Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

This book grew out of a conference organized by the German Historical Institute (GHI) on May 23-5, 1996, iii Berlin. For three days, thirty-five scholars from n\ne countries became acht-und-sechziger (sixty-eighters), not on the streets and barricades but in lively debate over the events and significance of the momentous year 1968. This book consists of revised versions of many of the original papers as well as entirely new essays that complement our overall theme. I thank all of the authors and also those who participated in the conference but whose work could not be included here. I am grateful to Carl-Ludwig Holtfrerich (Free University Berlin), Luisa Passerini (European University Institute, Florence), Keith A. Reader (University of Newcastle), and Dieter Rucht (Wissenschaftszentrum Berlin) for chairing the various sessions and for guiding us through spirited discussions. In Berlin, the Wissenschaftszentrum afforded a comfortable setting for three days of intensive debate. I thank Friedheim Neidhardt, the center'sdirector, and his dedicated staff - Birgit Hahn, Britta Heinrich, Ilse Kischlat, Dietmar Kremser, and Burckhard Wiebe - for hosting the conference and helping with its organization. Dieter Senoner of the mayor's office kindly welcomed us to Berlin at a reception at the Rotes Rathaus. Anneke de Rudder, who took us on a "1968 Walking Tour" through the German capital, gave us the opportunity to visit the key sites of that historic year.At the GHI, I thank Barbel Bernhardt, Christa Brown, Dieter Schneider, and Barbel Thomas - all of whom were involved in the organization before, during, and after the conference. Pamela Abraham tracked down the copyrights for the illustrations and assisted in assembling the manuscript. Daniel S. Mattern, the series editor at the Institute, deserves a special note of appreciation for guiding us through the difficult process of publishing this collection and for preparing a readable, clear, and concise manuscript. Frank Smith, the executive editor for social sciences at Cambridge University Press, took great interest in this project from the begin-IX X Preface ning and helped bring about its final shape. Further, I thank the two anonymous readers for their very useful critical evaluations of the manuscript. Finally, I thank my two coeditors. Carole Fink provided the original plan, which she presented to me at another GHI conference, in Berkeley, California, in May 1994. In subsequent discussions, we discovered that "1968" is a particularly well-suited topic for understanding the intellectual challenges that increasing global interdependence poses to historians of the twentieth century. We were later joined by Philipp Gassert, who worked with us to organize the conference and edit the book. I shall miss these last three and a half years of spirited collaboration among three very engaged historians. The topic of this book dovetails nicely with the efforts of the GHI in Washington to promote comparative research. In fact, most of the four to five international conferences the Institute rganizes annually are based on this perspective, comparing events, ideas, and structures in the United States and Europe. At times we have even taken a global perspective, with 1968: The World Traniformed being a case in point. In this age of globalization, historians should also become global players - at least mentally.

Nasca is one of the most famous societies of ancient Peru. Its exquisite polychrome slip-painted pottery, enigmatic ground markings, ingenious irrigation system, and human trophy heads have long fascinated archaeologists and the public. For years scholars have tried to explain the conditions that produced the wide areal distribution of an essentially homogeneous Nasca pottery style, but only recently have there been sufficient field data with which to meaningfully address the issue.

The United States holds the dubious distinction of having the most unequal income distribution of any advanced industrialized nation. While other developed countries face similar challenges from globalization and technological change, none rivals America's singularly poor record for equitably distributing the benefits and burdens of recent economic shifts. In Categorically Unequal, Douglas Massey weaves together history, political economy, and even neuropsychology to provide a comprehensive explanation of how America's culture and political system perpetuates inequalities between different segments of the population. Categorically Unequal is striking both for its theoretical originality and for the breadth of topics it covers. Massey argues that social inequalities arise from the universal human tendency to place others into social categories. In America, ethnic minorities, women, and the poor have consistently been the targets of stereotyping, and as a result, they have been exploited and discriminated against throughout the nation's history. African-Americans continue to face discrimination in markets for jobs, housing, and credit. Meanwhile, the militarization of the U.S.-Mexican border has discouraged Mexican migrants from leaving the United States, creating a pool of exploitable workers who lack the legal rights of citizens. Massey also shows that women's advances in the labor market have been concentrated among the affluent and well-educated, while low-skilled female workers have been relegated to occupations that offer few chances for earnings mobility. At the same time, as the wages of low-income men have fallen, more working-class women are remaining unmarried and raising children on their own. Even as minorities and women continue to face these obstacles, the progressive legacy of the New Deal has come under frontal assault. The government has passed anti-union legislation, made taxes more regressive, allowed the real value of the federal minimum wage to decline, and drastically cut social welfare spending. As a result, the income gap between the richest and poorest has dramatically widened since 1980. Massey attributes these anti-poor policies in part to the increasing segregation of neighborhoods by income, which has insulated the affluent from the social consequences of poverty, and to the disenfranchisement of the poor, as the population of immigrants, prisoners, and ex-felons swells. America's unrivalled disparities are not simply the inevitable result of globalization and technological change. As Massey shows, privileged groups have systematically exploited and excluded many of their fellow Americans. By delving into the root causes of inequality in America, Categorically Unequal provides a compelling argument for the creation of a more equitable society.

