Книга присвячена розвитку українського національного руху в Галичині у 1-ій пол. 19 ст.

Кн. 1. - 1992. - 696 с.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

В збірнику розглядається широке коло питань, пов’язаних з концептом “суб’єктивність” як в загально-теоретичному плані, так і в контексті російської філософії та культури Срібного віку (онтологічні, смислові, антропологічні, екзистенціальні, релігійно-метафізичні та філософсько-культурологічні аспекти). Збірник містить покажчик змісту всіх попередніх (14-ти) випусків матеріалів, присвячених філософії і культурі російського Срібного віку. Для науковців, студентів, всіх, хто цікавиться змістом категорії “суб’єктивність”, історією російської філософії та культурою Срібного віку. В сборнике рассматривается широкий круг вопросов, связанных с концептом “субъективность” как в общетеоретическом плане, так и в контексте русской философии и культуры Серебряного века (онтологические, смысловые, антропологические экзистенциальные, религиозно-метафизические и философско-культурологические аспекты). Сборник содержит указатель содержания всех предыдущих (14-ти) выпусков материалов, посвященных философии и культуре русского Серебряного века. Для ученых, студентов, всех, кто интересуется содержанием категории “субъективность”, историей русской философии и культурой Серебряного века.

Вип. 14.. - 2008. - 460 с.

В збірнику розглядається широке коло питань, пов’язаних з концептом „смисл” як в загально-теоретичному плані, так і в контексті російської філософії та культури Срібного віку (логіко-гносеологічні, онтологічні, релігійно-метафізичні та філософсько- культурогічні аспекти). Збірник містить покажчик змісту всіх попередніх (13-ти) випусків матеріалів, присвячених філософії і культурі російського Срібного віку. Для науковців, студентів, всіх, хто цікавиться змістом категорії „смисл”, історією російської філософії та культурою Срібного віку.

У своїй книзі Михайло Возняк розглядає причини, діяльність та значення Кирило-Мефодіївського братства.

№ 7. - 1996. - 95 с.

Цією книжкою - "Початки української комедії" М. Возняка, - починаємо передруковувати ряд рідкісних книжок, вартість яких без сумніву промовляє за тим, щоб їх зберегти, бодай, для студій. Проте наклад таких книжок буде дуже обмежений. ... Будемо вдячні нашим Шан. Читачам за вислів їхньої думки щодо цих видань. Можливо, що деякі наші видання таки перетривають час скитання, і колись послужать нашим нащадкам у вільній Батьківщині - Україні.

  Текст у форматі PDF 2.10 Мб

  Текст у форматі PDF 3.13 Мб

Т. 10 : Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: тексти й замітки, ч. 2. - 1914. - С. 241-480

У своїй праці Михайло Возняк досліджує українські інтермедії - комедійні вистави 17-18 ст., а також вертеп. Надає зразки тогочасних інтермедій та комедійних діалогів.

В 1919 році минуло триста літ від часу, як у Камінці Струмиловій в 1619 році на ярмарку, що припадав на святого Івана Хрестителя, виставлено польську драму Якуба Ґаватовича, на тему смерти згаданого святого, а при ній дві українські інтермедії. Обидві вони е найдавніїцими досіль опублікованими українськими драматичними сценами. І хоч від найдавніших часів були в українських народніх обрядах, передовсім у звязку з колядою та Різдом Христа й мясницями, гарні елементи або й почини чисто народньої комедії, все-таки історія української комедії починається властиво від 1619 р.