The terms historically used to describe them include "bums," "hoboes," "migrants," "street people," "transients," "tramps," and "vagrants." Just as varied as the words we have used to describe them are the reasons many people have found themselves living in the land of opportunity without permanent residence. The book considers homelessness and its distinctive character in three periods of American history: the era of tramps and hoboes in the late 1800s–early 1900s, the era of transients and migrants in the 1930s, and the era of homeless and "street" people in the last 40 years. It clarifies the multiple meanings of the word "homeless" today and demonstrates that homelessness is a symptom of more than one problem, leading to confusion about the issue of homelessness and hampering attempts to reduce its occurrence. Author Neil Larry Shumsky, PhD, also postulates that the treatment of homelessness in England before the colonization of North America laid the foundation of pervasive American attitudes and practices.

У «Римських оповіданнях» - повоєнна Італія. Розповідь йде від першої особи, зазвичай, це простий хлопець із тих, хто водить таксі, стоїть за прилавком, миє посуд у ресторані, вештається у пошуках роботи, може з відчаю стати злодюжкою, а якщо пощастить, влаштується у кіно на роль гангстера. Життєва достовірність і ліризм «Римських оповідань» наближає їх до неореалізму, однак, на відміну від неореалістів, Моравіа ніколи не розвиває теми солідарності простих людей, вони в нього роз'єднані, самотні. Майже трагічно звучить цей мотив роз'єднаності в оповіданні «Ромул і Рем»: двоє колишніх друзів із Опору після війни стають майже жебраками, і один із них, усвідомлюючи свій ганебний вчинок, грабує іншого. Немовби нічого не змінилося з того часу, коли Ромул убив свого брата Рема, а пізніше заснував місто Рим. Трагічне в оповіданнях Моравіа сусідить із комічним.