У книжці викладено короткі відомості про виникнення прізвищ на Україні, про семантику, будову, відмінювання, правопис і наголошування українських прізвищ. Основною частиною довідника є словничок, у якому зібрано близько чотирьох тисяч прізвищ, у написанні, відмінюванні й наголошенні яких можуть виникати труднощі. Разом з початковою формою того або іншого прізвища зазначено форми родового, давального й орудного відмінків однини та називного й родового множини, форми жіночих прізвищ, відмінні від форм прізвищ чоловіків; у кожній формі визначено наголос. Довідник розрахований на вчителів, журналістів, а також на тих працівників навчальних закладів і установ, які мають справу з оформленням особових документів.

Т. 1 : А - В. - 2003. - 685 с.

«Екранні» поверхні репрезентують образи в просторі міста чи (та) опосередковують сприйняття образів міста. Робота досліджує різні ефекти такого візуального опосередкування та представлення на «глядача». Історичні рамки дослідження – період від XIX ст. до нашого часу. Географічно: великі міста Європи, Америки. Останній розділ присвячено пострадянському простору (на прикладі Києва).

Т. 1 : Тваринний світ / під ред. І. А. Акімової. - 600 с.

У книзі А. С. Головача, доцента кафедри права Донецької державної академії управління, який має ряд книг і публікацій з питань документування, подані відомості про системи документації та діловодство в управлінській діяльності; викладені сучасні вимоги до складання і оформлення службових та особистих документів з урахуванням змін державних стандартів. Наведені зразки найбільш поширених з них, які складаються підприємствами, установами, організаціями, а також заяв громадян у різні інстанції. Призначена для працівників діловодства і широкого кола населення.

Київ. Короткий топонімічний довідник — довідкове видання, що містить відомості щодо декількох сотень назв київських місцевостей, передусім тих, за словами авторів, де зараз існує житлова або промислова забудова і які становлять найбільший інтерес щодо походження своїх назв та історичної долі. Основне коло питань, які прагнули висвітлити автори довідника — це визначення територіальних меж певної місцевості (район міста, перелік основних вулиць і площ, які пролягають по її території), походження назви, основні віхи історії, сучасний вигляд і перелік інших міських об'єктів, які втілили в собі назву цієї місцевості. Довідник розрахований на широке коло читачів.

У хрестоматії "Історія українського правопису: XVI—XX століття" представлені наукові та публіцистичні статті, а також граматичні праці, що відображають основні етапи становлення української орфографії та специфічних рис українського алфавіту; особливо детально висвітлено перебіг навколоправописних дискусій XIX—XX ст. Хрестоматія містить також короткі відомості про осіб, які так чи інакше свого часу вплинули на цей процес. Видання є надзвичайно актуальним в умовах сучасної правописної полеміки, що точиться в Україні, оскільки воно відображає традицію формування української правописної системи на наукових засадах із урахуванням неповторних особливостей української літературної мови; подає прецеденти розв'язання багатьох конфліктних правописних питань, пошуку й віднайдення розумних компромісів між різними українськими правописними традиціями з метою створення єдиного для цілої України орфографічного кодексу та багато в чому пояснює засади й причини запропонованих сьогодні змін в українському правописі. Хрестоматія призначена для філологів (науковців, викладачів, студентів), а також для всіх, хто не байдужий до проблем сучасного українського правопису, цікавиться історією його формування й прагне осмислити його сучасний стан.

У книзі викладено у вигляді словникових статей основні положення з трьох курсів, які вивчають студенти факультету журналістики: з "Практичної стилістики української мови", "Стилістики тексту", "Редагування в ЗМІ". Подано також практичні рекомендації щодо використання цих положень у ЗМІ. Вміщено короткі словники з орфографії, слововживання, з використання граматичних форм різних частин мови тощо. Є в книзі й довідники, призначені для перевірки правильності фактичного матеріалу в журналістських текстах, додержання логічних норм у матеріалах мас-медіа. Серед них - персоналії політичних діячів, лауреатір Шевченківської, Нобелівської премій, премії "Оскар", знаменитих спортсменів, льотчиків-космонавтів та ін. знаних людей, відомості про країни світу та їх столиці, про лідерів держав тощо. Книга призначена насамперед для студентів факультету журналістики та для журналістів-практиків, але вона зацікавить і всіх тих, хто прагне отримати додаткові відомості з культури мови, з різноманітних галузей сучасного суспільного життя. Всі відомості подано станом на 15 січня 2002 року.

