Наведено авторську концепцію емансипаторської метаідеології розвитку. Розглянуто проблему виникнення ідеологій, їх сутність, визначення. Особливу увагу приділено лібералізму, який на макросоціальному рівні уособлює життєвий потяг, динаміку й енергетику змін, інновації та креативність.

Розкрито неординарну форму лібералізму, що базується на ідеї вільного громадського розуму. Проаналізовано основні елементи політичного лібералізму, зокрема, фундаментальні ідеї, повноваження громадян, політичний конструктивізм. Охарактеризовано три головні ідеї лібералізму - об'єднавчого консенсусу, пріоритету права та ідеї блага, громадського розсуду. Окрему увагу приділено інституційній структурі, основним свободам та їх пріоритету.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.251

Рубрики:

Лібералізм

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.251

Рубрики:

Лібералізм

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено лібералізм - складний і багатогранний феномен, який у більшості своїй визначає сутність сучасної цивілізації. Викладено оригінальне бачення соціальної місії та функцій лібералізму. Запропоновано нове розуміння сутності та структури політичної ідеології, релятивістської концепції лібералізму, основних аспектів новітнього ("глибокого") лібералізму.

Розглянуто питання моралі та політики, природи і влади, досліджено моральні засади нейтралітету, прав, рівності, свободи особистості. На підставі узагальнення творчості мислителів минулого (І.Канта, Дж.Мілля, Ф.Гайєха) та сучасного часу (Р.Нозика, Дж.Роулза, Р.Дворкіна), визначено нові принципи лібералізму.

Висвітлено основні риси лібералізму та характер ліберального ідеологічного мислення. Наведено результати досліджень видатних західних учених. Розглянуто проблему ідентичності лібералізму (його основні цінності), ліберальну антропологію (погляд на людину, суспільство і культуру), філософію свободи. Описано принципи соціального порядку та концепції ліберальної держави, теорії справедливості, рівності та добробуту. Особливу увагу приділено питанням взаємовпливу лібералізму і теорій демократії та прав людини.

Освещены основные черты либерализма и характер либерального идеологического мышления. Приведены результаты исследований ведущих западных ученых. Рассмотрены проблема идентичности либерализма (его основные ценности), либеральная антропология (взгляд на человека, общество и культуру), философия свободы. Описаны принципы социального порядка и концепции либерального государства, теории справедливости, равенства и благосостояния. Особое внимание уделено вопросам соотношения либерализма и теорий демократий и прав человека.

Розглянуто ліберальний світогляд і базові засади "відкритого суспільства". Висвітлено проблеми оптимального співвідношення раціонального й ірраціонального в життєдіяльності постмодерного соціального організму, забезпечення належної свободи конкуренції в політиці й економіці, протидії небезпеці перетворення ліберальних ідей на догму, а демократії - на репресивну систему. Особливу увагу приділено поглядам видатного соціального філософа К.Поппера.

Рассмотрены либеральное мировоззрение и базисные основы "открытого общества". Освещены проблемы оптимального соотношения рационального и иррационального в жизнедеятельности постмодерного социального организма, обеспечения надлежащей свободы конкуренции в политике и экономике, противодействия опасности превращения либеральных идей на догму, а демократии - на репрессивную систему. Особое внимание уделено взглядам выдающегося социального философа К.Поппера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*666 + Ю703.1 + Ф055.251

Рубрики:

Соціальна філософія

Мораль і політика

Лібералізм

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф015.29 + Ф055.251 + Э210.38

Рубрики:

Інші фактори політики (релігія, культура, мова, філософія, етика тощо)

Лібералізм

Релігйнополітичні та правові погляди

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано провідні напрямки та різновиди лібералізму, його сучасні досягнення та невирішені проблеми. Виявлено закономірності та особливості процесу адаптації класичних і сучасних західноєвропейських проектів ліберальної моделі до вітчизняних умов суспільного розвитку. Запропоновано політико-правові та соціальні шляхи виходу України зі складної політичної ситуації, яка серйозно гальмує демократичний розвиток країни.

