Книга представляет собой своеобразный итог творческих исканий нашего великого соотечественника академика Владимира Ивановича Вернадского, итог его глубоких размышлений о судьбах научного познания, о взаимоотношениях науки и философии, о будущем человечества. Детально прослеживая пути и этапы развития научной мысли в различные исторические эпохи, автор подчеркивает неравномерность этого развития. Анализируя идеалистические философские системы не только европейские, но и Древнего востока, он ставит их в один ряд с религией, противопоставляя их научному знанию. Раскрывая ведущую преобразующую роль науки и социально организованного человеческого труда в настоящем и будущем нашей планеты, подчеркивая все большую независимость власти разума над биосферой, ученый предупреждает, что по мере развития ноосферы эта независимость может быть реализована лишь при условии сохранения неравновесных сил, сложившихся в биосфере.

Книга доктора философских наук В.Н.Демина (1942-2006) посвящена выдающемуся мыслителю Льву Николаевичу Гумилёву (1912-1992) - сыну поэтов Серебряного века - Николая Гумилева и Анны Ахматовой. Пройдя через многие годы тюрем и лагерей, непризнания и обструкции, он стал одним из самых авторитетных историков и философов нашего времени, определивших развитие науки XXI века. Автор книги раскрывает идейные корни и различные аспекты космистских взглядов Л.Н.Гумилева, основанных на учении о биосфере и ноосфере, евразийской теории и концепции пассионарности. Опираясь на фундаментальные труды ученого, он анализирует его исследования и оригинальные выводы в области мировой и русской истории, показывает непреходящее значение его идейного наследия для современности и науки завтрашнего дня.

Глава I. Понятие научной рациональности: история и современность I.1. Понятие рациональности. Рациональность и научная рациональность I.2. Научная рациональность в исторической ретроспективе. Типы научной рациональности I.3. Научная рациональность в контексте философских оснований науки Глава II. Постнеклассический тип научной рациональности и его особенности II.1. Постнеклассическая наука и ее основные социокультурные детерминанты II.2. Информатизация, компьютеризация и постнеклассическая наука II.3. Синергетические аспекты постнеклассического типа научной рациональности II.4. Научная рациональность в условиях становления ноосферного мышления

У дослідженні запропоновано концепцію світоглядної культури особистості, що топологічно належить свідомості людини, позначає організаційні рівні, подає морфологічний устрій і наділяє її низкою оригінальних властивостей щодо світорозуміння і самовизначення людини у соціальному світі на основі отримання і переробки смислів як з підвалин Фізичного Всесвіту або психосфери, так і з глибин Семантичного Всесвіту або ноосфери, має властивість створювати й утримувати власне смислове поле. Визначено наукові підходи та методологічну базу щодо дослідження параметричних характеристик явища, проаналізовано його природу, сутність, зміст, форми буття, елементну базу, структуру та рівні, досліджено морфологію механізму збудження, продукти смислового і культурологічного простору смислової сфери особистості, виділено її механізми та функції, обґрунтовано критерій якості її сформованості, проведена перевірка стану та зрілості світоглядної культури особистості в умовах українського суспільства.

У монографії подано оригінальну концепцію саморегуляції соціального організму країни. Завдяки генетичному аналізу розкрита елементна база і функціональні характеристики гомеостату соціальної системи, що складається з двох провідних інгредієнтів: громадянського суспільства і держави. Концептуально доведено існування полімеханізму саморегуляції, до складу якого входять механізм створення законів, механізм дії законів, механізм реалізації законів і механізм зворотного зв’язку, або соціального контролю. З позицій системного аналізу відтворені його головні морфологічні параметри і функціональні характеристики, висвітлені тенденції саморозгортання української дійсності і європейської спільноти. Теоретично обґрунтовано загальне, специфічне й одиничне в багатогранному бутті системи саморегуляції цього виду, а також вказано на джерело продукування суперечностей у транснаціональному організмі Об’єднаної Європи, до структури якого прагне інтегруватися Україна. Для науковців, фахівців із соціального менеджменту, політологів, соціологів, соціальних філософів, усіх тих, кого цікавить ноосоціогенез, самоорганізація і саморегуляція ноосферного життя.

Книгу присвячено широкому колу питань теорії культури, що стосуються як природничих, так і гуманітарних наук. Ідея про те, що культура є феноменом самоорганізації ноосфери, була вперше висловлена автором ще 1992 р. Значно докладніше вона була роз- роблена у книзі “Самоорганізація і культура” (Київ, 1999 р.). З того часу в науковому апараті культурології значно звичнішими стали поняття синерґетики та кібернетики. З цих позицій автор аналізує цілу низку актуальних проблем культури, зокрема, й української, з притаманними їй гострими аспектами. Призначена для представників точних та гуманітарних наук, які цікавляться проблемами культури. Вона буде корисною для студентів та аспірантів, що вивчають культурологію, а також для викладачів культурологічних дисциплін.

Работа очерчивает круг малоизвестных социально-мировоззренческих идей "эволюционно-проективной философии", разрабатывавшихся П.Тейяром де Шарденом, представителями русского космизма (Н.Ф.Федоров, В.И.Вернадский, К.Э.Циолковский, В.Н.Муравьев, А.В.Сухово-Кобылин, Н.А.Умов и др. мыслители). Обращение к духовному наследию мыслителей-космистов вызвано, с одной стороны, их философскими исканиями "правды", с другой - научно точным определением тенденций социоприродного процесса, что в целом определяет практическую значимость космософии в создании современной концепции устойчивого развития - коэволюции природы и общества и выявлении объективных исторических перспектив человеческой цивилизации.

В книгу включены наиболее значимые и актуальные произведения выдающегося отечественного естествоиспытателя и мыслителя В. И. Вернадского, посвященные вопросам строения биосферы и ее постепенной трансформации в сферу разума - ноосферу. Трактат "Научная мысль как планетное явление" посвящен истории развития естествознания с древнейших времен до середины XX в. В заключительный раздел книги включены редко публикуемые публицистические статьи ученого. Книга представит интерес для студентов, преподавателей естественнонаучных дисциплин и всех интересующихся вопросами биологии, экологии, философии и истории науки.

Человечеству суждено такое будущее, которого оно достойно. И тем вернее на Земле наступит торжество разума, добра и красоты, чем больше будет среди нас людей, духовно близких Владимиру Ивановичу Вернадскому. Чем он только не занимался! Кристаллографией и биологией, изучением почв, природных вод, метеоритов, радиоактивных элементов. И не просто интересовался, но исследовал, осмысливал, делая открытия. Его научные пророчества сбывались. И всё-таки его гениальное учение о биосфере заслуживает дополнительной разработки. Что уж говорить о концепции ноосферы, всепланетной области господства научной мысли… Ничего подобного не свершилось и в ближайшем будущем не предвидится. Означает ли это, что его идеи устарели? Ни в коей мере! Они живы сегодня, а некоторые еще ждут своего часа. Даже его заблуждения обладают мощным творческим потенциалом, побуждая к спору и новым открытиям. Книга издается к 150-летнему юбилею великого ученого.