Пропонований «Конспект лекцій з курсу української діалектології» видається на допомогу студентам-філологам, зокрема заочникам. В основу «Конспекту. » покладено курс лекцій, який протягом ряду років читав автор в Ужгородському державному університеті. Цей випуск «Конспекту. » присвячено вступним розділам. Укладений він в основному у відповідності з діючою університетською програмою з цього курсу. Проте у посібнику не всі розділи розроблені з однаковою докладністю. Ті з питань, які більш-менш достатньо висвітлені в інших посібниках, опускаються. Наприклад, при опрацюванні розділу «Історія вивчення українських говорів» потрібні відомості про вивчення українських говорів та діалектів в УРСР студент може знайти у посібнику А. А. Москаленка «Нарис історії української діалектології» (Одеса, 1961, 1962) та в статті Ф. Т. Жилка «Дослідження діалектів української мови за радянської доби (1917—1957 рр. )» (зб. «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років». К. , 1957). Питання ж вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в країнах народної демократії, у нашій навчальній і науковій літературі поки спеціально не висвітлювалося. При вивченні загальної історії науки це питання досить важливе. У зв'язку з цим у пропонованому «Конспекті. » дещо докладніше, ніж інші розділи, викладено відомості про вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Румунії та Угорщині.

Словник містить групи близьких або однакових за значенням фразеологізмів, з якими даються короткі відомості щодо їх семантичних відтінків, емоційно-експресивне забарвлення, стилістичне використання і особливості вживання у сучасній українській літературній мові. Словник допоможе обрати найбільш вдалий фразеологічний синонім для точного і яскравого висловлювання. Читач знайде у словнику більше 300 синонімічних рядів, що охоплюють 2 тис. фразеологічних одиниць.

В небольшом справочнике содержатся краткие жизнеописания великих полководцев со времен древности до недавнего прошлого. Книга адресована учащимся 4–11-х классов.

Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы. Справочник предназначен для учащихся 4 - 11 классов, школьных учителей, незаменим для родителей в качестве "домашнего репетитора".

У книзі подані антоніми різного типу, а в словникових статтях тлумачаться їх значення, наводяться зразки їхньої сполучуваності з іншими словами, антонімічні стійкі словосполучення та фразеологізми, приклади їх використання в текстах творів, висловах, відомості про антонімічну синонімію, споріднені антонімічні пари. Окремо розглядаються антоніми префіксів, суфіксів, компонентів складних слів. Розрахований на науковців, учителів, працівників видавництв, студентів, учнів, широке коло читачів. Однією із важливих проблем сучасності в Україні є правопис. Автор виходить з того стану, який прийнятий в усіх цивілізованих країнах - дотримуватись чинного правопису, який затверджений урядом нашої незалежної держави, щоб не вносити анархії і сприяти зниженню неграмотності, хоч цей правопис не вважає досконалим і таким, що не завжди ґрунтується на національній основі. Нам тепер, як ніколи, у всіх випадках життя, потрібна єдність.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Вип. 9. - 2010. - 404 с.

У дев’ятому випуску альманаху розглядаються різні проблеми соціальної історії; вміщено рубрики, присвячені історії соціальних груп та соціальної мобільності, історичній конфліктології, історичній біографістиці, історії уявлень та ідей у середньовічному та ранньомодерному соціумах. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться соціальною історією України та Центрально-Східної Європи.

Словник включає розміщену в абетковому порядку українську лексику, яка в народній мові має різноманітний етнокультурний підтекст. Вона витлумачується, коментується та ілюструється фольклорними контекстами, а також характерними цитатами з класичної художньої та літописної літератури, Біблії, "Слова о полку Ігоревім". Реєстр словника вміщує окремі власні назви (передусім історичні, церковні, міфологічні, антропонімічні та географічні найменування), з якими тісно переплетені історична доля та світогляд українського народу.

Топонімічний словник України містить найголовніші назви міст, районню центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов'язані з іменами видатних людей, а також назви об'єктів рельєфу, річок, озер, лиманів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних пам'яток України. У ньому подано детальний етимологічний аналіз відповідню утворень. Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи. Він призначений для учнів старших класів, вчителів географії, історії, студентів відповідних факультетів, лекторіїв, а також для широкого кола читачів.

В енциклопедії на основі досягнень сучасного мовознавства подано відомості про українську мову та українське мовознавство. В ній розкрито термінологічні одиниці, номенклатурні одиниці, розглянуто різні аспекти опису української мови, вміщено основні поняття загального мовознавства. Багато статей присвячено мовознавцям, письменникам, які зробили істотний внесок у розвиток української мови, філологічної науки тощо. В низці статей ідеться про установи та організації, друковані органи, які ведуть дослідження і пропаганду української мови. Видання друге, виправлене і доповнене. Книга містить 1935 статей, карту, ілюстративний матеріал і таблиці. Розрахована як на філологів, так і на широке коло читачів.

У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке коло всіх, хто цікавиться лікарськими рослинами, вміщено понад 1200 статей. В них стисло описано лікарські рослини, охарактеризовано їхні морфологічні та ботанічні відомості, способи заготівель, зберігання і використання, подано їхній хімічний склад. Приведено поширені рецепти приготування ліків із застосуванням цілющих рослин.

Словник вміщує найуживанішу фразеологію сучасної української мови. У ньому розкривається значення фразеологізмів, що ілюструються цитатами, подається їхня граматична і стилістична характеристика, наводяться синонімічні та частково антонімічні вислови. Вперше досить широко подаються історичні, етимологічні та культурно-етичні коментарі. Для учнів, вчителів та широкого кола читачів.