Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Оцінка ефективності державної політики з підвищення якості життя можлива на основі здійснення аналізу значень відповідних індикаторів у часовому (ретроспективному чи прогнозному) або в просторовому (міжтериторіальному) аспектах. У першому випадку це дає змогу оцінити вплив соціально-економічних реформ на рівень життя населення, відстежувати зміни відповідних параметрів якості життя у процесі реалізації програм на національному і регіональному рівнях. У просторовому аспекті – дозволяє виявити міжрегіональні та міжкраїнові відмінності в якості життя населення для визначення орієнтирів державної та регіональної соціально-економічної політики. Підвищення якості життя людей у поєднанні зі створенням належних умов для реалізації інноваційної моделі економічного зростання, досягнення і перетворення високих стандартів якості життя у потужний чинник глобальної конкурентоспроможності України є стратегічними управлінськими завданнями. Визначення основних компонентів та чинників впливу на якість життя населення, формування стратегії управління якістю життя дозволить забезпечити гармонізацію цілей економічного зростання, розвитку людини та збереження навколишнього середовища. Публікація може стати у нагоді урядовцям, працівникам міністерств та відомств, керівникам та фахівцям місцевих органів виконавчої влади, науковцям, діячам громадських організацій та спеціалістам з питань соціально-економічного й людського розвитку України. Результати досліджень можна використовувати у процесі розроблення стратегії управління якістю життя. Це надасть можливість підвищити ефективність та результативність державної політики у сферах охорони здоров’я, освіти, зайнятості, безпеки.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Досліджено методологічні, методичні, організаційно-економічні та практичні аспекти формування й реалізації державної екологічної політики України в умовах децентралізації. Розглянуто широке коло актуальних питань, зокрема: нормативно-правового розподілу екологічного податку у зв‘язку з посиленням фінансово-бюджетної децентралізації; узагальнення зарубіжного досвіду фіскального реформування механізму реалізації вітчизняної екологічної політики; підготовки пропозицій з уніфікації структури національної системи екологічного оподаткування відповідно до прийнятої в країнах-членах ЄС; теоретичного супроводу екологізації на рівні об’єднаних територіальних громад; розробки регіональних та локальних індикаторів її ефективності; більш дієвого функціонування екологічних фондів та їх інституційної підтримки; удосконалення теоретичних і методичних підходів до формування організаційно-інституційних засад екологічної політики загалом та в розрізі регіонів на тлі ґрунтовного аналізу відповідних економічних механізмів європейських держав з метою забезпечення сталого територіального розвитку.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Метою цієї дисертаційної роботи є створення концепції ефективності судової системи й розроблення науково обґрунтованих пропозицій підвищення ефективності національної судової системи, зокрема. Постановлена мета зумовила доцільність вирішення наступних завдань: – визначити природу судової системи: її ґенезу, властивості, принципи й функції в сучасному суспільстві; – вивчити різноманітні підходи до розуміння терміна «ефективність», оцінити можливість його застосування при формулюванні понятійного апарату теорії ефективності судової системи; – сформулювати зміст теоретичної конструкції «ефективність судової системи»; – обґрунтувати потребу в опрацюванні стандартів ефективності судової системи як концептуальної ідеї її досконалої організації й функціонування; – визначити зміст Стандартів ефективності судової системи України; – опрацювати систему умов, критеріїв, індикаторів і показників, що можуть бути використані для виміру рівня відповідності судової системи України її ідеальній моделі; – проаналізувати існуючі європейські моделі оцінювання ефективності судової системи, з’ясувати, чи є можливість запозичення позитивного досвіду й рекомендувати відповідну методологію виміру, що може бути застосована в Україні; – на підставі системного аналізу визначити рівень ефективності судової системи України й запропонувати шляхи його підвищення; – висвітлити й аргументувати концептуальні засади подальшої судової реформи й окреслити напрямки оптимізації національної судової системи.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

В аналітичній доповіді авторами досліджено основні джерела уразливості економіки України до зовнішніх шоків у коротко- та середньостроковій перспективі, проаналізовано тенденції індикаторів зовнішньої стійкості економіки України, розглянуто основні зовнішні ризики дестабілізації національної економіки та визначено напрямки підвищення її стійкості.

Розглянуто підходи до розуміння поняття «національна енергетична безпека». Запропоновано ієрархію пріоритетів для найбільш ефективного гарантування енергетичної безпеки в сучасних умовах. Визначено формоутворювальні рівні національної енергетичної безпеки, які детермінують її кінцевий стан, запропоновано індикатори оцінювання її стану на кожному із рівнів. Запропоновано ідею автотрофності енергозабезпечення, як форму задоволення енергетичних потреб людства в умовах формування суспільства сталого розвитку. Встановлено особливості енергетичної безпеки у суспільстві сталого розвитку. Окреслено напрями гарантування енергетичної безпеки в контексті реалізації ідей сталого розвитку. Визначено можливості та труднощі зміцнення енергетичної безпеки України. Для студентів, аспірантів, магістрів та науковців, які цікавляться проблемами енергетичного убезпечення в сучасних умовах та у контексті реалізації ідей сталого розвитку.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У доповіді проаналізовано сучасний стан і тенденції аграрного виробництва в Україні, досліджено проблеми матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, екологічні проблеми землекористування, виокремлено системні чинники гальмування реформування вітчизняного АПК. Вивчено тенденції світової динаміки цін на продовольчі ресурси, дано оцінку загроз та індикаторів продовольчої безпеки держави. На основі проведеного аналізу визначено пріоритети розвитку аграрного сектору в контексті завдань забезпечення продовольчої безпеки України. У додатку друкуються матеріали засідання «круглого столу», що відбувся 23 червня 2011 року в Національному інституті стратегічних досліджень.

