Т. 2. - 1947. - 718 с.

Поэма Лукреция «О природе вещей» (I в. до н. э.) представляет собой одну из вершин философской мысли человечества и вместе с тем одну из вершин римской поэзии. Поэтом движет страстное стремление освободить человека от страха смерти, страха перед богами. Средство к этому — познание истины о природе. И Лукреций одно за другим исследует ее явления, давая им истолкование в духе материалистического атомизма Эпикура. Вместе с тем описание этих явлений дает ему повод развернуть великолепную поэтическую картину, пластически наглядную и красочную. Мировая литература не знала больше такого единства философии и поэзии, как у Лукреция. В приложении к книге даны сохранившиеся сочинения Эпикура и отрывки из поэм «О природе», созданных великими мыслителями Греции: Гераклитом Эфесском, Парменидом и Эмпедоклом. Сохранившиеся фрагменты Гераклита в первый раз приводятся в стихах (новый перевод), как изначально было написано его сочинение. Поэма Парменида тоже дана в новом переводе, а перевод поэм Эмпедокла существенно переработан для настоящего издания. Приложения составляют более треть общего объема книги.

Т. 2. - 1947. - 718 с.

«Про природу речей» (лат. «De rerum natura») — поема римського поета Лукреція — і єдиний повністю збережений поетичний твір, у якому проповідується вчення Епікура. Слід зауважити, що Лукрецій, переконаний і пристрасний послідовник Епікура, не відтворив у своїй поемі всього вчення останнього: він виклав головним чином Епікурову фізику. У детальному викладі фізики Епікура полягає величезна заслуга Лукреція, тому що саме ця сторона Епікурового вчення представляє зовсім винятковий інтерес для історії наукової думки і матеріалізму. Що ж до вчення про критерії (каноніки) і етики, то він зачіпає їх лише побіжно. Епікур (ін. гр. Філософ 4-3 століття до н.е.) був найбільшим матеріалістом і атеїстом античного світу, ідеологом рабовласницької демократії, розвивав атомістичну філософію. Навчав, що матерія вічна і що боги не можуть у неї втручатися. Мета філософії — щастя людини, заради якого потрібно звільнитися від внутрішніх страхів і забобонів, пізнати закони природи.Суть філософії спрямована проти забобонів і містики. Поема Лукреція складається із шести книг. У перших двох книгах викладається атомістична теорія світобудови, що відкидає втручання богів у мирські справи. Книга третя присвячена вченню Епікура про душу, причому наводяться докази, що душа матеріальна, смертна і що страх перед смертю безглуздий. У четвертій книзі знаходиться виклад питань про людину, а також про чуттєві сприйняття, в яких Лукрецій бачить основу людських знань. У п'ятій книзі Лукрецій займається проблемами космогонії, пояснюючи походження землі, неба, моря, небесних тіл і живих істот. У кінці цієї книги дається блискучий нарис поступового розвитку людства і людської культури і розбирається питання про походження мови. Основний зміст шостої книги — знищення забобонних страхів шляхом природного пояснення явищ природи, що вражають людину. Тут йдеться про грім, блискавки, хмари, дощ, землетруси, виверження Етни, розливи Нілу, про різні незвичайні властивості джерел та інші явища природи. Закінчується остання книга міркуванням про хвороби і описом повального мору в Афінах під час Пелопоннеської війни в 430 році до н.е.

В знаменитом произведении римский поэт Тит Лукреций Кар (I в. до н. э. ) в поэтической форме излагает свое материалистическое мировоззрение.