В одной из последних своих книг (1987) великий французский мыслитель продолжает размышлять о жизни и смерти, сохраняя ясность логического построения и беспощадную четкость формулировок.

"Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология" — неоконченная работа Э. Гуссерля. Написана на основе докладов, прочитанных в 1935 в Праге на тему «Кризис европейских наук и психология». В первой части работы Гуссерль диагностирует утрату современной культурой идеи единой, универсальной и аподиктически обоснованной науки, способной дать достоверный ответ на любой интересующий человека вопрос. Это означает глубинный кризис европейского человечества, поскольку смысл («телос») самого его бытия состоит в реализации универсального разума. Причина кризиса выявляется во второй части работы: это основная тенденция исторического развития новоевропейской науки, состоящая, по Гуссерлю, в прогрессирующем забвении жизненного мира как смысловой основы и генетического истока всех научных построений и практик. Соответственно этому, трансцендентальная феноменология, как исследование жизненного мира и его конститутивных функций по отношению к науке, оказывается действенным средством выхода из кризисной ситуации. В третьей (и последней) части анализируется соотношение жизненного мира и объективной науки, излагается феноменологическая методология исследования жизненного мира, а также разрабатывается идея психологии как науки, которая, отказавшись от объективирующего подхода к субъекту, могла бы стать одним из «путей» к трансцендентальной феноменологии. В «К.е.н. ...» Гуссерль существенно расширяет тематический круг и методологический арсенал трансцендентальной феноменологии, а также экспонирует ее критические и терапевтические возможности по отношению к духовной культуре.

В монографии исследуются онтологические основания ценностного отношения. Предмет исследования — личностное бытие как область формирования и функционирования ценностных смыслов. Рассматриваются субстациональная и коммуникативная концепции ценностного мира человека.

"Закон Божий (Книга буття українського народу)" —унікальний за змістом і долею твір видатного українського та російського історика, письменника й громадського діяча М. Костомарова, викладає програмні положення Українсько-Слов'янського товариства святих Кирила й МефодІя, чи більш відомого нам під назвою Кирило-МефодІївське братство. Глибокі ідейно-теоретичні й гуманістичні устремління автора дістали високу оцінку вітчизняної суспільно-політичної думки. Водночас є підстави вважати, що основні положення цього трактату були прийняті братчиками за програму їхньої подальшої діяльності щодо поширення ідей національного відродження України.

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національно-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого видання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучасної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, предметний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвістичних термінів.

Кандомбле - афро-бразильська релігійна традиція, в основі якої лежить поклоніння духам Оріша, пов'язаним зі стихіями, різними родами людської діяльності і духовними аспектами буття. Широко розповсюджена віра на території Бразилії, особливо в регіонах з великим числом темношкірого населення

Кандомбле - афро-бразильська релігійна традиція, в основі якої лежить поклоніння духам Оріша, пов'язаним зі стихіями, різними родами людської діяльності і духовними аспектами буття. Широко розповсюджена віра на території Бразилії, особливо в регіонах з великим числом темношкірого населення

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

Про філософські аспекти буття хліборобів Трипільської цивілізації, яка життєдіяла від сер. 6 до поч. 3 тис. до н. е. на землях від Дунаю до Дніпра, про духовно-господарський та космогонічний феномен пращурів, про розвиток життя на засадах закономірностей Світоладу, про спільність образотворчої мови історичних культур і народної культури України йдеться у праці відомого етнографа й археолога.

Т. 1. - 1989. - 624 с.

Данное издание предлагает вниманию читателей главное произведение выдающегося немецкого философа Мартина Хайдеггера (1889—1976) «Бытие и время». Эта работа оказала решающее влияние на развитие европейской философской традиции и западного гуманизма в ХХ веке

Підручник, що не має аналогів на видавничому просторі України, створений за матеріалами університетського курсу, який читається автором у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міжнародному Соломоновому університеті; він апробований також у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Обраний автором проблемний метод викладу матеріалу дає можливість простежити в розвитку філософії культури історію її певних проблем: типології культури та її цивілізаційних форм; архетипно-традиційного, міфічного та символічного як найуніверсальніших модусів буття культури в знаку; порівняння як основи діалогічних відношень у культурі та інтертекстуальності як принципу породження та динамізації тексту культури тощо. Розрахований на студентів філософських факультетів і представників інших гуманітарних дисциплін.

Книга містить методологічно актуальні напрацювання в галузі історико-філософських досліджень екзистенціальної філософії, філософії класичного екзистенціалізму та постекзистенціалістського мислення. Сукупність культурологічних синтезів екзистенціалізму з різними напрямами гуманітарного знання в якості предмета комплексного аналізу вперше представлена вітчизняному та світовому співтовариству.

