні (Гваніус, Гванінус) (1538 — †1614) — італієць з Верони, який служив у Великому князівстві Литовському, у Вітебську, і залишив кілька праць, які стосуються історії східних слов'ян. Найвідоміший своєю працєю «Хроніка Сарматії Європейської», що була надрукована в Кракові в 1578 році. В ній описується історія Польщі, Литви, Русі, Московії, Мазовії, Прусії, Померанії та ін. Пропоноване дослідження греко-католицького священника о. Ореста Купранця стосується аналізу назв "Русь", "Україна", "Волинь" у світлі текстів Гваньїні. Праця цінна в першу чергу для збереження видавничої спадщини української еміграції.