Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Розглядається проблема свободи та шляхи її розв'язання у філософських системах Декарта, Спінози і Лейбніца. З'ясовується актуальність цієї проблеми для сучасної української філософії.

Розглянуто філософсько-концептуальні засади поняття правової свободи.

Рассмотрены философско-концептуальные основы понятия правовой свободы.

Philosophical and conceptual bases of concept of legal freedom are considered.

Наведено міркування щодо сутності свободи як постулату філософських вчень.

Предоставлены соображения относительно сущности свободы как постулата философских учений.

Reasons of essence of freedom as postulate of philosophical doctrines are given.

Досліджено сутність і значення феномену свободи у сучасних західних філософських концепціях. Проаналізовано гносеологічні протиріччя класичної метафізики та абсолютного ідеалізму як передумови інтерпретацій поняття свободи у філософії екзистенціалізму. Розглянуто онтологічну структуру свободи та проблеми самореалізації та самозвільнення особистості. Визначено специфіку осмислення феномену свободи в релігійному, метафізичному та постметафізичному дискурсах. Висвітлено погляди Е.Гуссерля на свободу наукової творчості та про відповідальність філософів за долю європейської культури. Розглянуто стратегії свободи у сучасних соціальних і практичних філософських теоріях. Проведено дослідження соціально-синергетичних концепцій, поява яких зумовлена зростанням ступенів свободи в модернізованому постіндустріальному суспільстві.

Раскрыты сущность и значение феномена свободы в современных западных философских концепциях. Проанализированы гносеологические противоречия классической метафизики и абсолютного идеализма как предпосылки интерпретаций понятия свободы в философии экзистенциализма. Рассмотрены онтологическая структура свободы и проблемы самореализации и самоосвобождения личности. Определена специфика осмысления феномена свободы в религиозном, метафизическом и постметафизическом дискурсах. Проанализированы взгляды Э.Гуссерля на свободу научного творчества и об ответственности философов за судьбу европейской культуры. Расмотрены стратегии свободы в современных социальных и практических философских теориях. Проведено исследование социально-синергетических концепций, появление которых обусловлено возрастанием степени свободы в модернизированном постиндустриальном обществе.

Обгрунтовано необхідність теми свободи. Переосмислено гайдегірівську філософію Dasein у контексті батаївської відкритої спільноти сингулярностей (индивідів, груп, націй, народів), де сенс є модусом їх співбуття, специфічною відкритістю зв'язку та одночасно незв'язаності. Розкрито суть поняття сенсу. Визначено спільну мету суспільства та філософії. Доведено, що покликання філософії полягає в наданні суспільству досвіду метафізичного, неочікуваного та захоплюючого.

Обоснована необходимость философского анализа темы свободы. Переосмыслена гайдегоровская философия Dasein в контексте батаевского сообщества сингулярностей (индивидов, групп, наций, народов), в которой смысл выступает модусом их соо-бытия, специфической открытостью связи и одновременно несвязанностью. Раскрыто содержание понятия сенса. Определена общая цель общества и философии. Доказано, что призвание философии состоит в предоставлении обществу опыта метафизического, неожидаемого и увлекающего.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.73 + Ю6*666 + Ф0г

Рубрики:

Свобода. Свобода і необхідність

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості виявів свободи в інформаційному суспільстві. Розглянуто її естетичні, моральні й антропологічні виміри. Охарактеризовано особливості уявлень про свободу в китайській філософській традиції, філософії П.Рікера, гностицизмі, історіософії М.Бердяєва. Висвітлено методологічні засади феномена соціального відчудження, зокрема політичного відчудження мас від влади в індустріальному суспільстві.

Проанализированы особенности проявлений свободы в информационном обществе. Рассмотрены ее эстетические, моральные и антропологические измерения. Охарактеризованы особенности представления о свободе в китайской философской традиции, философии П.Рикера, гностицизме, историософии Н.Бердяева. Освещены методологические основы феномена социального отчуждения, в частности политического отчуждения масс от власти в индустриальном обществе.

