Т. 2. - 1953. - 627 с.

В 1828 году появился в печати первый том знаменитой «Истории развития животных» Бэра. Карл Эрнст фон (Карл Максимович) Бэр, изучая эмбриологию цыпленка, наблюдал ту раннюю стадию развития, когда на зародышевой пластинке образуются два параллельных валика, впоследствии смыкающиеся и образующие мозговую трубку. Ученого осенила мысль, что «тип руководит развитием, зародыш развивается, следуя тому основному плану, по которому устроено тело организмов данного класса». Он обратился к другим позвоночным животным и в развитии их нашел блестящее подтверждение своей мысли. Громадное значение «Истории развития животных», опубликованной Бэром, состоит не только в отчетливом выяснении основных эмбриологических процессов, но, главным образом, в гениальных выводах, представленных в конце первого тома этого сочинения под общим названием «Схолии и короллярии». Известный зоолог Бальфур, говорил, что все исследования по эмбриологии позвоночных, которые вышли после Карла Бэра, могут рассматриваться как дополнения и поправки к его труду, но не могут дать ничего столь нового и важного, как результаты, добытые Бэром.

Викладено практичні рекомендації щодо вивчення морфологічних і фізіологічних особливостей статевих органів свійських тварин протягом їх репродуктивного використання, технології їх штучного осіменіння та трансплантації їм ембріонів, діагностики та видових відмінностей перебігу вагітності, родів і післяродового періоду. Висвітлено методи надання акушерської допомоги при ускладненнях родів; діагностики, лікування та профілактики захворювань молочної залози і хвороб новонароджених тварин; діагностики, перебігу, профілактики та лікування гінекологічних захворювань. Приділено увагу також заходам запобігання неплідності корів. З’ясовано основні практичні питання андрології свійських тварин. Підручник для студентів аграрних вищих навчальних закладів І – II рівнів акредитації і навчальний посібник для аграрних вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації із спеціальності «Ветеринарна медицина».

Викладено основи загальної та спеціальної ветеринарної вірусології. Наведено дані про природу і походження, морфологію та хімічний склад, механізм репродукції, генетику й екологію вірусів, патогенез вірусних інфекцій. Висвітлено особливості противірусного імунітету, специфічну профілактику і хіміотерапію вірусних інфекцій. Розглянуто сучасну класифікацію вірусів і таксономічну характеристику родин вірусів тварин і людини. Значну увагу надано лабораторній діагностиці вірусних хвороб тварин. Описано сучасні методи індикації вірусів у патологічному матеріалі, культивування вірусів на чутливих біологічних об’єктах (лабораторних тваринах, курячих ембріонах, культурах клітин), методики серо- логічних реакцій для ідентифікації вірусів та специфічних антитіл. Подано схеми лабораторної діагностики актуальних вірусних хвороб тварин. Запропоновано тести для контролю знань студентів із найважливіших питань ветеринарної вірусології. Для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III – ІV рівнів акредитації з напряму «Ветеринарна медицина». Може бути корисним магістрантам, слухачам системи післядипломного навчання та фахівцям лабораторій ветеринарної медицини.