Книга французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана «Опис України» — цінне історичне джерело для вивчення побуту запорозького козацтва і селянства, а також інших станів середньовічного суспільства України. В ній відображені географічне середовище, природа України, її кліматичні умови, наведені дані з історії заселення Середньої Наддніпрянщини, змальована яскрава картина життя українського народу першої половини XVII ст.

Т. 1 : (А-О). - 1886. - 608 с.

Думи і кобзарське мистецтво, які досягли найвищого розквіту в козацьку епоху, і сьогодні становлять значний інтерес як для науковців, так і для шанувальників музичної і словесної традиційної культури. Намагання зберегти їх - чи то через аудіо записи з раритетних архівних матеріалів, чи то через писемні джерела, є цілком природним явищем. Козаччина, козацькі думи, кобзарське мистецтво - органічна частина національного менталітету. І в яких формах - духовних і мистецьких - вони б не проявлялися, цілком очевидно, що це свідчення нетлінної віри в ту історичну дійсність, яка, хоч і не повториться, але залишиться національною гордістю для майбутніх поколінь. Хоча сьогодні й немає вже того соціально-культурного середовища, яке плекало епічну традицію, проте діяльність поодиноких ентузіастів переконливо доводить потребу збереження української епічної традиції.

Оповідання М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1899) в багатьох своїх аспектах традиційне – тут вельми ретельно, з мальовничою етнографічною колоритністю, часом навіть з виразними натуралістичними подробицями відтворено побутові картини кримськотатарського приморського села наприкінці ХІХ століття. Етнографічна достовірність, виразність портретних та пейзажних штрихів не означена безпосередньо оповідачем, голос якого важливий, але вкрай ненав’язливий і ніби відсунутий на другий план, а подається крізь призму внутрішнього сприйняття персонажів, насамперед кримськотатарської дівчини Емене. Емене сягнула того віку, коли треба думати про заміжжя. Відтак згідно зі своїм статусом вона повинна, коли не зайнята роботою, сидіти вдома й не виходити за межі двору, а коли раптом має з’явитися гість чоловічої статі, про що звичайно сповіщає спеціальний вхідний дзвоник. зникати у своїй кімнаті чи принаймні, як доводиться потрапляти гостеві на очі (як-от при частуванні), запинатися чадрою. Необхідність дотримуватися суворих традиційних приписів та природні для юного віку поривання (цікавість до навколишнього світу, потреба в спілкуванні, мрійливість) вступають у конфлікт, який становить основу тієї емоційної напруги, яка надає епічному письму М. Коцюбинського і глибокої драматичної тривожності, і зворушливої ліричної схвильованості.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Перший український словник чужомовних слів, що його склав видатний український літературознавець, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч Василь Миколайович Доманицький (за тогочасними правописними нормами — Доманіцький). Нині ця книга є цікавою не тільки з погляду тлумачення етранжизмів, але і як багате джерело архаїзмів та віджилих значень чужомовних слів.

На основі історико-архівних джерел автор висвітлює питання статусу українських селян за часів існування Українського гетьманату.

Дана робота розглядає вплив літератури Ближнього Сходу на літературу українску (зокрема вплив староіранскої художньої творчості) . Праця аналізує маловідомі або призабуті первісні джерела українского життя. За основу дослідження беруться такі фольклорні матеріали, як традиції свят (Коляда, Щедрий вечір, весілля тощо) , вірування і повірки, народні обряди. Виокремлюються символи, в яких найбільше можна простежити вплив ассирійско-вавилонскої та індійскої міфологій.

Наукова публікація українського вченого Мирона Кордуба, що дає опис знання про топоніми та їх історичне значення у гуманітарних науках.

Пісенна культура українського народу багатьма своїми джерельцями впадає в океан культури світової. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує нас від народження до останньої межі. Вона ріднить нас тремтливими своїми звуками, живе в душі кожної людини і, як вічне світло, осяває нам життя.