Стисло охарактеризовано генетику живих істот і на цій основі надано філософське визначення життя. Розглянуто генетичну суть категорії "доля" і надано її визначення; введено поняття автобіографії, вказано ступінь її залежності від долі. У зв'язку з цим розглянуто категорію "свободи волі" і пояснено її генетичну сутність. Розглянуто питання про можливість зміни долі в процесі онтогенезу. Винесено на обговорення питання про покарання та ізоляцію генетично детермінованих злочинців. Порушено питання передбачення долі та наведено обгрунтування можливості реалізації цього явища.

Розглянуто основні прояви свободи в особистісному розумінні. Найбільш традиційно вона реалізується у свободі слова, свободі вибору, свободі дії. Однак, у реальності вказані прояви виявляються регламентованими державою, а регламентована суспільством і державою свобода у відповідному її втіленні за умов трансформації суспільства уже не відіграє для людини такої важливої ролі, як раніше, тому одним із головних завдань для звичайної особистості у ході здійснення життєдіяльнісного процесу нині постає створення та реалізація власної свободи, яка є здатною забезпечити якомога дієвіші стосунки особистості із непростим світом. Це - свобода власної відчуженості, яка вбирає в себе найголовніший сенс життєдіяльності, що здатний актуалізувати особистість у сприйнятті перш за все самої себе у соціумі, самої себе для себе. Вони проявляються у введенні відповідної дозованості у втіленні свободи слова, свободи вибору та свободи дії; ця дозованість і дозволяє особистості обирати такі масштаби відповідних свобод, які не заперечують особистісній суті та найбільш повно відповідають смисловим запитам особистості, сполучаючися з уподобаними ціннісними орієнтирами життєдіяльності.

Розглянуто процес становлення суб'єкта в античній культурі та філософії як єдності розототожнювання індивіда з родом, полісом і вироблення позиції самостояння. Основою суб'єктності виступають пізнавальні здібності людини. Суб'єкт постає як багатовимірна цілісність, що виявляє себе як носій свідомості, моральних якостей, діяльності та творчості. Духовність, що народжується, виявляє себе у досить вузькому діапазоні подвоєння світу як рефлексивного пошуку ідей-ідеалів. Обмеженість суб'єктності античного типу зумовлена наявністю вибіркового характеру її відтворювання, фаталізмом та обмеженим розумінням свободи.

Проаналізовано проблему свободи на прикладі філософської спадщини Київської братської школи.

Розглянуто одну з неоднозначних проблем у спадщині античного філософа Платона - проблему політичної свободи, а також поняття свободи індивіда у поєднанні з поняттям свободи держави. Існування індивідів у державі має умовою їх взаємне обмеження.

Проаналізовано процес становлення і розвитку поняття "доля", що відноситься до найбільш давніх філософських понять, які застосовуються соціальною філософією, філософською антропологією і філософією культури. Обгрунтування ідеї долі як інтенції екзистенційно-життєвої орієнтації людини базується на фундаментальному епістемологічному принципі єдності історичного і логічного, єдності соціальної теорії і практики. Розглянуто трансісторичний і кроскультурний феномен "доля", який визначається як екзистенційно-інформаційна форма матерії, та на особистісному рівні - як інтегральна, аксіологічна функція. Життєвий світ утворюється на перетині соціально-історичних умов (об'єктивної долі) й аксіологічного "Я" (екзистенційно-особистісної долі).

Проведено соціально-філософське дослідження свободи людини та її світоглядного сприйняття. Визначено зміст і своєрідність свободи як багатовимірного, складного суспільного явища. За цього обгрунтовано розуміння свободи феномену людського світоглядного сприйняття. Показано, що світоглядне сприйняття свободи людиною здійснюється шляхом освоєння та соціалізації. Освоєння є процесом інтеріоризації навколишнього світу, за якого відбувається формування образу свободи у контексті внутрішнього духовного світу людини. Відзначено, що соціалізація є процесом перетворення біологічного індивіда в природно-соціальну істоту, зрілу людську особистість як дедалі свідомішого суб'єкта свободи. Обгрунтовано тезу, що формування світосприйняття свободи людиною відбувається за рівнями: особистісним (визначеним тілесною організацією людини, її психологією та "індивідуальним успіхом"), міжособистісним (фокусується на відношеннях особистості та соціуму), інституційним (характеризується взаємодією людини з суспільними інститутами), політичним (коригується владним і правовим полем).

