Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Рассматриваются закономерности жизни вообще и жизни человека и общества в частности. Предлагается новая версия о возникновении и развитии жизни. Даны логически увязанные формулировки и характеристики различных философских и жизненных понятий и явлений. Исследуются некоторые закономерности общества, проблемы развития человечества, методы воспитания и др. Предлагаемая система взглядов излагается с позиции диалектического материализма с уклоном к пантеизму. Идеализм в ней воспринимается не как враждебное, а как попутное течение, рассматривающее жизнь с позиции чувственного восприятия.

Висвітлюються теоретичні й методологічні засади філософсько-соціологічних, психологічних, політологічних, екологічних досліджень людини, визначаються межі пізнання людини. Розглядаються філософські проблеми, пов'язані з існуванням людини в сучасному світі, аналізуються етичні і ціннісні аспекти досліджуваної проблеми. Відображаються основні типи зв'язків людини зі світом - з природою, суспільством, державою і самою собою. Вивчаються закони життєдіяльності суспільства і людини, історична пам'ять, проблеми ментальності, екологічної безпеки, формування правосвідомості і демократичної модернізації держави. Обговорюються питання, в яких стратегія суспільного поступу і людина розглядаються в культурно-історичній перспективі.

Дається систематичний виклад теорії біосфери та місця у ній людини. Розглянуто історію екології як науки, теорію і методологію пізнання еволюції живого, загальні уявлення походження та сутність біосфери, викладено основні теоретико-методологічні парадигми її пізнання. Аналізуються методолого-теоретичні засади вивчення природи біосфери, простежуються її сутнісні характеристики, розкривається сучасне бачення відмінних ознак життя людини як природної істоти. З'ясовуються механізми функціонування системи "людина-біосфера", розкриваються екологічні обставини та наслідки процесу антропогенезу, особливості диференціації людства на раси, адаптивні типи та культурні спільноти. У цьому зв'язку обгрунтована концепція та простежено механізм перетворення людиною біосфери у власну екологічну нішу. Доводиться, що життєвість людства залежить від його здатності осягнути закони розвитку і функціонування біосфери, жити згідно з ними.

Розглядається феномен віри і знання у людському бутті, роль релігійного фактору у формуванні моральних цінностей, а також моральні засади феномену віри. Аналізуються деякі аспекти функціонування релігії в сучасних умовах, проблема віри в лютеранській доктрині. Досліджується феномен віри у медицині. Простежується вплив християнства на процес становлення української духовності, висвітлюється релігійна духовність українського народу в його історичній генезі. Визначена ідея божественної трансценденції в художній практиці українських символістів. Пропонується сакральний досвід як форма духовного самотворення людини тощо.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Творчість", що відбулася в Дрогобичі у жовтні 1995 року. Висвітлюються питання освітнього процесу і феномену надкультурного, приводяться гуманістичні аспекти правотворчості, онтологічні підстави становлення суб'єктивності в сім'ї, концепція творчості в теорії символізму. Розкриваються духовний світ митця і проблеми інтерпретації художнього твору, наводяться національно-культурні витоки творчих здібностей особистості. Розглядається мовна картина світу як чинник соціальної поведінки, а розвиток творчого мислення - як фактор формування особистості вчителя. Характеризується роль школи і особистості у музично-виконавській педагогіці тощо.

Охарактеризовано вплив зарубіжних теорій на становлення фізичного виховання дошкільників в Україні у міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.). Детально проаналізовано діяльність О.Духновича, Г.Костельника, Т.Шевченка та ін. Окремі статті присвячено питанню віртуальності мікрокосмосу в системі світоглядних основ і філософських знань країн Давнього Сходу, а також освітнім реформам у Франції у післявоєнний період.

Збірник містить наукові статті, які присвячені медицині, медичній генетиці, екології людини, фітоценології, фітодизайну та фітоергономіці в контексті українознавства та захисту української людини.