Представлений матеріал розглядає необхідність бібліографічної роботи в усіх сферах виробництва, пов'язаних з книгами, від видавничої до бібліотечної. Описується система бібліографічного аналізу книги, таких її складових частин, як автор твору, його назва, зміст, соціальне призначення, видавництво тощо. Пояснюється важливість аналізу кожної складової, а також використання зовнішніх бібліографічних джерел, яке дає книгарю чи бібліотечному працівнику можливість бути в курсі книжкових новин.

Дана публікація присвячена сорокаріччю від дня заснування київського трамваю. Саме столичний трамвай заслуговує окремої уваги, адже за часом заснування він є першим в СРСР і другим в Європі. Його сорокарічна історія є історією формування цієї транспортної галузі загалом. Основним джерелом інформації для цієї праці стала “справа” про викуп Київської Міської Залізниці, видана Міською Думою у 1914, адже інші матеріали, що містилися в архівах КМЗ були знищені під час громадянської війни.

Т. 1. - 1946. - 453 с.

В данной книге представлен перевод девяти книг «Исследования о растениях» древнегреческого учёного Феофраста (ок. 370 - ок. 287 до н.э.) и обширные комментарии к ним. Этот труд, написанный около 2300 лет тому назад, справедливо ценился в древности как никем не превзойденный. За это говорит и то, что он был впервые издан в 1495-1498 годах, ещё на заре книгопечатания. С тех пор он неоднократно переиздавался, переводился на всевозможные языки, в том числе и на латинский, и усиленно комментировался, начиная с XVI века, причём ценность этих комментариев возрастала по мере роста познания флоры Греции и стран Средиземноморья. Важно отметить, что Феофраст касается не только растений, произраставших или культивировавшихся в области Средиземного моря, но и растений тропических, о которых стало известно в Греции после похода в Индию Александра Македонского (327 г. до н. э.). «Исследование о растениях» даёт нам представление не только об объеме познания растений более чем за 300 лет до начала нашей эры, оно непосредственно вводит нас в мир эллинской науки в эпоху Аристотеля и Платона, показывает методы наблюдения и способы научного изложения одного из талантливейших учеников Стагирита. Труд Феофраста представит интерес не только для ботаников, но и для лиц, занимающихся историей науки, так как самые достоинства и недостатки наблюдения и мышления автора в исторической перспективе имеют свою ценность, показывая нам состояние знаний о природе античной Эллады.

Містить історію ВАПЛІТЕ.

Потреба на російсько-український словник сталих виразів зайшла в нас давно та й давно. Певне, ще тоді, як уперше твори російської літератури перекладалися українською мовою. Вкрай гостро, й дедалі все гостріше, цю потребу відчувають не тільки перекладачі, а й працівники газет, журналів, видавництв, радіомовлення, телебачення... Та й письменники, особливо молоді. Та й просто аматори українського слова. Маючи на думці бодай частково зарадити лихові, ми й узялися скласти цього словника. Звичайно, ми знали, що перед нами постануть неабиякі труднощі. Адже, як відомо, фразеологічні багатства української мови досі не те що не впорядковані, а й не всі зібрані. Не набагато більше зроблено щодо цього й у російській фразеології. А втім, по тлумачних словниках російської мови, по російсько-українських та українсько- російських загальних, а також у кількох коротеньких фразеологічних словниках, що виходили за різних часів, фразеологічного матеріалу є чимало. Чималенько такого матеріалу (з письмових та усних джерел) назбиралося за довгі роки й у нас.

Древний и эффективный метод лечения и предупреждения болезней без применения лекарств - китайский цигун - широко распространён в Китае, США, Японии. Авторы, известные во всем мире специалисты, излагают историю метода, его основные принципы, взаимодействие с другими областями медицины, взаимосвязь с философскими проблемами. Особого внимания заслуживает раздел клинических рекомендаций, в котором даются конкретные предписания по лечению методами цигуна и массажа гипертонии, сердечно-сосудистых, простудных и многих других заболеваний.