Запропоновано розглядати господарство як предмет філософського аналізу, складну соціо-природну систему, що самоорганізується. Висвітлено сутність проблем: господарства та господарювання, виробництва та господарства. Наведено типи господарств і способів господарювання, епістемологія господарства, етику господарювання, аксіологію господарства, цінності людини як принципи організації господарства. Особливу увагу приділено ролі філософського знання як методології економічної теорії і практичної економіки.

Проанализирован процесс становления личностно-ориентированного образования как парадигмы и реального социального феномена, отражающего особенности развития человечества на рубеже третьего тысячелетия. Рассмотрена парадигма личностно-ориентированного образования как способ преодоления отчуждения личности в образовании и одно из средств, способствующее преодолению отчуждения личности в постиндустриальном обществе. Раскрыты сущность и содержание образования как деятельности и процесса, функции образования как социального института. Исследованы философские и психологические теории личности, а также предложена новая интегративная концепция личности, играющая важную роль в процессе гуманизации образования в теоретическом и практическом плане. Определены детерминанты оптимизации развития личностно-ориентированного образования как направления деятельности общества и его институтов, в частности, государства, по развитию образования. Разработаны методология и праксикология личностно-ориентированного образования.

Книга посвящена фундаментальным проблемам экономической науки, философско-экономическим вопросам общественного воспроизводства. Экономические явления показаны в логической связке, отличной как от исторической последовательности хозяйственных преобразований, так и от географического расположения хозяйственных доменов. Рассмотрены общесистемные вопросы воспроизводства человеческой популяции, воспроизводство экологической и социальной ниши человека, представлены элементарно-базовые модели общественного воспроизводства, обсуждаются традиционные для политической экономии вопросы стоимости, денег и труда, модели распределения товаров, динамика товарно-денежного обращения, статические и динамические составляющие воспроизводственного процесса. Центральное место в книге занимает рассмотрение с философских позиций сути деятельности человека, направленной на создание и воссоздание условий своего существования.

Викладено погляди на філософське узагальнення проблем впливу інтелектуальної діяльності на соціальні перетворення в житті суспільства та держави. Розглянуто пропозиції щодо створення умов для піднесення рівня інтелекту нації, напрями розвитку науково-технічної інформації як основи передачі досвіду і знань, і одного з важливих етапів науково-технічного прогресу.

Досліджено у соціально-філософському аспекті основні компоненти структури суспільства. Висвітлено поняття суспільства та структури, розглянуто призначення суспільних інститутів і суспільних організацій, складові частини механізму суспільної організації як компонента структури суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*1

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Несмотря на отсутствие официального провозглашения перехода к капиталистическому укладу экономики в Украине, данная цель достаточно определилась. В предлагаемой работе предпринята попытка в самом общем виде осветить те институты и принципы государственно-политического и экономического устройств, а также некоторые элементы опыта строительства капитализма (частная собственность, свобода предпринимательства и выбора, личный интерес как главный мотив поведения, конкуренция, опора на систему цен или рыночная система; ограниченная роль правительства) в передовых странах Запада, которые могут быть использованы в реформировании нашего общества.

Викладено погляди німецького філософа Ганса Йонаса на нову етику принципу відповідальності, нагальна потреба в якій зумовлена глобальним характером сучасної науково-технічної цивілізації. Розглянуто етику онтології, в якій поєднано імператив збереження буття людини з імперативом збереження буття природи. На противагу формальній етиці норм розбудовано матеріальну етику цінностей, яка на основі "евристики страху" та концепту "переваги негативних прогнозів над позитивними" має запобігати такій активності людини, що за своїми глобальними наслідками була б згубною для людини та природного довкілля.

На материалах философии, истории, психологии, теории управления рассмотрена взаимосвязь оптимизма и пессимизма, роль которой в формировании социальной перспективы подобна "свету и тени" в изобразительном искусстве. Проанализированы методология, сферы применения, сущность, компоненты взаимосвязи оптимизма и пессимизма, определена ее роль в развитии социальной перспективы, а также дано синтезированное определение понятий "оптимизм", "пессимизм". На основе анализа "социальной перспективы" в контексте идеи картины мира и развития общества раскрыто содержание данного социально-философского понятия. В ходе философского исследования использован проблемный метод изучения развития взаимосвязи оптимизма и пессимизма как оценочно-волевого среза мировоззрения в осуществившейся социальной перспективе, а также системно-композиционный метод анализа взаимосвязи оптимизма и пессимизма в формировании социальной перспективы, в результате использования которых осуществлен поиск направлений оптимизации формирования социальных перспектив.

В монографии освещается общественная жизнь как целостный процесс функционирования и развития разумного живого вещества, протекающий в форме социального организма. Обстоятельно анализируется мировоззренческий подход, идеология освоения и качество методологического инструментария, применяемого ныне для изучения общественной жизни, оригинально объясняются причины, вызвавшие патологию в семействе неолитических социальных организмов. В ходе философского анализа социальный организм раскрывается как диалектическое противоречие между личностью и обществом. Обстоятельно освещается механизм взаимодействия субъективного и объективного ингредиентов социальной целостности, излагаются подходы к изучению морфологии полевой формы жизни, функционирования, саморегуляции и развития социального организма, а также приводятся другие его характеристики.