У монографії досліджено теоретико-організаційні та практичні аспекти розвитку постмитного аудиту в Україні. Розкрито становлення та особливості здійснення постмитного аудиту в нашій державі. Проаналізовано міжнародні стандарти постмитного аудиту та визначено основні тенденції та пропозицій щодо розвитку та забезпечення ефективності постмитного аудиту в Україні. Визначено нагальну потербу в оновленні процедур застосування системи управління ризиками. Розроблено систему індикаторів встановлення рівня ризиковості суб’єкта ЗЕД і виявлення митних ризиків для цілей постмитного контролю, а також методичні рекомендації щодо здійснення постмитного аудиту за основними його етапами. Запропоновано структуру системи національних стандартів постмитного аудиту та окреслено орієнтири для їх формування, розроблено спеціальний Опитувальник для проведення постмитного аудиту, у якому враховано специфіку процесів, пов’язаних із міжнародною торгівлею суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності.

Видання розраховане на науковців, спеціалістів, діяльність яких пов’язана з окресленою проблематикою.

Ґрунтовно досліджено еволюцію поняття "високотехнологічне виробництво", а також ґенези міжнародних та національних методологічних підходів до агрегації галузей і продуктів за їхньою технологомісткістю. Запропоновано та реалізовано авторський науково-методичний та інформаційно-статистичний інструментарій ідентифікації високотехнологічних підприємств України й оцінки імпорту високотехнологічних товарів за сферами призначення, нові індикатори порівняльних переваг і нові теоретичні поняття, а також авторську систему заходів зі стимулювання дослідницької та інноваційної діяльності для піднесення національних високотехнологічних виробництв. Для представників політичних, наукових, освітніх, громадських та бізнесових кіл.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Досліджуються сучасний стан, тенденції і проблеми відтворення соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України та її регіонів. Запропоновано методологію формування системи індикаторів ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем та здійснено системно-комплексну оцінку соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України. Значну увагу приділено концептуальним і науково-методичним підходам до оцінки соціального потенціалу держави та її регіонів, перспективам модернізації соціальної інфраструктури та формуванню і використанню територіальних міграційних систем.

Сформульовано базові імперативи та стратегічні напрями раціоналізації всіх сфер ресурсокористування на основі оцінки енергетичної самодостатності розвитку національного господарства, вдосконалення системи управління земельними ресурсами як основної детермінанти ефективного використання територіального базису сталого розвитку регіональних господарських комплексів, формування моделі імплементації рентних відносин у структуру управління водним господарством й систему інвестиційного забезпечення сфери водокористування, пріоритетів трансформації системи управління лісовим господарством. Розкриваються методологічні та методичні засади капіталізації природно-ресурсної складової соціально-економічного потенціалу сталого розвитку й передумови інституціонального розвитку сфери поводження з відходами та вторинного ресурсокористування в умовах посилення євроінтеграційного вектора розвитку України.

Проведено теоретико-методологічне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в комплексній розробці регуляторних засад забезпечення економічної безпеки національної економіки, спрямованих на підвищення її рівня, досягнення оптимальних значень індикаторів економічної безпеки та створення безпекового економічного середовища України на засадах збереження територіальної цілісності, економічного суверенітету та в умовах макроекономічної нестабільності й глобалізації. Виявлено вплив процесів глобалізації на економічну безпеку національної економіки та запропоновано комплекс заходів щодо протистояння негативним проявам економічної глобалізації та зростання відкритості економіки. Обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінювання інтегрального рівня економічної безпеки національної економіки, який є інформаційним базисом до подальшої розробки регуляторних засад та прийняття державно-управлінських рішень. Розроблено регуляторний механізм забезпечення економічної безпеки національної економіки, реалізація якого дозволить зберегти національну приналежність стратегічно важливих земельних і енергетичних ресурсів, впровадити модель сталого економічного зростання та сформувати високотехнологічну інноваційну національно-господарську систему, стійку до зовнішніх збурень і загроз.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У монографії сформовано теоретико-методологічні засади функціонування господарських систем, сформованих на базі природно-ресурсних комплексів. Розроблено комплекс еколого-економічних методів управління землегосподарськими, водогосподарськими та лісогосподарськими системами. Запропоновано критерії та індикатори оцінки ефективності просторового розвитку господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів. Проведена систематизація методів управління господарськими системами на базі природно-ресурсних комплексів та сформовано інструментарій екологізації управління землегосподарськими, водогосподарськими та лісогосподарськими системами в умовах поглиблення інституціональних перетворень у природно-ресурсній сфері. Обґрунтовано інноваційні напрями просторового розвитку господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів та здійснена систематизація механізмів регулювання землегосподарських, водогосподарських та лісогосподарських систем. Розроблено механізми регулювання господарських систем на базі природно-ресурсних комплексів у структурі національного та регіонального управління.