На конференції обговорено питання свободи слова, висвітлено роль і місце засобів масової інформації (ЗМІ) у розв'язанні стратегічних проблем творення держави, духовного стану суспільства. Окреслено роль ЗМІ в утвердженні принципів демократизму. Учасниками конференції зроблено висновок: законодавчі акти повинні чіткіше окреслити правове поле діяльності засобів масової інформації, а також слід вжити ряд фінансово-економічних заходів, які б стимулювали діяльність ЗМІ, які сприяють державотворчим процесам, і посилювали б відповідальність тих, хто їм протидіє.

Обгрунтовано шляхи вирішення завдань гуманізації суспільної свідомості через діяльність органів влади та державного управління. Виявлено, що гуманізованою є лише зріла свідомість, важливим чинником розвитку якої є співпраця і взаємодія у межах громадянського суспільства, накопичення соціального капіталу. Доведено, що стиль управління суттєво впливає на гуманізацію суспільної свідомості як фактор сприяння або перешкоди її зрілості та самореалізації підлеглих. Запропоновано принципи та методи гуманізації суспільної свідомості, які можуть використовувати владні інституції й органи державного управління. Визначено систему інституцій, які могли б взяти на себе відповідальність за вирішення проблеми гуманізації суспільної свідомості. Розкрито роль гуманітарних предметів у підготовці майбутніх політиків і державних службовців. Обгрунтовано значення національної ідеї та компромісного вирішення конфліктів для втілення гуманістичних ідеалів суспільства.

Розкрито роль ідеї справедливості у реалізації певної моделі соціальної держави. Досліджено трансформацію ідеї соціальної справедливості за доби глобалізації. Стверджено, що сучасні національні держави розвиваються як держави соціальні на базі ідеї соціальної справедливості, яка превалює у суспільстві. Перерозподіл ресурсів у національних державах здійснюється відповідно до принципу справедливості. Виокремлено три моделі соціальної держави, а саме: ліберальну, консервативну, соціал-демократичну. За доби глобалізації розбудова соціальної держави в окремій національній країні відбувається за рахунок експлуатації інших держав та інтенсивного використання природних ресурсів. Зазначено про наявність потреби у формуванні принципу справедливості, за якого перерозподіл ресурсів у межах держави корелюватиме з міждержавним (глобальним) перерозподілом для забезпечення певного життєвого рівня всім особам, членам суспільства та відповідатиме вимогам збереження довкілля.

Проаналізовано проблеми людини як головного суб'єкта громадянського суспільства, її партійний, суспільний і громадянський статус, моральні пріоритети та духовні цінності. Увагу приділено формуванню громадянської культури людини в сучасному українському суспільстві, утвердженню її свободи та відповідальності. Зазначено, що людина в структурі ринкових відносин дедалі більшою мірою постає як виразник власних інтересів і потреб. Поєднання ознак людини та громадянина є найвищим і найоптимістичнішим ідеалом громадянського суспільства, навколо якого концентруються культура й освіта, виховання й інформаційне забезпечення життєдіяльності людини та який відображає загальногуманістичну лінію їх громадянського й особистісного розвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803.23 + Ю703.11

Рубрики:

Свобода слова

Етика громадянського суспільства

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