Розглянуто проблему ціннісного вибору, а також людиновимірного характеру системних цінностей. Детально проаналізовано "онтологічний" та "комунікативний" повороти сучасної філософської та етичної думки. Значну увагу приділено ціннісному аспекту досвіду свідомості, а також проблемі раціональності наприкінці XX ст.

Розглянуто чинники, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації (природно-географічні, фактори суспільного життя, взаємозв'язок універсального/локального, чинники поведінки, світоглядні налаштування).

На конференції обговорено питання свободи слова, висвітлено роль і місце засобів масової інформації (ЗМІ) у розв'язанні стратегічних проблем творення держави, духовного стану суспільства. Окреслено роль ЗМІ в утвердженні принципів демократизму. Учасниками конференції зроблено висновок: законодавчі акти повинні чіткіше окреслити правове поле діяльності засобів масової інформації, а також слід вжити ряд фінансово-економічних заходів, які б стимулювали діяльність ЗМІ, які сприяють державотворчим процесам, і посилювали б відповідальність тих, хто їм протидіє.

Висвітлено онтологію духовного. Визначено поняття духовного в системі фундаментальних теологічних, філософських і психологічних понять. Досліджено проблему духовності особистості у різних філософських течіях і психології. Розглянуто християнську духовність. Проаналізовано онтологію гріха. Розкрито умови становлення духовного потенціалу людини.

Розглянуто суб'єктно-ціннісні аспекти взаємодії індивідуальних і соціальних чинників у становленні технічно обдарованої особистості. Детально проаналізовано специфіку групового психологічного консультування керівників закладів середньої освіти з проблем управління. Основну увагу приділено статево-віковим особливостям психофізіологічних корелянтів успішності школярів, а також пріоритетним напрямкам гуманістичного виховання молоді за умов культурно-дозвіллєвої діяльності.

Проаналізовано реакцію молоді на явища сучасного життя, досліджено специфічні проблеми, пов'язані з урбанізацією та соціокультурною трансформацією. Зроблено висновок про необхідність зосередження зусиль на вихованні почуття власної гідності у сучасної молоді. Висунуто пропозиції щодо підтримки тієї її частини, яка більш схильна до збереження спадкового почуття власної гідності.

Розглянуто проблему лінгвістичного вивчення агресивної поведінки. Дослідження виконано на матеріалі промов депутатів бундестагу ФРН, які було виголошено в період до і після виборів канцлера восени 1998 року. Проаналізовано агресивну мовленнєву поведінку в парламентському узусі ФРН. Наведено визначення вербальної агресії в цілому. Запропоновано прагмалінгвістичну класифікацію агресивних мовленнєвих актів як актів звинувачення, погрози, іронії, глузування, наклепу, приниження, образи, як ініціативних та реактивних, прямих і непрямих. Узагальнено попередні висновки щодо особливостей функціонування агресивних мовленнєвих актів у парламентському узусі, а саме про об'єкт агресивної мовленнєвої поведінки та фактори, що її викликають. Об'єктом агресивних висловлювань у парламенті є морально-етичні позиції, інтелектуальні властивості та ділові якості опонентів. Умовами, що викликають вербальну агресію у парламенті, є наявність сильної парламентської опозиції та гострої соціально-політичної проблеми. Висловлено тезу про доцільність розгляду мовних засобів актуалізації агресивної мовленнєвої поведінки в парламентському узусі ФРН.

Досліджено філософську проблему ролі людини у житті, насамперед політичному. Розглянуто різні аспекти розуміння сутності людини, питання роздвоєності людини, що дуже виразно виявляється у політичній сфері, висвітлено взаємозв'язок життєвих переконань, звичних, виправданих норм поведінки, які є основою суспільного життя людей. Наголошено на необхідності певної ідеології, яка розкриває сутність політичної системи через систему життєво важливих цінностей та спрямовує, регулює, мотивує життя, виступає його правдою, вимагає стійкості щодо системи.

Досліджено передумови появи та розгортання меценатської діяльності, взаємодії з освітою, типологічні характеристики меценатів як суб'єктів суспільно-корисної діяльності. Для вивчення проблеми автором використано метод аналізу мемуарної літератури й архівів кінця ХIХ-початку ХХ ст. Зазначено, що меценатство як вид суспільно корисних дій є частиною більш широкого поняття - благодійних занять, тобто цілеспрямованої діяльності на користь інших. Оцінка діяльності меценатів потребує врахування ряду соціальних складових, серед яких: соціально-економічні передумови зростання добробуту підприємців як наслідок виникнення фінансової бази благодійництва. Доведено, що розуміння освіти як фундаментальної основи матеріального та духовного процвітання суспільства й особистості спонукало значну частину населення до благодійної діяльності у сфері освіти у ІІ половині ХІХ ст. Досліджено меценатську діяльність харківського купця К.М. Кузіна, сім'ї сумських цукрозаводчиків Терещенків, родини Алчевських. Підкреслено необхідність створення повного банку даних про меценатів, що дозволить розширити соціальні та історичні характеристики вивчення діяльності цієї групи.

