Розглянуто причини вчинення самогубств. Наведено соціальну характеристику самогубства як явища, а також кримінологічну характеристику його жертв. Особливу увагу приділено розмежуванню самогубств, нещасним випадкам вбивствам. Висвітлено питання запобігання самогубствам.

Проаналізовано історичний досвід, традиції в українській духовній культурі щодо усвідомлення, осмислення, призначення та можливостей реалізації людської особистості, буття людини, сенсу та мети її життя. Висвітлено смисложиттєві орієнтири у минулому та в сучасному духовному полі, зокрема, сенс життя людини-християнина в період трансформаційних суспільних процесів.

Проанализированы исторический опыт, традиции в украинской духовной культуре относительно осознания, предназначения и возможностей реализации человеческой личности, бытия человека, смысла и цели его жизни. Освещены смысложизненные ориентиры в прошедшем и в современном духовном поле, в частности, смысл жизни человека-христианина в период трансформационных общественных процессов.

Освещены вопросы смысла существования сознания, которое совпадает со смыслом существования цивилизации - подвести человека к полному осознанию произошедшего с ним когда-то сдвига: произошедшего, закрепившегося и увеличивающегося - сдвига от изначального смысла существования, продуктом которого является человек разумный. Раскрыт смысл жизни человека разумного, который состоит в поиске путей возврата в состояние человека духовного, гармоничного. Представлен взгляд на смысл возникновения, существования и распада советской системы с позиций фундаментальных наук.

Наведено результати дослідження природничих, історичних та філософських питань щодо походження, мети існування людини. Висвітлено гіпотезу існування розумово-інформаційної чутливої сфери, утвореної свідомістю людства навколо Землі. Розкрито природу сновидінь, ясновидіння та інших таємних явищ.

Приведены результаты исследования природоведческих, исторических и философских вопросов происхождения, цели существования человека. Освещена гипотеза существования умственно-информационной чувствительной сферы образованной мозгом человечества вокруг Земли. Раскрыта природа сновидений, ясновидения и других тайных явлений. Предложена гипотеза о будущем человека разумного.

Людина творить свій світ, бо її думки втілюються в її діяльності та соціальних вчинках. З'ясовано, що творчий чи руйнівний характер має розвиток життя особистості - це залежить від типу вирішення смислових супротивностей, колізій та переломів, котрі зустрілися на її життєвому шляху. Наголошено, що саме переломні переживання, викликані внутрішніми перепонами, є початком як розвитку, так і деградації особистості.

Порушено проблему взаємозв'язку особистості з її вищим призначенням, яка все частіше виникає в житті та психологічній практиці, примушуючи традиційну психологію виходити за звичні для неї наукові межі у сфері етики, моральності, духовності. У цьому контексті розглянуто міркування про "справожиттєву" особистість та її самовизначення, що проявляється у філософсько-психологічному, богословсько-психологічному та культурно-психологічному аспектах.

Обгрунтовано фундаментальну значимість історичної соціально-філософської спадщини у трактуванні головних аспектів феномену особистості для поглибленого концептуального усвідомлення процесу самореалізації особистості у контексті нових соціальних практик. Виокремлено основні парадигмальні модуси особистості, що мають класичне філософське обгрунтування. Доведено, що ці модуси є загально-методологічною засадою новітніх соціально-філософських і психологічних інтерпретацій особистості, особливо в пошуках її загально цивілізованих вимірів. Висвітлено історичну та сучасну філософсько-літературну полеміку щодо вимірів особистості та її структури. Шляхом цілісного філософського дискурсу феномену становлення особистості визначено та розкрито його провідний констатуючий і детермінуючий вимір - смисл життя. Обгрунтовано, що смисл життя є процесом і результатом активного буття особистості через ідеально-рефлексивну та предметну діяльність. Виявлено, що смисл життя є універсальною детермінантою та загальною формою буття особистості, її екзистенцією. Установлено необхідність створення комплексної системи виховання.

Зазначено, що духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість та її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро поставлено питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття були притаманні психіці тогочасної людини, будь-який сумнів щодо їх доцільності спричиняв обурення у представників церкви й у простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою та висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина може бути вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних типів, аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби. Аристократична воля до влади - інстинкт підйому: воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на факт, зокрема, особистість, яка подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, здатним зробити життя цінним і сповненим сенсу.

