Розкрито поняття постмодернізації та надано його сучасне визначення. Наведено авторську інтерпретацію основних дискурсних опозицій модернізму та постмодернізму. Вперше введено до наукового обігу поняття "синтагма", яке більш адекватно, ніж поняття "парадигма", описує феномен постмодернізації сучасного суспільства.

Розглянуто феномен діяльності як предмет філософського аналізу, наміри, проблеми, труднощі постмодернізму як філософії сучасного світоосягнення. Проаналізовано ідеал держави у філософії Л.Барановича, неораціональність як спосіб порозуміння, інфантильність і зрілість у людському бутті, традиційні та нові контексти віри як акту усвідомлення.

Запропоновано розглядати господарство як предмет філософського аналізу, складну соціо-природну систему, що самоорганізується. Висвітлено сутність проблем: господарства та господарювання, виробництва та господарства. Наведено типи господарств і способів господарювання, епістемологія господарства, етику господарювання, аксіологію господарства, цінності людини як принципи організації господарства. Особливу увагу приділено ролі філософського знання як методології економічної теорії і практичної економіки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*63

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто чинники, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації (природно-географічні, фактори суспільного життя, взаємозв'язок універсального/локального, чинники поведінки, світоглядні налаштування).

Розглянуто можливість використання результатів соціологічних досліджень, проведених у країнах Західної, Центральної та Східної Європи для здійснення адміністративних реформ. Доведено необхідність залучення даних опитувань громадян державними службовцями та органами влади з метою створення чинних нормативних адміністративних документів. Проаналізовано думки громадян Литви щодо зниження рівня довіри до суспільних установ, планування та запровадження реформ у посткомуністичному суспільстві.

Узагальнено вітчизняний та іноземний суспільно-історичний досвід про формування та еволюції соціального феномену "військова дисципліна". Висунуто ідею про взаємозв'язок світогляду та військової дисципліни за умов будівництва та реформування Збройних Сил України.

Висвітлено проблему трансформації вітчизняного культурно-історичного досвіду в сучасну українську державобудівничу концепцію. Розкрито світоглядні засади, методологічні підвалини, джерела, конституційність, реальну спрямованість політики національного державотворення. Обгрунтовано ідейно-теоретичні принципи узгодження політичних розбіжностей з урахуванням національного контексту. Розглянуто механізми та засоби трансформації досвіду, особливості процесу формування культурно-історичної свідомості та громадянської позиції особистості.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Аналізуються геокультурні підстави, що зумовлюють місце України в контексті європейської культури, з'ясовуються особливості внеску України до сукупного здобутку європейської цивілізації.

Проведено теоретическое исследование производства в его взаимодействии с распределением. Общественный способ производства рассматривается как единство технологического способа производства и способа распределения. Социальное бытие человека трактуется как единство его абстрактной стороны (деятельность как абстрактное бытие человека) и его стороны конкретной (производство как конкретное бытие человека). Таким образом, производство выступает как способ обеспечения жизнедеятельности общества, как способ его самосохранения и условие его прогрессивного развития.

Досліджується сутність ігрового феномену, розкривається його місце і роль в окремих культурних епохах: стародавній Схід, античність, середньовіччя. Аналізується концептуальна еволюція поняття гри в філософії. Розглядається ігрова проблематика в творах Канта, Шіллера, К'єркегора, Ортегі-і-Гассета, а також Гьоте, Буркхарда, Гадамера, Ле Гоффа, в яких досліджується проблематика діяльності, свободи, суб'єктивності, природи творчості, буття прекрасного, проблеми світогляду і, особливо, епістемології.

Проведено аналіз співвідношення духовного та тілесного у цивілізаційному процесі. Зазначено, що вся динаміка парадоксальних відносин сучасного суспільства є феноменологічним відображенням глибинного дуалізму взаємодії духовного та тілесного. Розглянуто погляди різних релігійних течій на цю проблему, відмінність між її східним і західним вирішеннями, місце української цивілізаційної визначеності.

Досліджено духовний розвиток особистості у контексті організації мистецької освіти. Окреслено шляхи формування ціннісних художніх орієнтацій молоді у галузі аматорського театрального мистецтва. Детально проаналізовано українську культуру XVI - XVII ст. Значну увагу приділено гуманістичним засадам діяльності правоохоронних органів України, деяким психологічним чинникам віктимності неповнолітніх, творчим можливостям людини, національним традиціям українського виховання, а також особливостям взаємовідносин генотипу та фенотипу у формуванні психічних функцій особистості.

Проанализирована проблема методологии построения теории управления. Описаны приемы познания аспектов парадигмы. Приведен перечень используемых теоретических взглядов. Изложены основные методологические принципы (приемы), примененные при разработке парадигмы (теории) о развитии общества и освещены возможности ее практического применения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*327.01 + Ч111.16

Рубрики:

Соціальна філософія

Структура ( морфологія ) та динаміка культури. Взаємозв'язок різних культур. Розвиток. Зміни. Глобалізація

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Монографія присвячена інтерпретації філософії Нового часу (і відповідного історичного типу мислення) як структурно обумовленого конфлікту декількох мислительних стратегій. Проведена автором уперше в філософській літературі реконструкція симптоматологічної мислительної стратегії (Паскаль-де Сад - Ніцше - сучасна філософія радикального плюралізму) обгрунтовано доводить незмінність структури цього конфлікту протягом останніх чотирьох століть і, відповідно, структурну тотожність філософії Нового часу (XVII-XX cт.). Ключовим пунктом дослідження є специфічна інтерпретація текстів Б.Паскаля, яка серйозно коректує загальноприйняті уявлення про характер філософії XVII ст. і культури модерну загалом.

Представлен нетрадиционный авторский взгляд на смысл жизни и его существование. Дана характеристика взаимодействия возможностей членов общества с точки зрения достижения высшей цели существования человечества, в частности, общая характеристика доступности удовлетворения потребности человека (доступность необходимого (продукта), доступность потребности, доступность удовлетворения потребности в продукте). Рассмотрены истинные и ложные потребности человека, основные аспекты элементарного человеческого общества, проблемы взаимодействия гражданского общества и государства, представлена характеристика бюрократических монополий. Освещены либерально-демократический и марксистский подходы к решению проблемы взаимодействия гражданского общества и государства.

Вивчається історичний період в 2,5 тисячоліття, починаючи з часу виникнення найперших філософських систем і аж до другої половини ХХ ст. У ньому викладаються основні філософсько-правові ідеї мислителів минулого і теперішнього, в тому числі тих, котрі, як правило, майже не згадуються у виданнях з історії правових вчень (Д.Андреєв, З.Фрейд, Й.Хейзінга, Х.Ортега-і-Гассет, А.Камю, Е.Фромм, М.Фукко та ін.). Додаток містить низку творів або фрагментів з тематики, що вивчається.

Подано наукове уявлення про суб'єктивну картину світу людини. Розглянуто поняття "життєвий світ", "життєвий сенс", "життєвий шлях", "життєва криза", "життєвий задум" особистості. Акцентовано увагу на необхідності психокорекційної роботи з метою запобігання дисгармонійному світосприйняттю людини. Окреслено методи вивчення понять, значень, які створюють об'єктивну картину світу.