Vol. III : Prose Writing 1860-1920

The Cambridge History of American Literature addresses the broad spectrum of new and established directions in all branches of American writing, and will include the work of scholars and critics who have shaped, and who continue to shape, what has become a major area of literary scholarship. These authors, who speak for the continuities as well as the disruptions sustained between generations of scholarship, represent the achievements of the last half-century in Americanist literary criticism. Generously proportioned narratives allow at once for a broader vision and more magisterial sweep of American literary history than has been possible previously; and while the voice of traditional criticism is implicit in these narratives, it joins forces with the diversity of interests that characterise contemporary literary studies.

The Words and Music of Frank Zappa moves beyond the details of Frank Zappa’s life (1940–93) toward a focused treatment of the rock and pop songs of this great American composer. Today Zappa’s music can be appreciated as a whole, emerging as a coherent, thoughtful, and innovative—if somewhat daunting—body of work. Author Kelly Fisher Lowe has left no aspect of that work unexamined, from Zappa’s role as a satirist of the highest order to his place in the genre of “progressive rock” and his importance as an influential critic of American culture and society. The volume begins with discussions of Zappa's role as a satirist and his musical style, then proceeds to an in-depth examination of his albums. Through this extended engagement with Zappa’s music, a surprisingly clear perspective on his personal views emerges, shedding light on his treatment of such topics as the falsified notion of love in popular culture, the compromising influence of money on popular music, and the concept of freedom in a systematized society. The book includes an official discography and an up-to-date bibliographic essay.

«За дверима» можливо, один з найжорстокіших романів Ельфріде Єлінек, лауреатки Нобелівської премії з літератури за 2004 рік. Хоча твір був написаний ще 1980 року, ті зловісні суспільні проблеми, які в ньому зачіпаються, актуальні й донині. Єлінек спокійно й відсторонено оповідає про підлітків, які бажаючи вийти з тіні старшого покоління, яке вони не розуміють і зневажають, поночі нападають на випадкових перехожих. Попри це, всі вони великі поціновувачі мистецтва, цікавляться новітньою філософією: Сартр дав їм «Нудоту», Камю навчив зовсім протилежному, ніж намагався вчити у своїх творах – він зробив їх «сторонніми», геть позбавленими моральних принципів. У Камю один з героїв убиває араба, «як набридливу муху». Молоді герої Єлінек у своїх екзистенційних пошуках заходять набагато далі…

Класичні сатиричні твори відомих російських радянських письменників Іллі Ільфа (1897–1937) і Євгена Петрова (1902–1942) показують крах приватновласницьких ілюзій у соціалістичному суспільстві. Пригоди «великого комбінатора» Остапа Бендера дали можливість талановитим письменникам висміяти пристосуванців і бюрократів, міщан і хапуг. «Герої» романів уособлюють потворні риси людей старого світу. Гострий, розважальний сюжет, веселі і дошкульні жарти, які стали крилатими виразами, елементи літературної пародії сприяють широкій і постійній популярності цих творів.

"Теорія естетики" видатного німецького філософа. соціолога та музикознавця Теодора Адорно (1903-1969) не менш суперечлива й певною мірою парадоксальна. ніж світ, у якому ми живемо. Автор поєднує найвищий ідеалізм із суто догматичним матеріалізмом та детермінізмом. Попри неактуальну нині полемічну спрямованість і свій характер "речі в собі". твір буде цікавий усім, хто прагне збагнути незбагненне, наблизитись до розуміння тієї великої загадки, яку називають мистецтвом.

Книга є зразком середньовічного коментування античних текстів. Автор не полемізує з Арістотелем, не висловлює власних міркувань щодо його положень, а лише докладно пояснює кожне Арістотелеве твердження, суворо дотримуючись принципів логічної побудови висловлювань. Твір цікавий як факт популяризації арістотелівської філософії, її домінування в епоху Середньовіччя, а також як матеріал для вивчення розвитку логіки та схоластичної філософії.

"Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата. Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу. Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою. Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.

«Кавказьке крейдяне коло» розказує про глибоку порочність і нелюдяність капіталістичного суспільного устрою і про необхідність замінити його таким, що сприяв би розвиткові, розквітові людяного в людині. Тут — про принципи, про гуманізм і справедливість такого устрою, ім’я якому соціалізм. Сюжет «Матінки Кураж» — це, власне кажучи, Тридцятилітня війна, окремі її епізоди, здебільшого розділені відстанню у кілька років. Однак та чи інша історична подія — лише у натяк чи, в кращому разі, ідеологічний контекст, серед якого виявляють себе статисти цього «всесвітнього спектаклю»: Кураж та її найближче оточення. Таким чином, фабульні ходи в творах Брехта — це не копіювання дійсності й навіть не її опосередковане відображення, а скорше її моделювання. Це немовби приклади, аргументи у великій і важливій ідеологічній суперечці. «Копійчаний роман» загалом можна розглядати як своєрідний розгорнутий коментар до «Копійчаної опери». Безперечно, знайомство з романом значно полегшує режисерам роботу над постановкою п’єси. Але для читача «Копійчаний роман» — не коментар до п’єси, а самостійний художній твір. У чомусь він навіть цінніший за п’єсу — ну хоча б у тому, що повністю завершений і не потребує постановки чи будь-якого іншого «втілення». Але він і не заперечення «епічного театру». Це застосування загальної брехтівської естетики до літератури.

Віршований трактат Буало «Мистецтво поетично» належить до найвидатніших пам'яток світової естетичної думки. Твір майже на три століття пережив свою історичну епоху і літературну практику, яка його породила. Минав час, змінювалися художні погляди в суспільстві, а «Мистецтво поетичне» не втратило інтересу навіть тепер, коли наука про поезію збагатилась на основі революційної теорії марксизму і досягнень реалістичного мистецтва.

Автобіографічний твір славетного митця — видатного польського режисера Анджея Вайди — є узагальненням його піввікового життя в мистецтві, досвіду режисури як у Польщі, так і у світовому культурному просторі.

Т. 1. - 564 с.

Видання присвячене характеристикам українського козацтва, створеним істориками Речі Посполитої останньої третини XVI - середини XVII ст. (з часів першого безкоролів’я 1572-1575 pp. до Переяславської ради 1654 p.). Добірку склали фрагменти з праць Я.А.Красіньського, С.Оржельського, Р.Гейденстейна, Й.Бєльського, Б.Папроцького, С.Любеньського, Ш.Старовольського, П.Пясецького, А.М.Фредра. Уривки подаються мовою оригіналу та в українському перекладі (до оригінальних текстів додані і класичні польські та російські переклади - традиційно вживані в історіографії), їх також супроводжує коротка нота про автора та твір, з якого вони походять. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться джерелами з історії українського козацтва.

Сочинения украинского писателя XVI-XVII вв. Ивана Вишенского (в 70-е годы XVI в. он ушел на Афон и принял монашество) дошли до нас в пяти списках разной полноты и достоинства. В книге впервые напечатано по древнему и лучшему списку (Львовскому, Академии наук Украины) главное его сочинение - "Книжка". Все остальные произведения печатаются по рукописи Государственного Исторического музея (Москва); приведены разночтения других списков.