Доведено, що проблема життя та смерті посідала чільне місце в українській думці XI - XV ст. Проаналізовано специфіку проблеми в межах релігієзнавчих студій. Досліджено періоди формування, становлення та розвитку проблеми духовності тогочасного східнослов'янського населення. Обгрунтовано положення, що в українській духовній традиції раннього періоду панувала богословська інтерпретація досліджуваної проблеми. Теоретичний аналіз проблеми життя та смерті в українській думці даного періоду засвідчив своєрідність її становлення та розвитку в тісному взаємозв'язку з соціально-політичними та історичними детермінантами. Зазначено, що розуміння та висвітлення даної проблеми зазнало впливу соціально-історичних реалій тих часів.

Обгрунтовано фундаментальну значимість класичної історико-філософської спадщини для сучасного розв'язання проблеми індивідуальної свободи. Показано, що свобода особистості завжди є свободою вибору індивіда. Зазначено, що вибір є критеріальним показником і визначником особистісної свободи та міри. Визначено роль "творчості свободи" як її сутнісної інтенції. Обгрунтовано, що сучасна історико-філософська теорія дає змогу визначити діяльнісний аспект творчості свободи. Доведено, що свобода іманентна людині, а людина як особистість - це, насамперед, вибір. Свобода особистості є проблемою самореалізації індивіда засобами вибору його світоглядної та життєвої позиції в ситуації "екзистенційної напруги" та діяльнісної справності, спрямованої на творчість свободи.

Досліджено проблему відношення екзистенції до смерті. Розкрито суть різноманітних підходів до концепту смерті, їх морально-етичне значення. Проаналізовано джерельну базу дослідження. Здійснено історико-філософське дослідження поняття смерті, трансформацію цього поняття у європейській свідомості. Значну увагу приділено смерті як символічному феномену, мотиву смерті та воскресіння в літературі та мистецтві. Поняття символічної смерті взаємопов'язується з поняттям духовної самотрансценденції, зміною установок існування людиною, яка прагне вирватись за межі повсякденного, профанного світу і, долучитися до царини сакрального, стати автентичною особистітю. Розглянуто роль страху та мужності під час символічного помирання та відродження.

Досліджено філософсько-естетичну концепцію абсурду та її вплив на театральну естетику XX ст. Вивчено витоки й еволюцію філософії абсурду; процес формування її екзистенціальних імплікацій. Надано визначення поняття "філософія абсурду". Окреслено мистецьке поле даної філософії та виокремлено її філософеми (нереферентність, бентежність, трагізм, комізм), що віддзеркалюють наслідки усвідомлення людиною абсурдності життя, а саме: бунт, свободу, жагу. Естетико-культурні імплікації філософії абсурду прослідковуються на матеріалі творчості С.Беккета, предметом драматургічного аналізу якого була людська біда, локальне життя людини, приголомшеної стражданням. Художні засоби його театральної естетики, руйнуючи культурний канон і водночас реабілітуючи гру, розраховану на співтворчість з глядачем, послідовно втілили й інтерпретували ідеї філософії абсурду. Доведено, що філософський і драматургічний досвід осмислення феномену абсурду є відносно цілісною системою, що співіснує з іншими світоглядно-ціннісними концепціями і в особливий спосіб забезпечує зв'язок сучасної філософії та мистецької практики з реаліями повсякденного досвіду.

Проаналізовано проблему сенсу життя в польському неотомізмі. Висвітлено особливості тлумачення особистості та цілі людського життя в томістській традиції філосування, що є унікальним синтезом античної думки та християнської теології. Зазначено, що польський неотомізм є продовженням вічної філософії (метафізичної традиції філософування). Розкрито смислову наповненість таких понять як "суб'єктивність", "особистість", "самореалізація", показано їх співвіднесеність з поняттями "сутність", "людська природа", "внутрішній світ". Зазначено про унікальність людського "я", його онтичну структуру, що передбачає свободу, самопанування й автодетермінізм. Останнім позначено специфічний феномен духовної свободи людської особистості, самозалежність Я від самого себе. Вказано на подвійний характер людського Я - іманентність Я власним вчинкам і водночас його трансцендентний духовний характер. Обгрунтовано ідею спрямованості життя людини на кінцеву ціль, що тлумачиться в польському неотомізмі як вище благо, блаженство, Абсолют. Зазначено, що в процесі духовного та морального самовдосконалення особистість повинна очиститися від пристрастей, досягти стану святості, тобто безпристрастності, і уподібнитися до Бога, вийти на новий рівень екзистенції. Акцентовано, що своїми власними зусиллями людина не може досягнути досконалості, адже їй потрібно отримати дари Святого духа.