Висвітлено принципи організації навчання в школі давньокитайського громадського діяча, педагога та філософа Кун Фунзи. Детально розглянуто процес навчання в школі. Акцентовано увагу на вивченні людської психології. Показано, що вершиною та основним наслідком розвитку учня є його людяність, формуванню якої сприяють музика й етикет.

Розглянуто сценарії спеціальних інформаційних операцій, стисло викладено їх методологію та теорію. Проаналізовано підходи до захисту від спеціальних інформаційних операцій та запропоновано можливу систему відповідних заходів. Наведено окремі формалізовані методи, результати дослідження спеціальних інформаційних операцій.

Визначено основні компоненти структури суспільства, класифіковано її ознаки та принципи змістового аналізу. Обгрунтовано поділ структури суспільства на структурофіксуючі, структуропроцесуальні, структуроф'ючерсні компоненти, що є конкретним вираженням загальної закономірності структурно-функціонального ускладнення громадського життя внаслідок прискорення суспільного прогресу.

Висвітлено суспільно-економічні перетворення в Україні за десять років незалежності. Сформовано найважливіші методологічні принципи оцінки результатів системної трансформації та визначення перспектив подальших економічних перетворень, логіки поглиблення реформ. Викладено методологічні аспекти інтеграції. Розкрито основні напрямки соціальної політики. Проаналізовано об'єктивні передумови глобалізації.

Анализируются особенности политических, социальных и национальных детерминант становления гражданского общества в Украине. Определяются и классифицируются исходные предпосылки данного процесса, их влияние на баланс интересов в обществе и предлагаются программные принципы преодоления кризисных явлений. Особое внимание уделено специфике взаимодействия социально-политических структур по поводу социальных гарантий гражданского становления личности, противоречивой взаимосвязи перспектив человека и результатов общественного прогресса, а также закономерностям восприятия социально-политического идеала массовым сознанием.

Освещается социальная форма движения универсума как целостный процесс саморазвертывания разумного живого вещества. Анализируется мировоззренческая и идеологическая основа процесса познания живой формы жизни, а также качество методологического инструментария, применяемого для изучения теории ноосоциогенеза. В ходе гносеологического анализа последовательно раскрываются квантово-волновая природа социальных связей, сущность, содержание и форма социальной жизни. При этом показано, что личность есть не только неиссякаемый источник социальной формы движения универсума, но и то, что вступая во взаимодействие с обществом на макроуровне, она образует органическую целостность - социальный организм. При этом объясняется место и роль второй природы в самодвижении универсума.

Розглядаються актуальні теоретико-методологічні аспекти основ синергетики. Значна увага приділена розкриттю теорії самоорганізації та інтерпретації основних її принципів, а також механізмів їх реалізації. Синергетичний підхід акцентує увагу на відкритих системах: неупорядкованих, нестійких, нерівноважених та нелінійних зв'язках.

Вивчається проблема управління суспільством в історії філософської думки: в античній філософії; філософії середніх віків та Відродження, а також філософські основи управління суспільством в філософії Нового часу та XIX ст. Розкриваються філософські аспекти сучасного менеджменту і бізнесу, зокрема показано проблему свободи волі в діяльності менеджера і бізнесмена.

Досліджуються проблеми зміни філософських парадигм у педагогіці, обгрунтовується місце і роль виховання людини як сутнісного чинника в розвитку суспільства. Логіка дослідження приводить автора до нетрадиційного розуміння світу філософії, природи людського знання, особливостей соціальної істини, специфіки філософського мислення. Розглядається класична парадигма філософського оновлення педагогіки, зокрема, метаморфози просвітительських ілюзій у філософії І.Канта та Г.Гегеля. Висвітлюється генезис та розвиток некласичних концептуальних обгрунтувань виховання, у т.ч. діалектико-матеріалістичного детермінізму. Здійснено соціокультурне обгрунтування виховання людини, розкривається сутність співвідношення "людина - світ" у сучасному науковому пізнанні.

В ходе когнитивного анализа взаимосвязи человека и универсума последовательно раскрываются атрибутивные свойства человека как продукта становления первой природы, агента второй природы и основания третьей природы. При этом показано, что последовательная смена форм природы есть не что иное как механизм самодвижения универсума. В качестве специфической шкалы для определения места человека в процессе саморазвертывания универсума используется ось эволюционного процесса. Генеральная функция человека во Вселенной определяется как реновация универсума, то есть перевод универсума из фазы материализации в фазу дематериализации. Данный переход постигается путем изучения ноумена человека. Жизнь и смерть человека рассматриваются как переход его с одного уровня самодвижения универсума на другой.