Т. 1 : Съ картою театра действій. - 422 с.

Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.

Дане видання присвячене становленню культури в Україні. Дослідження ведеться від дослов'янських культур до українізації, культурної революції та опанування української пролетарської культури (1923-24 рр.). Загалом, українська культура розглядається з позицій державного устрою, суспільно-політичних подій, революцій, боротьби та бунту.

На значному документальному матеріалі показано революційно-визвольну боротьбу трудящих Західної України в 1933-1939 рр. проти соціального і національного гніту панської Польщі, за возз'єднання з УРСР, керівну і спрямовуючу роль КПЗУ в цій боротьбі.

В книгу входит четыре романа популярного испанского писателя. В каждом из них - политический бунт и бунт против низости человеческой червоточины - всего самого темного и негативного.

Понад два десятки років "Срібна Сурма" знайомить своїх читачів з діянням українського націоналістичного руху, зокрема з його найбільш активними виявами в підпільній політичній і революційній боротьбі. Спогади учасників тієї боротьби, зібрані матеріяли та тут і там опубліковані документи кидають яскраве світло на змагання двох уже поколінь українського народу за національно-державне визволення. Авже ж, де світло, там мусять бути й тіні, було б шкідливо мовчки повз них проходити і "Срібна Сурма" мусіла знайти відвагу, щоб говорити і про них.

Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість «Микола Джеря», у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу - протистояння між кріпаками і панами. Повість відзначається яскравістю характерів, письменник ніби пензлем зображує розгорнуті мальовничі краєвиди. У творі відтворено широкі простори різних частин Російської імперії, різних людей, різні форми виробництва. Письменник побачив ті нові форми визиску, яких ще не помічали його попередники. Реалізм його набув нових якостей. Нечуй-Левицький був новатором у вирішенні теми бунтарства. Ніхто ні в українській, ні в російській літературі не відобразив так послідовно і яскраво бунтаря-селянина, який не лише піднявся проти поміщика-кріпосника, а й протестував проти антинародних законів, що принесла з собою так звана «воля».

Основное внимание в книге уделено исследованию "Города Солнца" - одного из самых значительных памятников утопического коммунизма. Автор разбирает разные редакции первоначального варианта "Города Солнца", что углубляет представления об утопии Кампанеллы. "Город Солнца" постоянно противопоставляется с "Утопией" Томаса Мора, с сочинениями других утопистов XVI- начала XVII в. Значительное место в книге занимает полемика с буржуазными историками, которые узника инквизиции, бунтаря и еретика Кампанеллу изображают "верным сыном церкви".

В книге известного советского историка рассказывается о предводителе Крестьянской войны 1773—1775 годов, донском казаке Е. И. Пугачеве. В книге на богатом документальном материале воссозданы события Крестьянской войны, ее причины, ход, итоги, историческая обстановка, в которой она происходила

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Т. 2. - 1997. - 527 с.

В издание вошли сочинения французского писателя Лотреамона (настоящее имя Изидор Люсьен Дюкасс, 1846-1870), совершившего наряду с такими авторами, как С. Малларме или А. Рем, "поэтическую революцию" второй половины ХIХ в. и проложившего дорогу авангарду и трансавангарду следующего столетия. Наряду с бунтарскими "Песнями Мальдорора" (1869) и провокативными "Стихотворениями"(1870) публикуются литературно-критические отклики на творчество поэта — от поздних символистов и сюрреалистов до современных постмодернистов (Реми де Гурмон, А. Бретон, Л. Арагон, Ф. Супо, Г. Башляр, Бланшо, А. Камю, Ю. Кристева и др.). В издание также вошла статья Г.Косикова "Адская машина" Лотреамона.

This book grew out of a conference organized by the German Historical Institute (GHI) on May 23-5, 1996, iii Berlin. For three days, thirty-five scholars from n\ne countries became acht-und-sechziger (sixty-eighters), not on the streets and barricades but in lively debate over the events and significance of the momentous year 1968. This book consists of revised versions of many of the original papers as well as entirely new essays that complement our overall theme. I thank all of the authors and also those who participated in the conference but whose work could not be included here. I am grateful to Carl-Ludwig Holtfrerich (Free University Berlin), Luisa Passerini (European University Institute, Florence), Keith A. Reader (University of Newcastle), and Dieter Rucht (Wissenschaftszentrum Berlin) for chairing the various sessions and for guiding us through spirited discussions. In Berlin, the Wissenschaftszentrum afforded a comfortable setting for three days of intensive debate. I thank Friedheim Neidhardt, the center'sdirector, and his dedicated staff - Birgit Hahn, Britta Heinrich, Ilse Kischlat, Dietmar Kremser, and Burckhard Wiebe - for hosting the conference and helping with its organization. Dieter Senoner of the mayor's office kindly welcomed us to Berlin at a reception at the Rotes Rathaus. Anneke de Rudder, who took us on a "1968 Walking Tour" through the German capital, gave us the opportunity to visit the key sites of that historic year.At the GHI, I thank Barbel Bernhardt, Christa Brown, Dieter Schneider, and Barbel Thomas - all of whom were involved in the organization before, during, and after the conference. Pamela Abraham tracked down the copyrights for the illustrations and assisted in assembling the manuscript. Daniel S. Mattern, the series editor at the Institute, deserves a special note of appreciation for guiding us through the difficult process of publishing this collection and for preparing a readable, clear, and concise manuscript. Frank Smith, the executive editor for social sciences at Cambridge University Press, took great interest in this project from the begin-IX X Preface ning and helped bring about its final shape. Further, I thank the two anonymous readers for their very useful critical evaluations of the manuscript. Finally, I thank my two coeditors. Carole Fink provided the original plan, which she presented to me at another GHI conference, in Berkeley, California, in May 1994. In subsequent discussions, we discovered that "1968" is a particularly well-suited topic for understanding the intellectual challenges that increasing global interdependence poses to historians of the twentieth century. We were later joined by Philipp Gassert, who worked with us to organize the conference and edit the book. I shall miss these last three and a half years of spirited collaboration among three very engaged historians. The topic of this book dovetails nicely with the efforts of the GHI in Washington to promote comparative research. In fact, most of the four to five international conferences the Institute rganizes annually are based on this perspective, comparing events, ideas, and structures in the United States and Europe. At times we have even taken a global perspective, with 1968: The World Traniformed being a case in point. In this age of globalization, historians should also become global players - at least mentally.