Текст у форматі PDF 6.02 Мб

У книзі детально прослідковано передумови, механізми здійснення та наслідки Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, який став однією з найтрагічніших сторінок світової історії. На документальному матеріалі досліджуються злочинні дії керівництва Радянського Союзу, яке застосувало щодо Української СРР безпрецедентний за масштабами терор голодом, поєднуючи його з планомірним винищенням української інтеліґенції та правлячої еліти республіки. Широко висвітлено активізацію національно-визвольного руху в Західній Україні, викликану трагічними подіями 1932–1933 рр. у Наддніпрянщині, та акції збору коштів для допомоги голодуючим. Проаналізовано роль засобів масової інформації та політичних чинників у донесенні правди про Голодомор в Україні до світової громадськості. Зібрано спогади свідків та жертв Голодомору, які після трагедії перебралися на проживання до Тернопільської області. Наведені документи і матеріали ЦК КП(б)У засвідчують жорстоку політику комуністичного режиму щодо українського села. У додатках подано документи, твори художньої літератури та усної народної творчості, понад 400 світлин, довідкові матеріали тощо, які відображають трагічні сторінки 1932–1933 рр. в історії України.

  Текст у форматі PDF 3.96 Мб

  Текст у форматі PDF 0.55 Мб

  Текст у форматі PDF 8.60 Мб

Підручник підготовлений відповідно до навчальної програми дисципліни “Воєнно-прикладні аспекти інформаційної безпеки”, яка викладається у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У підручнику розглянуто основи національної безпеки держави, теоретичні аспекти інформаційної безпеки, проблеми безпеки державного управління як об‟єкту інформаційної боротьби, проблеми інформаційної безпеки суспільств та особистості, а також механізми забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства, особистості.

Чому зраджували і чи зраджували? Чому ставали героями і чи справді були ними? Радянський Союз розпався чи був зруйнований? Чому «всесильний КГБ» не втримав влади? Відповіді на ці питання десятиліттями ховали під грифами «Секретно». Автор Володимир В’ятрович, який розсекретив архіви КГБ, розповідає про таємниці української історії: глобальні інформаційні війни ХХ століття; люди, які кидали виклик системі; щоденне життя таємних органів: фальсифікації, оперативні розробки, агентурні операції; механізми депортацій та нутрощі тюремної системи; поразка переможців — СРСР проти УПА; справжні причини Чорнобильської катастрофи; агонія спецслужби в останні дні СРСР. Історик оприлюднює раніше недоступні заведені «органами» справи та таємні звіти КГБ керівництву партії.

У монографії розглянуто феномен історичної пам'яті, його місце і роль в системі суспільних цінностей, а також механізми актуалізації минулого у пізнавальному процесі і в ідентифікаційних практиках. Увага фокусується на генезисі теорій колективної пам'яті на різних історичних етапах і в різних галузях наукового знання, особливостях сучасних стратегій пам'яті, співвідношенні історії й мнемоісторії, зіткненні традиційних та інноваційних дискурсів в осмисленні зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім. Книга адресована фахівцям-соціогуманітаріям, студентам, усім, хто цікавиться проблемами засвоєння й інтерпретації історичного досвіду людства.

У монографії розглянуто феномен історичної пам'яті, його місце і роль в системі суспільних цінностей, а також механізми актуалізації минулого у пізнавальному процесі і в ідентифікаційних практиках. Увага фокусується на генезисі теорій колективної пам'яті на різних історичних етапах і в різних галузях наукового знання, особливостях сучасних стратегій пам'яті, співвідношенні історії й мнемоісторії, зіткненні традиційних та інноваційних дискурсів в осмисленні зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім. Книга адресована фахівцям-соціогуманітаріям, студентам, усім, хто цікавиться проблемами засвоєння й інтерпретації історичного досвіду людства.

Шановні друзі, Вашій увазі пропонується навчально методичний посібник «Азбука європейської інтеграції». Його головне при значення полягає у наданні користувачам базової інформації про Європейський Союз (ЄС), історію його виникнення та розвитку, інституційну структуру та механізми функціонування, принципи та норми європейського права.

  Текст у форматі PDF 2.37 Мб

  Текст у форматі PDF 7.82 Мб

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

В підручнику викладений курс біологічної хімії відповідно до програми для студентів вищих медичних навчальних закладів: розглянуті структура та ферментативні реакції перетворення основних класів біомолекул — білків, амінокислот, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, нуклеотидів, інформаційних нуклеїнових кислот. Висвітлені питання молекулярної біології та генетики, біохімічні основи фізіологічних функцій організму людини та їх нейрогормональної регуляції, молекулярні механізми виникнення найбільш поширених патологічних процесів (атеросклерозу, цукрового діабету, ожиріння) та спадкових ензимопатій. Значну увагу приділено молекулярним механізмам функціонування клітин крові, печінки, м’язів, імунної, нервової системи, ензимодіагностиці та біохімічним засадам фармакотерапії порушень обміну речовин. Підручник може бути також використаний аспірантами, спеціалістами та науковцями, що працюють в галузі загальної і медичної біохімії, фармакології, мікробіології та інших біомедичних наук.

Біоорганічна хімія - розділ органічної хімії, що вивчає індивідуальну структуру, фізико- хімічні властивості та шляхи синтезу органічних речовин, які входять до складу тваринних і рослинних організмів, а також механізми участі цих речовин у біологічних процесах. Разом з тим дослідження в галузі Біоорганічної хімії вносять істотний вклад у розв'язання головної проблеми органічної хімії - зв'язок між структурою речовин та їхньою реакційною здатністю в біологічних умовах, що виключають високі температури, тиск, сильні кислоти та луги. Біоорганічна хімія вивчає біополімери- білки, нуклеїнові кислоти та їхні складові – поліпептиди, амінокислоти й нуклеотиди, а також природні й синтетичні біологічно активні речовини - антибіотики, тваринні й рослинні гормони, вітаміни, високоактивні лікувальні препарати, пестициди тощо. Результати досліджень у галузі Біоорганічної хімії дають змогу по-новому розв'язувати важливі проблеми медицини і народного господарства, проблеми хімічної біоніки. Створюються нові промислові каталізатори на основі вивчення високоактивних і специфічних ферментів та механізмів їхньої дії; системи, - здатні перетворювати хімічну енергію на механічну роботу, як це має місце при м'язовому скороченні; системи збереження й реалізації інформації за принципами, закладеними в біологічних об'єктах, промислове виробництво вибіркових сит, аналогічних до біологічних мембран.

У монографії розглянуто головні питання сучасної біотехнології рослин. Описано особливості культури тканин як біологічної системи та її застосування. Узагальнено механізми структурно-функціональної мінливості рослинного геному в природі та в культурі іп vitro. Розглянуто шляхи створення нових форм рослин, клітинних штамів - продуцентів біологічно активних речовин методами клітинної селекції та генетичної інженерії. Висвітлено особливості біосинтезу алкалоїдів, глікозидів, нафтохінонів тощо в культурі тканин лікарських рослин. Наведено результати фармакологічного вивчення препаратів, отриманих із біомаси культивованих іп vitro клітин. Визначено перспективні напрями розвитку біотехнології лікарських рослин та фітопрепаратів. Для спеціалістів у галузі біотехнології, екології, генетики, селекції, клітинної біології, фізіології, біохімії рослин, викладачів та студентів вищих учбових закладів.

  Текст у форматі PDF 5.30 Мб