Проведено комплексне міждисциплінарне дослідження проблеми цінності життя сучасної цивілізації і виявлені її фундаментальні складові: цінність здоров'я людини, гармонізація її взаємовідносин з природою в контексті моральної відповідальності як необхідних умов виживання соціуму. Запропоновано аналіз філософської основи цінності життя в єдності трьох підходів: аксіологічного, екзістенціального й антропологічного, проведеного відповідно до зміни історичних наукових парадигм. Проаналізовано екзістенціальні виміри аксіосфери життя сучасного суспільства в найбільш значущих для даного дослідження аспектах: права людини на життя, доповнене правом на свободу, гідність та недоторканність особи, право на смерть як вільний вибір людини, оптимізація взаємодії суспільства та природи, що обіймає матеріальне та духовне життя людини, складає цінністно-смислові ресурси її існування, та здоров'я людини як основу її фізичного та духовного розвитку та буття в сучасному світі.

Проаналізовано етичні погляди Фоми Аквінського на проблему сенсу життя людини з позицій синтезу класичної давньогрецької філософії та християнської теології.

Досліджено визначальні виміри сучасного філософсько-антропологічного знання. Висвітлено постать видатного українського філософа В. І. Шинкарука та його дослідження щодо методологічних проблем історії філософії. Розглянуто філософську парадигму сучасної освіти, ціннісні орієнтації людини постмодерну. Висвітлено концептуальні, теоретичні та методологічні проблеми забезпечення якості вищої освіти, форми реалізації права людини та громадянина на свободу наукової творчості. Акцентовано увагу на проблемах міжнародно-правового захисту національних меншин. Простежено історію розвитку цивільного процесуального статусу іноземних осіб. Показано особливості формування комунікативної компетентності майбутніх юристів. Розкрито перспективні аспекти фіскальної політики, соціально-екологічні проблеми буття людини в сучасному світі.

В контексте исследования динамических характеристик смысла жизни проанализированы различные значения и функции ценностно-смысловой сферы личности (жизненная позиция, образ мира, рефлексия жизненного пути, саморегламентация и регуляция жизненного процесса, опережающее подкрепление и оценка стратегии жизни, целеопределение, смыслообразующая роль мотива, самоактуализация и социально-профессиональная самореализация), системообразующим ядром которой является ее деятельностно-экзистенциальная составляющая. Отмечено, что личностный феномен "смысл жизни" имеет собственную логику становления, развития и утраты. Рассмотрена проблема соотношения "глобального смысла" как основы стратегии жизни и ситуационных смыслов как основы прагматичного конструирования тактик поведения в стандартных условиях и обстоятельствах жизнедеятельности. Сосредоточено внимание на механизмах формирования смысла жизни на рациональном и интуитивно-подсознательном уровне.

У контексті дослідження динамічних характеристик сенсу життя проаналізовано різні значення та функції ціннісно-смислової сфери особистості (життєва позиція, образ світу, рефлексія життєвого шляху, саморегламентація і регуляція життєвого процесу, випереджаюче підкріплення і оцінка стратегії життя, цілевизначення, сенсотворна роль мотиву, самоактуалізація та соціально-професійна самореалізація), системоутворювальним ядром якої є її діяльнісно-екзистенційна складова. Відзначено, що особистісний феномен "сенс життя" має власну логіку становлення, розвитку та втрати. Розглянуто проблему співвідношення "глобального сенсу" як основи стратегії життя і ситуаційних смислів як основи прагматичного конструювання тактик поведінки за стандартних умов і обставин життєдіяльності. Зосереджено увагу на механізмах формування сенсу життя на раціональному та інтуїтивно-підсвідомому рівні.

In article various values and functions of value-semantic sphere of the person are analysed. The author considers a problem of a parity "global" and situational senses and their role in realization of vital process. Mechanisms of formation of sense atrational and intuitively-subconscious levels are opened.

