Текст у форматі PDF 2.01 Мб

Сучасна письменниця, літературознавець оглядає літературу другої половини XX ст. під особливим кутом зору. Вона відшукує те глибинне, сутнісне, можливо, найкраще, що робить творчість кожного письменника неповторною. Для масового читача.

Це найповніше видання про гетьманів України та Війська Запорозького. На основі маловідомих, раніше недоступних архівних матеріалів автори - сучасні українські історики (В. Сергійчук, В. Смолій, В. Щербак, С. Леп'явко, Ю. Мицик та інші) - створюють багатогранні цікаві портрети (нариси, есе) двадцяти найвідоміших козацьких обранців, висвітлюють їхню роль у державотворенні України.

Дійсна мета цієї книги полягає в тому, аби показати, що поставлене в ній питання врешті-решт не має сенсу - замість говорити про вірування, треба насправді говорити про істини. автор порівнює істину певного моменту із певною програмою: чи це правдиве? чи це фальшиве? Щодо реципієнта програми, то він сам є фактом творіння. Такою є інтелектуальна лінія цієї книжки, подана методом послідовного зближення під час дослідження найрізноманітніших текстів - від Арістотеля та павсанія до Цицерона й Евсебія.

Книга містить вибрані твори видатного німецького філософа, мистецтвознавця, соціолога, критика, одного із найориґінальніших мислителів ХХ ст. Вальтера Беньяміна (1892 — 1940). Пропоновані есеї, що стали класикою сучасної теорії культури, захоплюють широтою інтересів автора, несподіваним підходом до аналізу предмета, дивують проникливістю його соціально-культурної візії. Публікацію відкриває передмова Теодора Адорно, написана для першого посмертного видання творів Беньяміна, яка є ключем до його самобутнього філософського світогляду. Всі ці твори українською мовою виходять вперше.

Т. 1. - 554 с.

Фотографирование пейзажа привлекает богатством и разнообразием темы, многим оно кажется простым и легким занятием. Поэтому понятно стремление фотолюбителей запечатлеть на своих снимках красоту природы нашей Родины. Однако объектив и фотоматериалы "видят" несколько иначе, чем человек, да и фотографирование — это не только механический процесс. Чтобы сделать снимок пейзажа выразительным, необходимо, прежде всего, любить природу, понимать и чувствовать ее совершенную красоту, иметь художественный вкус, хорошо владеть фотографической техникой. Снимок пейзажа — это рассказ о природе, о местности, чем-то замечательной в прошлом либо в настоящем или в будущем. Пейзажный снимок может показать природу простой, трогательной и подкупающе красивой или грозной могучей силой. Выразительные образы ее вызывают у зрителя глубокие чувства преданности, безграничной любви к своей Родине. О природе рассказывают по-разному. Описание ландшафтов в учебнике географии или в научной статье дается точно, иногда даже натуралистично. Но о природе можно рассказывать и совсем по-иному, как это делали Пушкин и Есенин, Тургенев и Паустовский. В своих произведениях они создали яркие поэтические образы природы. Эмоционального изобразительного решения пейзажа можно достигнуть и в фотографическом снимке. Автор поставил перед собой задачу помочь фотолюбителю в его работе и рассказать, как сделать хороший фотографический снимок пейзажа не только использованием "испытанных рецептов", но, прежде всего, творческим подходом к работе во всех процессах фотографирования - от выбора границ и формата изображения перед съемкой до завершения снимка в процессе печатания позитива и его окончательного оформления.

Выдающийся русский артист Василий Иванович Качалов вошел в историю театра как замечательный актер-мыслитель, утверждавший в своем творчестве высокие общественные идеалы. Он был носителем реалистического, передового искусства великой жизненной правды, которое сделали своим знаменем К. С. Станиславский и В. И. Немирович-Данченко и созданный ими Московский Художественный театр. Эта книга рассказывает о жизненном пути В. И. Качалова, формировании его как актера, творческих поисках, работе над созданием незабываемых образов. Книга показывает путь Московского Художественного театра, от которого неотделима жизнь Качалова-художника, о замечательных современниках и друзьях актера — Чехове, Горьком, Баумане, Сулержицком, Есенине и др

Эта книга принципиально отличается от всех ранее изданных книг о Есенине, поскольку ее созданию не мешали никакие идеологические догмы. В процессе работы авторам удалось познакомиться с громадным количеством архивных документов, ранее недоступных. В книге прослеживаются сюжетные линии, до сих пор не разработанные в литературе: Есенин и Троцкий, Есенин и Сталин, Есенин и семья Романовых. По-новому освещены взаимоотношения поэта с Зинаидой Райх, Айседорой Дункан и другими спутницами жизни, роль Есенина в становлении русского национализма 1920-х годов. С использованием многих неизвестных ранее документов написаны главы о пребывании Есенина за границей и, конечно, о его трагической гибели. Пятое издание книги дополнено новыми материалами.

Настоящая книга фактически первое полное справочное издание о команде, которую по праву называют главной командой страны: о ее становлении и дальнейшей жизни; о людях, ее создававших, и игроках, ее составлявших; о тренерах, готовивших коллектив к суровым испытаниям в играх с лучшими командами мира.

Т. 1. - 2005. - 365 с.

Т. 2. - 1997. - 527 с.

Таємниця «літературного злочину», за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох. Офіційне пояснення «терористи» від самого початку сприймалося, як крик злодія: «ловіть злодія!». Реабілітація 50-х років і видання їхніх «вибраних творів» не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таємницю. Аж ось в Парижі 1959 року виходить антологія творів і розстріляних і «перевихованих» і пропалих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність. Тут зібрано справді найкращі твори.

У книжці розглядаються деякі актуальні питання розвитку сучасної критики, а також своєрідність її як оригінального творчого мислення — порівняно з наукою, мистецтвом і публіцистикою. Окремі есе присвячені аналізу критичної діяльності Л. Новиченка, В. Дончика, Ю. Івакіна, М. Ільницького, В. Фащенка і Г. Сивокоия. Розрахована на широке коло читачів.

The Education of the Un-Artist, Part I (1971). - P. 97-109

Alain Badiou, one of the most powerful voices in contemporary French philosophy, shows how our prevailing ethical principles serve ultimately to reinforce an ideology of the status quo and fail to provide a framework for an effective understanding of the concept of evil.

Юрій Андрухович (*13.03.1960) — поет, романіст, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Живе в ньому ж, а також у багатьох інших містах. Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) та «Пісні для мертвого півня» (2004). У прозовому доробку — романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003) та «замість роману» «Таємниця» (2007). Есеїстика Андруховича на сьогодні видана двома збірками — «Дезорієнтація на місцевості» (1999) та «Диявол ховається в сирі» (2006). Спільно з Анджеєм Стасюком видав «Мою Європу» (2001) — як зазначається у підзаголовку, «два есеї про найдивнішу частину світу». Твори Андруховича перекладено і видано окремими книжками у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Італії, Іспанії, Швейцарії та ін. Лауреат кількох міжнародних літературних нагород. Один із засновників і Патріарх літературного угруповання Бу-Ба-Бу. Багато співпрацює з музикантами, співавтор і виконавець альбомів «Andruxoid» (разом із польським тріо Міколая Тшаски), «Пісні Мертвого Півня», «Кримінальні сонети», «Made In ЮА» (разом із гуртом «Мертвий півень»), а також «Самогон» і «Цинамон» (разом із гуртом «Карбідо»), Своїм найвищим письменницьким досягненням вважає винайдення для української мови слова «міжніжжя».