The book is a pleasure to read for its learning and sophistication. Nottage and Wolff also deserve high praise for their light touch as editors and translators. David Nelken, University of Cardiff, UK and University of Macerata, Italy This important book translates seven landmark essays by one of Japan s most respected and influential legal thinkers. While Takao Tanase concedes that law might not matter as much in Japan as it does in the United States, in a provocative challenge to socio-legal researchers and comparative lawyers, he asks: why should it? The issue, he contends, is not whether law matters to society; it is how society matters to law. Developing a descriptive and normative theory of community and the law, the author directly challenges the view that legal liberalism represents the pinnacle of legal achievement. He criticises liberalism for destroying community in the United States and for offering false hope for a delayed modernity in Japan. By applying a distinctive interpretivist methodology, he constructs a communitarian model of law and society that serves as an alternative to legal liberalism. The book challenges conventional understandings of such legal sociological staples as torts, lawyers ethics, family law, human rights, constitutionalism and litigiousness. This fascinating book will prove a stimulating, thought provoking read for researchers and scholars of law, Japanese and American studies, sociology and jurisprudence.

Книга французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана «Опис України» — цінне історичне джерело для вивчення побуту запорозького козацтва і селянства, а також інших станів середньовічного суспільства України. В ній відображені географічне середовище, природа України, її кліматичні умови, наведені дані з історії заселення Середньої Наддніпрянщини, змальована яскрава картина життя українського народу першої половини XVII ст.

Книга є одним з перших вітчизняних досліджень, присвячених проблемам формування в Україні Інформаційного суспільства та включення нашої держави до загадьноевітопих процесів побудови Глобального інформаційного простору. Автори популярно виклали основні теоретичні та прикладні питання теми: загальні і конкретні визначення, історію виникнення й розвитку ідей, поточні й стратегічні завдання, досягнення й перепони на шляху інформатизації та входження до нової — Цифрової - доби людської цивілізації. Адресована широкому колу читачів.

Книга посвящена мало изученной в мировой историографии проблеме - как ориентировался в пространстве человек в архаических культурах, какое значение в этой ориентации имели особенности строения его тела, устройство Земли и движение небесных светил, в первую очередь Солнца и Луны, как устанавливались астрономические ориентиры стран света, какую роль играла ориентация по странам света в сакральной и профанной жизни общества (ориентация городов, храмов, дворцов, жилищ, погребений, культовых действий, географических карт и т. д.). Исследование проведено на материале практически всех архаических культур Евразии - от Китая до Рима и от древних кельтов до монголов - с использованием всех видов источников: лингвистических, литературных, археологических, иконографических, этнографических и др. Антропологический взгляд на природу пространственной ориентации человека позволяет выявить универсальные категории в постижении пространства и вплотную подойти к пониманию наиболее общих архетипов сознания homo sapiens.

Vol. 1, № 2. - 2001. - 145 p.

Everyone has some idea what lawyers do. And most people have at least heard of criminologists. But who knows what “law and society” is? A lawyer friend of mine, a really smart guy, asks me regularly, “What exactly do you people do?” Once when I was at the annual meeting of the Law and Society Association, my taxi driver was making the usual idle conversation and inquired what I was in town for. I told him I was attending the Law and Society Association’s annual meeting. His interest suddenly aroused, he turned to face me and asked with some urgency, “I’ve been wondering, when is the best time to plant a lawn?”

This volume provide readers with analytically sound and well documented empirical information about the significant positive and negative effects mass immigration has on the Country's well being and that of their offspring.

In the last thirty years, there have been fierce debates over how civilizations develop and why the West became so powerful. The Measure of Civilization presents a brand-new way of investigating these questions and provides new tools for assessing the long-term growth of societies. Using a groundbreaking numerical index of social development that compares societies in different times and places, award-winning author Ian Morris sets forth a sweeping examination of Eastern and Western development across 15,000 years since the end of the last ice age. He offers surprising conclusions about when and why the West came to dominate the world and fresh perspectives for thinking about the twenty-first century. Adapting the United Nations' approach for measuring human development, Morris's index breaks social development into four traits--energy capture per capita, organization, information technology, and war-making capacity--and he uses archaeological, historical, and current government data to quantify patterns. Morris reveals that for 90 percent of the time since the last ice age, the world's most advanced region has been at the western end of Eurasia, but contrary to what many historians once believed, there were roughly 1,200 years--from about 550 to 1750 CE--when an East Asian region was more advanced. Only in the late eighteenth century CE, when northwest Europeans tapped into the energy trapped in fossil fuels, did the West leap ahead. Resolving some of the biggest debates in global history, The Measure of Civilization puts forth innovative tools for determining past, present, and future economic and social trends.

Although much has been written on organised civil society - the loose collective of organisations that operate outside the public sector, the private market and the family unit - over the past 30 years, there has been little jurisprudential analysis. This is in spite of the fact that a number of jurisdictions, including England, New Zealand, Northern Ireland and Scotland, have recently implemented major reforms to the regulatory frameworks in which civil society organisations operate, with a particular emphasis on the charitable sectors. Redressing the balance, this monograph considers from first principles when it is appropriate to regulate organised civil society and how that regulation might best be accomplished. Four broad issues are addressed: (a) whether the activities undertaken by civil society organisations are distinct from the activities undertaken by the state or the market, either because they are pursued in unique ways, or because they produce unique outcomes; (b) if so, whether it is justifiable to regulate organised civil society activities in a sector-specific way; (c) if it is, whether the peculiar characteristics of these activities make one type of regulation more appropriate than another; and (d) whether it is appropriate to distinguish between charities and other civil society organisations for regulatory purposes. The monograph integrates the traditionally separate disciplines of civil society theory and regulation theory to provide answers to these questions and advance a rudimentary theory of regulation specific to organised civil society.