Розглядаються найновітніші течії сьогоднішньої світової науки, приділяється головна увага крахові усталених істин та виникненню нових обріїв у філософії, математиці, фізиці, біології, науках про людину, лінгвістиці, етиці, естетиці, політології та теології. Публікуються уривки з праць учених, які справили найбільший вплив у тих галузях сучасної думки, що тут розглядаються. Висвітлюється діяльність мислителя Ніцше, який реально започаткував новітню та постновітню думку. Аналізуються два головні напрямки, що характеризують період 1930-1960 рр.: неопозитивізм Віденського гуртка і феноменологія. Розповідається про екзистенціальні течії (Сартр, Бовуар та ін.), а також про Мерло-Понті, мислителя, що цікавився проблемами буття. Проаналізовано кілька успіхів, досягнутих у математиці та природничих науках у першій половині XX сторіччя (теореми Геделя, квантова теорія тощо). Розглядаються науки про людину першої половини XX сторіччя (психоаналіз, психосоціологія, соціологія тощо). Значну увагу приділено марксизму та Франкфуртській школі, яка утворилася на околицях марксизму. Описується стан сучасної думки, фундаментальні ідеї нашого часу, нові концептуальні інструментарії. Характеризується розвиток лінгвістики (Якобсон, Єльмслев та ін.), естетики (Адорно, М.Анрі, Делез, Жіль Кепель), історії (Ле Гоф та ін.), аналітична філософія (Остин, Квайн та ін.).

Рассматриваются дискуссионные вопросы философско-правовых новаций, изучается противоречивость конструкции права. Раскрывается сущность правовой охраны жизненной среды человека, в том числе акцентируется внимание на экологизации экономики или экономизации экологии,а также на природоресурсной отрасли в системе права. Одновременно исследуются причины консерватизма в отправных теоретических посылках экологического права, становление которого все еще не завершено. Подчеркивается необходимость переориентации его на цели охраны человека в окружающей среде.

В монографии освещается общественная жизнь как целостный процесс функционирования и развития разумного живого вещества, протекающий в форме социального организма. Обстоятельно анализируется мировоззренческий подход, идеология освоения и качество методологического инструментария, применяемого ныне для изучения общественной жизни, оригинально объясняются причины, вызвавшие патологию в семействе неолитических социальных организмов. В ходе философского анализа социальный организм раскрывается как диалектическое противоречие между личностью и обществом. Обстоятельно освещается механизм взаимодействия субъективного и объективного ингредиентов социальной целостности, излагаются подходы к изучению морфологии полевой формы жизни, функционирования, саморегуляции и развития социального организма, а также приводятся другие его характеристики.

Осмислено основні причини кризи сучасного суспільства, яке стикається з втратою значення таких традиційних ключових понять політичних наук, як справедливість, поміркованість, відповідальність тощо. Грунтовно описано прірву між світоглядом сучасної доби та давньогрецьким полісом, коли діяльність людини відбувалась за умов природного притулку-захисту. Значну увагу приділено детальному аналізу триади "праця - творчість - дія", що посідає значне місце в контексті viva activa людського становища.

Работа посвящена разработке нестандартного понимания философии как смыслотворчества жизни, осознания пути человечества в духе, судьбе и надежде. Впервые в цельном виде раскрыты основные принципы духовности, обобщенной рациональности, интерпретации и понимания. Исследование проведено под углом зрения фундаментальных изменений в бытии человека, его познании и культуре на переломе ІІ тысячелетия. В центре внимания - космическое единство материи и духа, трактование истории как того, что происходит и сохраняется (подобно сквозным для развития цивилизации моральным структурам, этническим ценностям, архетипам космоса и хаоса, атомизма и детерминизма). Проанализирована гносеология в контексте культуры, а также познание как драма идей и преобразование разума. Освещены мировоззренческие вопросы современной цивилизации, ситуации футурошока, катастрофического сознания и метаисторических далей в развитии человека.

Розглянуто предмет філософської антропології, різновиди антропологічного пізнавання. Проаналізовано антропологічні ідеї та тенденції розвитку в історії західноєвропейської філософії, особистісні виміри людського, антропологічні та соціально-культурні виміри наукового пізнання. Охарактеризовано суспільно-комунікативну природу людського буття, екзистенційний та есенційний підходи до витлумачення феномену людини.

