Industrial (Индастриал) — музыкальное направление (жанр), отличающееся выраженной экспериментальностью и особой эстетикой механических и других промышленных звуков.

Surrealist Women displays the range and significance of women's contributions to surrealism. Penelope Rosemont, affiliated with the Paris Surrealist Group in the 1960s and now a Chicago poet and painter, has assembled nearly three hundred texts by ninety-six women from twenty-eight countries. She opens the book with a succinct summary of surrealism's basic aims and principles, followed by a discussion of the place of gender in the origins of the movement.The texts are organised into historical periods ranging from the 1920s to the present, with introductions describing trends in the movement for each period; and each surrealist's work is prefaced by a brief biographical statement.

  Текст у форматі PDF 6.87 Мб

Работа представляет из себя систематизированное изложение прогрессивных машинных способов анализа экспериментальных данных. Она выделяется, большей ступенью подробности, в общем-то достаточной при особенно фактическом применении если взглянуть под другим углом — описанием точной системы взаимосвязанных программ (слова программ приводятся), для применения которой не потребуется познаний языков программирования. Впрочем, монография успешно адресована профессионалам в сфере обработки данных, использующим ЭВМ, также учащимся и аспирантам в виде пособия по машинным способам анализа экспериментальных данных.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

  Текст у форматі PDF 8.25 Мб

У підручнику представпено історію розвитку біостатистики, клінічної епідеміології та доказової медицини, теоретичні основи аналітичної статистики. Висвітлені методики використання основних статистичних методів аналізу в медицині. Описані сучасні методи епідеміологічних досліджень. Викладені основні принципи та положення доказової медицини. Розглядаються принципи побудови та діяльності медико-статистичної служби в Україні. Підручник написаний відповідно до навчальної програми з дисципліни, складеної згідно з вимогами експериментального навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «лікар» у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації України та розрахований на студентів вищих медичних навчальних закладів, аспірантів та лікарів.

  Текст у форматі PDF 10.00 Мб

  Текст у форматі PDF 4.98 Мб

  Текст у форматі PDF 5.08 Мб

Майк Йогансен – один з найцікавіших представників української літератури 20-х років ХХ століття, «найграйливіший і найменш досліджений письменник» доби «червоного Ренесансу» – залишається практично невідомий широкому загалу. Пояснення цьому досить просте – 1937 року його було страчено, а його ім'я було викреслено з історії літератури. Що таке проза Йогансена – пояснити важко, переповідати його фантасмагоричні сюжети – заняття приречене на невдачу. У пiслямовi до "Подорожi ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську" (твір увійшов до цієї збірки) Йогансен пише: "Нiде не написано, що автор у лiтературному творi зобов'язався водити живих людей по декоративних пейзажах. Вiн може спробувати навпаки водити декоративних людей по живих i соковитих краєвидах". Саме так і народжувалася проза Йогансена – експериментальна і легка, дотепна і бездоганна за стилем.

В работе излагаются теоретические основы гидродинамических процессов, происходящих в парообразующих трубах прямоточного котла, и даются уравнения и формулы, приведенные к виду, позволяющему применять их в практических расчетах. Приведен также экспериментальный материал, использованный для проверки теоретических выводов и внесения необходимых коррективов. Книга предназначена для инженерно-технических работников конструкторских бюро, научно-исследовательских институтов, может быть полезна также студентам энергетических втузов.

«Главной целью опыта, поставленного им на себе, было показать, что бессмысленный страх перед чумой, приводивший к параличу всей экономической жизни, не обоснован, так как не каждый заболевал, даже когда свирепствовала тяжелая эпидемия. Клот продолжил опыт, начатый Бюларом, надев ту же самую рубашку [больного чумой], которую последний носил в течение двух дней. Но пошел еще дальше. Клот взял некоторое количество бактериальной флоры с рубашки, испачканной засохшей кровью и гноем, и сделал прививки в левое предплечье, правую сторону паха, всего в шесть мест. Небольшие ранки были перевязаны повязкой, смоченной в крови больного чумой. Но и этого ему показалось недостаточно. Он надрезал себе кожу, нанес на это место некоторое количество гноя из карбункула больного чумой и наложил на рану повязку с кровью больного. Далее он облачился в одежду заболевшего чумой, а когда тот умер, лег в его неубранную постель. Короче говоря, он сделал все, чтобы заразить себя, но это ему не удалось».