Феномен спілкування розглянуто як важливу духовну потребу в моральному взаєморозумінні, яка грунтується на шануванні людини як вищої цінності світоутворення, інтересі до її справ і думок. У зв'язку з цим з'ясовано специфіку морального спілкування та розкрито сутність принципів, які забезпечують моральний зміст спілкування.

Вивчено категорію моральних цінностей суб'єктів ринку та досліджено феномен ринку не тільки з точки зору його доцільності, а й співвідношення в ньому критеріїв економічної ефективності та моральності. Наведено точки зору різних дослідників. Зазначено, що моральність є необхідною умовою ефективного функціонування ринку та виявляється у повазі до чужої власності, у встановленні моральних меж конкуренції, в економічній свободі.

На основе классического учения Аристотеля о четырех видах причин (формообразующих, материальных, деятельных и целевых) проанализирован сложный и противоречивый мир морально-правовой реальности как единое целое, включенное в динамичный контекст нормативно-целостного континуума цивилизации и культуры. Охарактеризованы трансцендентные и трансцендентальные формальные причины, структура правовой реальности, специфика материальных причин, материальные онтологемы основания правовой реальности, антропологические основания правовой реальности. Рассмотрены анормативное поведение человека, харизматические личности созидателей и разрушителей, социальные основания правовой реальности, ценностная природа целей.

Проаналізовано етнонаціональні гуманітарні традиції регулювання збройної боротьби, які стали культурно-історичною основою для регіональних гілок міжнародного гуманітарного права (африканської, латиноамериканської, азійської, мусульманської, європейської). Детально проаналізовано українську гуманітарну традицію з давньої доби до наших днів.

Розглянуто ключові аспекти статевого виховання і сексуальної просвіти дітей та юнацтва, зокрема, психолого-педагогічні аспекти сексуально-інтимної підготовки молоді до сімейного життя. Проаналізовано проблеми гендерної рівності в українському суспільстві, статеві установки емоційно депривованих дітей, статеві відмінності в музичних уподобаннях молоді, психологію статевих відмінностей у проявах дитячих пустощів, а також проблеми реалізації прав жінки в Україні.

Досліджено проблему неправди в політиці. Цей чинник необхідно враховувати під час оцінки реальних політичних явищ, коли політики, що прагнуть влади, обіцяють багато, а після її отримання забувають про свої обіцянки. Проаналізовано технології використання неправди сучасними політиками. Але обман, квазіполітика, політичне маніпулювання та інші технології, хоча й створюють певний соціально-політичний ідеал, та не мають підстав для довгострокового існування.

Викладено погляди німецького філософа Ганса Йонаса на нову етику принципу відповідальності, нагальна потреба в якій зумовлена глобальним характером сучасної науково-технічної цивілізації. Розглянуто етику онтології, в якій поєднано імператив збереження буття людини з імперативом збереження буття природи. На противагу формальній етиці норм розбудовано матеріальну етику цінностей, яка на основі "евристики страху" та концепту "переваги негативних прогнозів над позитивними" має запобігати такій активності людини, що за своїми глобальними наслідками була б згубною для людини та природного довкілля.

Розглянуто причини вчинення самогубств. Наведено соціальну характеристику самогубства як явища, а також кримінологічну характеристику його жертв. Особливу увагу приділено розмежуванню самогубств, нещасним випадкам вбивствам. Висвітлено питання запобігання самогубствам.

Розглянуто моральні цінності ринку, який є інтегруючою моделлю, де усі дії за будь-яких умов регулюються мораллю. Суб'єкти ринку виконують не тільки свої власні обов'язки, але й обов'язки перед суспільством. Виділено декілька варіантів мотивації індивідів до економічної діяльності, способи участі людей у ринкових взаєминах. Моральні цінності ринку виникають шляхом особливого "прикладання" загальновизнаних норм до особливих ринкових умов. "Прикладання" в такому випадку - внутрішнє засвоєння вічних норм і цінностей загальнолюдської моралі. Перехід від "економіки харчування" до ринку призвів , зокрема, і до змін у моральній сфері. Саме економічна діяльність мотивує потреби, які вимагають від громадян вміння спілкуватися, погоджувати свої інтереси, дотримуватися своїх прав і свобод.

Досліджено проблему смертної кари як засобу кримінально-правового регулювання та соціального управління крізь призму суспільних потреб і соціальних цінностей. Обгрунтовано пропозиції вдосконалення системи правових гарантій, обмеження сфери застосування виняткової міри покарання у контексті її повного скасування.

Розглянуто поняття совісті в контексті історичних і сучасних психолого-педагогічних проблем моральності та морального виховання. Визначено мотиви моральної поведінки людини, а також висвітлено характерні особливості совісті та її механізми. Окрему увагу приділено проблемі виховання та розвитку совісті.