У книзі висвітлюються теоретико-методолоіічні засади вивчення політико-естетичних феноменів, взаємозв'язок політичного буття та свідомості, вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняті політики, можливість застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики й історичне втілення останніх. Показано, що естетичне сприйняття передусім позначається на становленні владної свідомості. Політико-естетичні феномени сприймаються суб'єктом завдяки механізму принадження, що постас як процес некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей — мисленнених і повелінкових взірців. В історії політико-естетична феноменологія постає у вигляді міфів, телеологічних уявлень, тоталітарних і демократичних ритуалів.

Кілька століть тому мова українців суттєво відрізнялася від теперішньої. Ще більше відмінностей було на різних етапах її буття у глибині віків. Адже розвиток мови — це постійні зміни її звукового ладу, лексичного арсеналу, граматичних виявів. Пізнання джерел, суті, наслідків цих змін допомагає зрозуміти складний природний процес формування українського народу і його сучасної мови, вплив на нього і позамовних чинників. Простір таких знань відкриває пропонований навчальний посібник, у якому на основі синтезу дослідницьких надбань різноманітних мовознавчих дисциплін простежено становлення та еволюцію всіх підсистем сучасної української мови. Для студентів вищих навчальних закладів. Прислужиться фахівцям з історії, народознавства, дослідникам української культури.

До видання ввійшло шість прань відомого німецького філософа Мартіна Гаидеґґера про мову, які він написав та оприлюднив між 1950 і 1959 роками, коли знову повернувся до викладання й активної публічної діяльності. У цих текстах автор зосередився на різних аспект ах взаємозв'язку мови і буття, поезії та філософії, мови і мовлення. Для філософів, філологів, усіх, хто цікавиться проблемами Мови.

Новая книга одного из оригинальных и ярких современных мыслителей представляет собой попытку живым и образным языком работать с неустоявшимися смыслами, чтобы переводить человека из одного состояния бытия в другое. Полемически заостренные размышления затрагивают важнейшие из актуальных сюжетов.

У книзі видатний французький мислитель Моріс Мерло-Понті (1908-1961) осмислює унікальний спосіб буття людини у світі та її взаємодії з ним. На основі критичного аналізу класичних новоєвропейських підходів, гештальттеорії, феноменології Е. Гуссерля, феноменологічних та екзистенціалістських концепцій М. Гайдеггера і Ж.-П. Сартра автор здійснює феноменологічний опис сприйняття як первісного, дорефлексивного зв'язку людини зі світом, в якому відбувається самовираження людини та конституювання світу культури.

Die Abhandlung »Sein und Zeit« erschien zuerst Frühjahr 1927 in dem von E. Husserl herausgegebenen Jahrbuch für Phänomenologie und phänomenologische Forschung Bd. VIII und gleichzeitig als Sonderdruck. Der vorliegende, als neunte Auflage erscheinende Neudruck ist im Text unverändert, jedoch hinsichtlich der Zitate und der Interpunktion neu durchgesehen. Die Seitenzahlen des Neudruckes stimmen bis auf geringe Abweichungen mit denen der früheren Auflagen überein. Die in den bisherigen Auflagen angebrachte Kennzeichnung »Erste Hälfte« ist gestrichen. Die zweite Hälfte läßt sich nach einem Vierteljahrhundert nicht mehr anschließen, ohne daß die erste neu dargestellt würde. Deren Weg bleibt indessen auch heute noch ein notwendiger, wenn die Frage nach dem Sein unser Dasein bewegen soll.

У дослідженні запропоновано концепцію світоглядної культури особистості, що топологічно належить свідомості людини, позначає організаційні рівні, подає морфологічний устрій і наділяє її низкою оригінальних властивостей щодо світорозуміння і самовизначення людини у соціальному світі на основі отримання і переробки смислів як з підвалин Фізичного Всесвіту або психосфери, так і з глибин Семантичного Всесвіту або ноосфери, має властивість створювати й утримувати власне смислове поле. Визначено наукові підходи та методологічну базу щодо дослідження параметричних характеристик явища, проаналізовано його природу, сутність, зміст, форми буття, елементну базу, структуру та рівні, досліджено морфологію механізму збудження, продукти смислового і культурологічного простору смислової сфери особистості, виділено її механізми та функції, обґрунтовано критерій якості її сформованості, проведена перевірка стану та зрілості світоглядної культури особистості в умовах українського суспільства.