Т. 1 : А - Г. - 1982. - 632 с.

Вып. 1 : (А - *besedьlivъ). - 1974. - 214 с.

A - M. - 1 - 396 pp.

Монографія присвячена лексико-семантичному, структурному та етимологічному аналізу особистих імен власне слов'янського походження, що функціонували у побуті українців 14-17 ст. та збереглися ще з тих часів у складі сучасних українських прізвищ.

Правильність усної мови визначається насамперед правильною вимовою звуків слова і правильним наголосом, а також правильним інтонуванням речення. Помилки в усній публічній мові не тільки утруднюють розуміння висловленого, але й заважають поширенню й усталенню норм літературної мови. Цей словник є першою спробою охопити і зафіксувати літературне наголошення в усіх уживаних словах, у багатьох формах слів та в окремих словосполученнях. Крім широко відомої лексики, словник відбиває обмежену кількість спеціальної термінології.

У монографії висвітлюється походження і розвиток праслов'янських інтонацій та акцентних парадигм і реконструюється пізньопраслов'янська акцентна система. Велика увага приділена встановленню природи балто-слов'янських і праслов'янських інтонацій, що дозволило автору по-новому пояснити цілий ряд акцентологічних явищ та процесів, які мали місце в праслов'янській мові. Для лінгвістів-дослідників, викладачів, аспірантів.

Поява наукової праці в сучасних умовах – це своєрідний подвиг. І справа не лише у нелегкому процесі створення наукового дослідження, що є цілком природним для науковця. Важливо ще вміти організувати вихід у світ цього видання. І ось як наслідок поєднання цих двох чинників – перед нами цікаве і оригінальне дослідження з різних питань слов’янського мовознавства, яке буде корисним не лише для філологів, а й для географів, істориків української культури.

Т. 1 : А - Г. - 1972. - 968 с.

У монографії на матеріалі лінгвістичних (писемні пам'ятки і сучасні народні говори), історичних, археологічних, антропологічних та ін. джерел висвітлюються питання етно- і глотогенезу слов'ян, досліджуються етапи їх розселення у Східній Європі, формування східнослов'янських мовних особливостей, утворення давньоруської народності та її мови, становлення й первісна локалізація (до XIII ст. включно) давньоруських діалектних фонетичних рис, що згодом стали розрізнювальними особливостями російської, української та білоруської мов. Через типологічне зіставлення цих рис із результатами розвитку відповідних праслов'янських фонетичних явищ в інших слов'янських мовах забезпечується загальнослов'янське тло дослідження. Для мовознавців, істориків, етнографів (дослідників, викладачів вузів, аспірантів, учителів, студентів) і всіх, хто цікавиться історією східнослов'янських мов.

Праця має на меті висвітлити погляди видатного закарпатця Юрія Венеліна на загальні питання слов'янознавства, показати його роль у розвитку болгарського відродження й вивченні історичного минулого українського, російського та інших слов'янських народів і разом з тим показати його діяльність крізь призму конкретної історичної епохи.

Автор досліджує діяльність української інтелігенції з Закарпаття на території Російської імперії у першій половині 19 ст: М. Балуг'янського, Ю. Венеліна, В. Кукольника, П. Лодія та І. Орлая. Визначаються причини переселення інтелігенції з Закарпаття до Росії, значення цього процесу для розвитку освіти, історії, медицини в Росії і Російській Україні.

Т. 1. - 544 с.

"Українське язичництво" Галини Лозко - це спроба систематизувати найдавніші вірування нашого народу. Це погляд на українську міфологію як на Олімп давніх Богів, яким вклонялися предки українців. Відродження предківських знань про світ - головна ідея книги. Додається також народовірський календар та праслов'янський Іменослов. Книга буде корисною вчителям-народознавцям, студентам і всім, хто цікавиться етнічною вірою українців.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

У колективній монографії висвітлюються основні напрями розвитку мовознавства за 1967-1977 рр. Особлива увага приділяється досягненням українських мовознавців у таких галузях: радянська соціолінгвістична теорія, лексикологія і лексикографія, теорія граматики, дослідження з російського мовознавства, історико-етимологічні студії і видання пам'яток, діалектологія і ономастика, дослідження з слов'янського, романського, германського і загального мовознавства, формалізація мов і їх експериментальне значення.

Українська міфологія є цінним залишком нашої давньої культури. Якщо переглянути праці зі слов'янської міфології, видно, що найбільша частина матеріалу, на які вони спираються, - українська. Тим часом самі українці майже не знають цього.

"Закон Божий (Книга буття українського народу)" —унікальний за змістом і долею твір видатного українського та російського історика, письменника й громадського діяча М. Костомарова, викладає програмні положення Українсько-Слов'янського товариства святих Кирила й МефодІя, чи більш відомого нам під назвою Кирило-МефодІївське братство. Глибокі ідейно-теоретичні й гуманістичні устремління автора дістали високу оцінку вітчизняної суспільно-політичної думки. Водночас є підстави вважати, що основні положення цього трактату були прийняті братчиками за програму їхньої подальшої діяльності щодо поширення ідей національного відродження України.

У посібнику відповідно до вимог програми висвітлено основні питання методології та методики курсу історичної граматики української мови, показано місце української мови серед інших слов'янських мов, проаналізовано процес розвитку історичної фонетики, морфології та синтаксису від праслав’янської доби до сучасного стану української мови.

Автор послідовно аналізує походження української мови, її місце серед інших слов'янських мов, досліджує фонетику та морфологію.

У книжці висвітлюються складні проблеми слов'янського етногенезу і походження українського і інших східнослов'янських народів. Особливу увагу приділено розвитку етнокультурних і соціальних процесів, Великому розселенню слов'ян, що привели до зародження в ранньому середньовіччі всіх слов'янських народів. Важливе місце займають питання утворення Києво-Руської держави і критика концепції "давньоруської народності".