В ходе когнитивного анализа взаимосвязи человека и универсума последовательно раскрываются атрибутивные свойства человека как продукта становления первой природы, агента второй природы и основания третьей природы. При этом показано, что последовательная смена форм природы есть не что иное как механизм самодвижения универсума. В качестве специфической шкалы для определения места человека в процессе саморазвертывания универсума используется ось эволюционного процесса. Генеральная функция человека во Вселенной определяется как реновация универсума, то есть перевод универсума из фазы материализации в фазу дематериализации. Данный переход постигается путем изучения ноумена человека. Жизнь и смерть человека рассматриваются как переход его с одного уровня самодвижения универсума на другой.

В ходе когнитивного анализа взаимосвязи человека и универсума раскрыты атрибутивные свойства человека как продукта становления первой природы, агента второй природы и основания третьей природы. Показано, что последовательная смена форм природы является механизмом самодвижения универсума. В качестве специфической шкалы для определения места человека в процессе саморазвертывания универсума используется ось эволюционного процесса. Генеральная функция человека во Вселенной определена как реновация универсума, то есть перевод универсума из фазы материализации в фазу дематериализации. Данный переход постигается путем изучения ноумена человека. Жизнь и смерть человека рассмотрены как переход его с одного уровня самодвижения универсума на другой.

Розкрито суть поняття свободи в онтології М.Гайдеггера. Проаналізовано вплив техніки на формування спеціального типу характеру, визначено сучасні умови існування людини в світі, що глобалізується. Розглянуто людину як біоенергетичну систему, а також особливості містичної трансценденції в онтології людини.

Раскрыта сущность понятия свободы в отнологии М.Гайдеггера. Проанализировано влияние техники на формирование специального типа характера, определены современные условия существования человека в глобализирующемся мире. Рассмотрены человек как биоэнергетическая система, а также особенности мистической трансценденции в отнологии человека.

Розглянуто питання ювентології - інтегральної науки про молодь. На підставі певного філософського, природознавчого, соціологічного, економічного, політологічного, психологічного знання висвітлено конкретно-історичні особливості життєдіяльності даної суспільної вікової групи. Проаналізовано досвід побудови теорії ювентології, її відносини з іншими дисциплінами. Розкрито суть понять науки.

Рассмотрены вопросы ювентологии - интегральной науки о молодежи. На основе достоверного философского, природоведческого, социологического, экономического, политологического, психологического знания освещены конкретно-исторические особенности жизнедеятельности данной общественной возрастной группы. Проанализированы опыт построения теории ювентологии, ее отношения с другими дисциплинами. Раскрыта сущность понятий науки.

Розглянуто феномен людини в контексті еволютивної моделі світу. Проаналізовано роль людської праці, особистої відповідальності, моральних чеснот у реалізації історичного призначення людини. Висвітлено концепцію часу видатного французького природодослідника, філософа і теолога ХХ ст. П.Тейяра де Шардена, проблему співвідношення науки та віри на засадах взаємодоповнення. Розкрито методологічні засади розуміння Тейяром сутності людської історії.

Рассмотрен феномен человека в контексте эволютивной модели мира. Проанализированы роль человеческого труда, личной ответственности, моральных достоинств в реализации исторического предназначения человека. Освещены концепция времени известного французского природоисследователя, философа и теолога ХХ ст. П.Тейяра де Шардена, проблема соотношения науки и веры на основах взаимодополнения. Раскрыта методология понимания Тейяром сущности человеческой истории.

Розкрито аспекти наукового знання про людину, зокрема, її сутність у контексті класичної та сучасної філософії. Розглянуто мову як засіб самовираження та спосіб інтеграції у сучасному світі. Визначено мету створення християнського подружжя, а також людський чинник у системі виробництва. Обгрунтовано екологічні можливості людського буття.

Раскрыты аспекты научного знания о человеке, в частности, его сущность в контексте классической и современной философии. Рассмотрен язык как средства самовыражения и интеграции в современном мире. Определены цель создания христианской семьи, а также человеческий фактор в системе производства. Обоснованы экологические возможности человеческого бытия.