Запропоновано нове розв'язання наукової проблеми інтерпретації феномену свободи у контексті французького філософського постмодернізму. У міждисплінарно-семіотичному аспекті висвітлено можливості та способи здійснення свободи у світоглядній парадигмі сучасності. Обгрунтовано тезу, що поширення постмодерного розуміння свободи є спробою нетеоретичного заперечення протяжності наративу "Модерн", асоційованого з засиллям теоретичного розуму та його націоналістичних світоглядних форм домінування. Розкрито роль мови як явища дискурсу, яка полягає у тому, що у французькому постмодернізмі вона є невід'ємною складовою "духовних тотальностей", якими є політичні, економічні, культурно-етичні й естетичні норми. Доведено, що французький дискурс постмодернізму є ціннісним осмисленням життєвої екзистенції та здійсненням її під "знаком свободи" у взаємозв'язку з новітніми трансформаціями європейських уявлень про свободу. З'ясовано, що постмодерністська інтерпретація свободи висвітлює її як активну громадянську, публічну й приватну позицію (та реакцію) особи у напрямку поширення політичного ліберально-демократичного простору.

Здійснено соціально-філософське дослідження фортуни як елемента світогляду людини. Проаналізовано поняття "фортуна" відповідно до логіки становлення та розвитку суспільної й індивідуальної свідомості. Визначено категорії, які відображають зміст фортуни. Надано її характеристику, базуючись на об'єктивних і суб'єктивних вимірах. Проведено аналіз сучасності як просторово-часової, аксіологічної та соціально-економічної умови розгортання життєвого світу людини. Розглянуто риси процесів соціокультурної трансформації та міфізації як детермінант виявлення фортуни у сучасному світі. Удосконалено знання про фортуну як компонент оптимістично спрямованого, творчого світосприйняття та виявлено фактори оптимізації активності життєздійснення особистості за умов сучасності.

Вперше здійснено розмежування свободи як об'єктивної реальності людського буття та свободи як феноменальної даності, до якої відносяться мислення та культуротворення. Уточнено зміст понять "сенс" і "значення" як нетотожних смислових аспектів у процесі культуротворення: значення як ідеального концептуального смислу, об'єктивованого в предметах культури, та сенсу як ціннісно-почуттєвого відношення суб'єкта. Обгрунтовано культуротворчий зміст поняття "мотивації", що виявляється у потребі самоздійснення та втілюється в актах вираження та розуміння. Виявлено характер культуротворення як відповіді Іншому та відповідальності перед Іншим. Визначено місце рефлексії у здійсненні свободи як прояснення й актуалізації смислів. Встановлено роль Іншого як межі свободи й об'єктивної умови культуротворення.

Визначено основні види й інтенції творчості, розроблено класифікацію свобод і виявлено їх рівневу організацію. Розкрито сутність понять "свобода", "творчість" і "свобода творчості", представлено їх інтерпретацію в різних філософських вченнях, а також обгрунтовано семантику й етимологію даних термінів у літературній критиці. Обгрунтовано положення, що творчість нерозривно пов'язана з пізнанням, розглянуто їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Виділено основні аспекти у визначенні антропологічного статусу свободи творчості, зокрема, вільний творчий аспект і свобода творчості.

Здійснено історико-психологічний аналіз генези міфологеми "доля" як одного з базових чинників традиційної картини світу людини. Обгрунтовано поняття "міфологема", запропоновано методику дослідження міфологем у рамках психосемантичної парадигми на основі методу асоціативного експерименту. Визначено, що традиційна картина світу людини є фактором детермінації поведінки і настанов, що об'єктивує світовідчуття та світорозуміння людини. Сформульовані висновки містять нові теоретико-концептуальні положення про місце та значення міфологеми "доля" в структурі традиційної картини світу людини, про її психологічні функції та механізми актуалізації.