Розглянуто етичну проблематику в загальному контексті класичної й сучасної філософії людини. З огляду на висловлювання Альберта Швейцера, що культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад, охарактеризовано принципи культурного будівництва - принципи партійності, ідейності, народності, - але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їх вигляді, який ми спостерігаємо на прикладі нашого суспільства. Констатовано, що сфера моралі - це не тільки проблеми обов'язку, свободи, відповідальності, це також глибокий і неповторний світ суб'єктивних переживань, ідеалів та прагнень, невичерпної діалектики людської душі.

Розглянуто один з найбільш обговорюваних підходів до побудови системи освіти й виховання - компетентнісний підхід. З'ясовано, що однією з перспективних можливостей формалізованої побудови структури життєвої компетентності є використання морфологічного аналізу й синтезу, для чого виділено її основні класифікаційні ознаки з великої кількості чинників компетентності. Висвітлено основну дилему сенсу життя: релігійність або атеїзм, тобто духовність, що визначає зміст життєвої компетентності людини. Звернено увагу на такі ознаки компетентності людини як: індивідуалізм-колективізм, одиночне-загальне, персональне-громадське. Констатовано, що прагнення домогтися особистісних успіхів іде в руслі громадських інтересів, і особисте щастя залежить від загального добра.

Рассмотрен один из самых обсуждаемых подходов к построению системы образования и воспитания - компетентностный подход. Выяснено, что одной из перспективных возможностей формализованного построения структуры жизненной компетентности является использование морфологического анализа и синтеза, для чего выделены ее основные классификационные признаки из большого количества факторов компетентности. Освещена основная дилемма смысла жизни: религиозность или атеизм, то есть духовность, определяющая содержание жизненной компетентности человека. Обращено внимание на такие признаки компетентности человека как: индивидуализм-коллективизм, одиночное-общее, персональное-общественное. Констатировано, что стремление добиться личностных успехов идет в русле общественных интересов, и личное счастье зависит от общего блага.

Is considered one of the most talked about approaches to building a system of education and training - competence approach. Found that one of the most promising opportunities for the construction of a formalized structure of vital expertise is the useof morphological analysis and synthesis, which marked its basic classification features of a large number of factors of competence. Highlights the key dilemma of meaning of life: religion or atheism, that is spirituality, which determines the content of the competence of human life. Drawn attention to such signs of competence of the person as individualism-collectivism, Single-general, private-public. Stated that the pursuit of personal success is in line with public interests, and personal happiness depends on the common good.

Досліджено структуру життєвої компетентності людини (ЖКЛ). Зроблено міждисциплінарний огляд чинників. Проаналізовано опис морфологічних ознак складових ЖКЛ. Визначено та розглянуто чотири варіанти складових ЖКЛ відповідно до принципів морфологічного синтезу. Подано морфологічний синтез - опис варіантів-сполучень морфологічних ознак складових ЖКЛ. Розкрито термін "валеологія" у сфері інтересів якої перебуває здоров'я і здорова людина. Описано й акцентовано у структурі життєвої компетентності передумови й результати життєдіяльності індивіда в різних сферах. Зроблено висновок про значення морфологічного аналізу й синтезу для одержання структури життєвої компетенції індивіда.

Исследована структура жизненной компетентности человека (ЖКЧ). Сделан междисциплинарный обзор факторов ЖКЧ. Проанализировано описание морфологических признаков составляющих ЖКЧ. Определены и рассмотрены четыре варианта составляющих ЖКЧ в соответствии с принципами морфологического синтеза. Подан морфологический синтез - описание вариантов-сочетаний морфологических признаков составляющих ЖКЧ. Раскрыт термин "валеология", в сфере интересов которой находится здоровье и здоровый человек. Описаны и акцентированы в структуре жизненной компетентности предпосылки и результаты жизнедеятельности индивида в различных сферах. Сделан вывод о значении морфологического анализа и синтеза для получения структуры жизненной компетенции индивида.

The structure of the competence of human life. Made an interdisciplinary overview of the factors vital human competence. Analyzed the morphological description of the vital components of human competence. Identified and considered four options constitute the competence of human life in accordance with the principles of morphological synthesis. Filed morphological synthesis - a description of options, combinations of morphological components of the competence of human life. Disclosed to the term in the interests of which is health and human health. Described and is accented in the structure of the vital prerequisites of competence and results of the life of the individual in various spheres. The conclusion about the meaning of the morphological analysis and synthesis for the competence of the individual life structure.