Проанализированы ведущие направления и разновидности либерализма, его современные достижения и нерешенные проблемы. Выявлены закономерности и особенности процесса адаптации классических и современных западноевропейских проектов либеральной модели к отечественным условиям общественного развития. Предложены политико-правовые и социальные пути выхода Украины из сложной политической ситуации, которая серьезно тормозит демократическое развитие страны.

Наведено праці класиків ліберальної думки, зокрема, Д. Боаза, Ф. Зелцніка, Д. Волдрона, Д. Кекеса, Р. Баркера, Д. Гауза, В. Кимліка, М. Фрідмана, Ч. Тейлора, В. Гелстоуна, Д. Роулза, Т. Скенлона, Д. Гелда. Розглянуто традиції політичної думки, політичні ідеології, особливості лібералізму та характер ліберального ідеологічного мислення. Увагу приділено ідентичності лібералізму, питанням ліберальної антропології, філософії свободи, принципам соціального порядку, концепціям ліберальної держави, теоріям справедливості, рівності, добробуту, правам людини, співвідношенню лібералізму та теорій демократії.

Приведены труды классиков либеральной мысли, в частности, Д. Боаза, Ф. Зелцника, Д. Волдрона, Д. Кекеса, Р. Баркера, Д. Гауза, В. Кимлика, М. Фридмана, Ч. Тейлора, В. Гелстоуна, Д. Роулза, Т. Скенлона, Д. Гелда. Рассмотрены традиции политической мысли, политические идеологии, особенности либерализма и характер либерального идеологического мышления. Уделено внимание идентичности либерализма, вопросам либеральной антропологии, философии свободы, принципам социального порядка, концепциям либерального государства, теориям справедливости, равенства, благополучия, правам человека, соотношению либерализма и теориий демократии.

Розглянуто сучасні сценарії світових трансформаційних процесів, що постають на шляху просування суспільств від тоталітаризму до демократії, проаналізовано головні тенденції розвитку лібералізму та авторитаризму. Окреслено їх вплив за допомогою так званих соцієтальних (загальносистемних) показників, що забезпечують доволі точну діагностику стану і тенденцій розвитку трансформаційних процесів, аналіз динаміки структурно-функціональних змін в суспільстві.

Розглянуто характерні риси канадської ліберальної політичної традиції, що стали наслідком впливу соціально-економічних та політичних умов її становлення.

Раскрыты сущность теории и практики неолиберализма, их недостатки, пороки и противоречия, проявляющиеся при реализации в странах мира, пагубность для Украины, ее экономики и населения осуществления неолиберальных принципов в современных украинских реалиях. Приведены мысли, идеи, предложения и концепции, показывающие, что надо сделать для построения созидательной нравственной экономики в Украине, основанной на знаниях, восстановления доверия граждан к государству и власти, преодоления кризисного экономического дисбаланса населения, возрождения и повышения использования интеллектуального потенциала нации.

З'ясовано специфіку політико-правового дискурсу українського лібералізму як одного з головних напрямків соціально-правової ідеології, що вплинуло на становлення національної школи правознавства. Висвітлено визначальні моменти розвитку української ліберальної політико-правової думки, запропоновано періодизацію його етапів. Установлено та доведено генетичний взаємозв'язок розвитку вітчизняної політико-правової думки з розвитком континентальної версії лібералізму. Доведено вплив ліберальної ідеології на становлення української національної ідеї. Проаналізовано соціально-політичну практику ліберального руху в Україні та зроблено висновок щодо наявності трансформаційного характеру українського лібералізму, що визначається головною місією ліберальної ідеології: модернізувати суспільство, базуючись на відповідних соціальних змінах. На підставі аналізу історичного розвитку ліберальної ідеології доведено, що ідея української державності в XIX - XX ст. формувалась та реалізовувалась на практиці під впливом європейського лібералізму.

Досліджено історію розвитку світового ліберального руху у період його найбільших організаційно-політичних успіхів у новітній час. Встановлено, що з 1971 по 1990 рр. в світовому ліберальному русі пріоритетного значення набуває його північноамериканський варіант, а всі провідні політичні ідеології Північної Америки сформували "сім'ю лібералізмів". Проаналізовано структурно-ціннісні трансформації лібералізму, результатом яких є визнання провідної ролі держави. З'ясовано, що на відміну від північноамериканського лібералізму, розвиток континентально-європейського пов'язаний з діяльністю недержавної міжнародної організації Ліберальний Інтернаціонал. Встановлено, що з 1997 північноамериканський лібералізм увійшов в активну фазу розвитку, проявом якої є зростання кількості його членів та формування регіональних підструктур в Азії та Африці.

Досліджено феномен європейської колективної безпеки за умов ліберально-демократичних перетворень простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демократичної гіпотези безпеки і зміни об'єкта безпеки. Проаналізовано трансформацію спадщини Гельсінкі (1975 р.) через дію ліберального чинника. Обгрунтовано суть і виділено особливості формування європейської колективної безпеки в епоху "ліберальної революції", започаткованої у 1990-х рр. З використанням системного підходу уточнено механізми формування простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демографічної гіпотези безпеки як футурологічного проекту для Європи від Ванкувера до Владивостока. Доведено, що через стан боротьби зовнішньополітичних стратегій головних європейських гравців (США, ЄС та Росії) політика абсолютизації ліберального чинника не позбавила простір безпеки ОБСЄ "дилеми безпеки" часів "холодної війни". Уточнено зміст воєнної політики США, Росії, Великобританії, Франції та Німеччини та її вплив на збереження військового протистояння у просторі ОБСЄ. Уточнено позиціювання України у структурах та інституціях європейської та євроатлантичної безпеки. Визначено особливості формування воєнної політики України у добу ліберально-демократичних перетворень. Здійснено спробу моделювання сценаріїв формування європейської колективної безпеки за умов стабільності та можливі сценарії участі України у структурах європейської безпеки. Запропоновано варіант формування європейської безпеки з застосуванням методології та логіки порозуміння між всіма учасниками європейського

На підставі аналізу джерельних матеріалів і сучасної іспанської історіографії здійснено комплексне досліження процесу розвитку лібералізму в Іспанії другої половини XIX ст., визначено його вплив на суспільно-політичне життя країни. Розкрито основні напрямки ідеологічної складової ліберального руху, яка включає принципи доктринерського (консервативного) лібералізму та радикальні ліберально-демократичні ідеї. Досліджено процес становлення та розвитку партійно-політичних переконань у ліберальному таборі, які виникли на підставі парламентської боротьби. Проаналізовано основні результати впливу лібералізму на іспанське суспільство, якими є розширення соціальної бази ліберального руху, зміни форм правління країною та поширення нових традицій суспільно-політичного життя.

Здійснено аналіз формування соціальної політики як галузі державної політики, а також підходів до типологізації соціальної політики у сучасній політичній науці. Проведено історико-порівняльний аналіз державної соціальної політики певних економічно розвинутих країн (Великобританії, Німеччини, Швеції, США, Бразилії, Японії, Нової Зеландії), які належать до ліберальних, корпоративістських і соціал-демократичних моделей. Виявлено спільні тенденції змін, зокрема, посилення орієнтації на роботу у громаді, впровадження ринкових відносин до соціального страхування, зменшення ролі профспілок у регулюванні питань ринку праці, зростанні державної підтримки системи освіти та професійного навчання та перенавчання. Обгрунтовано, що моделі соціальної політики зберігають значну частину властивих їм історичних рис, інструментів розв'язання соціальних проблем і джерел фінансування соціальних програм.