У брошурі автор викладає свій погляд на тогочасні актуальні проблеми українського життя, зокрема на повернення інтелігенції до Радянської України та вбивство Симона Петлюри.

Автор звинувачує Симона Петлюру у єврейських погромах на території України під час Революції 1917-1921 рр. та виправдовує його вбивство Шварцбардом.

"Систематично і першого дня розпочато збирання матеріялів про смерть С. Бандери, про заходи і трюки московської агентури, дальше вияснення вбивника, процес і реакцію української,чужої і ворожої преси. Збірка матеріялів, зібрана заходами проф. Петра Ґоя, охоплює час від 15-го жовтня 1959 до 1967 року включно. Матеріяли це в різних мовах газетні і журнальні інформаційні та аналітичні статті, документи з процесу, спеціяльні рапорти, пресові звідомлення, радіо та телевізійні програми тощо. Матеріяли друковані різними мовами світу. Це є найбільша нині українська збірка документів і матеріялів про московське вбивство українських провідних людей."

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Homicide was the third leading cause of occupational injury death in the U.S. for the period from 1980 through 1985, accounting for nearly 13% of the nation's total deaths from trauma in the workplace. Homicide was the manner of death for 12% if the men and 42% of the women who died from injuries sustained in U.S. workplaces during the 6-year period for which data were available at the time of the workshop.

ГАРСІЯ МАРКЕС, Габріель (нар. 1928 р.) — колумбійський письменник, автор повістей «Полковникові ніхто не пише» (1958), «Недобра година» (1962), романів «Сто років самотності» (1967), «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» (1981), «Кохання підчас холери» (1985), збірників оповідань. Лауреат Нобелівської премії 1982 р. Оце така коротенька й суха енциклопедична довідка. Та й навряд чи всесвітньовідомий автор «Ста років самотності» потребує додаткових рекомендацій. Нагадаймо хіба що: і «Полковникові ніхто не пише», і «Осінь патріарха», і «Хроніку вбивства...» свого часу опубліковано у «Всесвіті» (1972, № 3; 1978, № 1 — 3; 1981, № 11). Що ж до пропонованого нині читачам роману, то цілком досить сказати лиш одне: це роман Габріеля Гарсії Маркеса.

Книга "Гірка правда" оповідає про маловідомі події часів другої світової війни в Західній Україні: масових вбивствах членами Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії мирного польського населення, а також українців, які допомогли їм. В. Поліщуком зібрано величезну кількість документально підтверджених фактів про злодіяння борців за "українську ідею".

Дается криминалистическая и уголовно-правовая характеристика преступлений против личности и убийств, совершенных по найму. Для практических работников уголовного розыска, подразделений по борьбе с организованной преступностью, а также для слушателей и студентов вузов системы МВД.

В современной России преступность приобретает новые качества: вооруженность, криминальный профессионализм, организованность и т. д. Но центральной проблемой всегда является личность преступника. В личности отражаются все признаки преступления. Личность и ее преступное поведение представляют собой единый объект криминологического исследования. Автор рассматривает такие проблемы, как личность преступника и особенности преступного поведения; преступления против личности и проблемы криминального насилия; убийства, как особо тяжкие насильственные преступления против личности. Особое внимание уделяется основным направлениям предупреждения насильственных преступлений против личности.

A Higher Form of Killing opens with the first devastating battlefield use of lethal gas in World War I, and then investigates the stockpiling of biological weapons during World War II and in the decades afterward as well as the inhuman experiments con-ducted to test their effectiveness. This updated edition includes a new Introduction and a new final chapter exposing frightening developments in recent years, including the black market that emerged in chemical and biological weapons following the breakup of the Soviet Union, the acquisition of these weapons by various Third World states, the attempts of countries such as Iraq to build up arsenals, and--particularly and most recently--the use of these weapons in terrorist attacks.

Обозреватель газеты «Московский комсомолец» Александр Хинштейн — один из самых известных журналистов современности. Его статьи никогда не проходят незамеченными. То, о чем в них рассказывается, всегда задевает за живое как читателей, так и тех, о ком он пишет. Мы предлагаем вашему вниманию первую книгу талантливого журналиста — своеобразную хронику коррупции, убийств, правового беспредела. Герои публикаций Александра Хинштейна по сей день живут рядом с нами. Оглянитесь: наверняка вы их хорошо знаете.Подлинные имена, реальные события — где правда, где вымысел?

One reason people tend to think that serial murder is a frighteningly new phenomenon is that, until about twenty years ago, no one ever heard of such a thing. For most of the twentieth century, the news media never referred to serial killers. But that isn’t because homicidal psychos didn’t exist in the past. Indeed, one of the most infamous American serial killers of all time, Albert Fish, committed his atrocities around the time of the Great Depression. After his arrest, his unspeakable crimes were covered extensively by the newspapers. Nowhere, however, is Fish described as a serial killer. The reason is simple. The phrase hadn’t been invented yet. Back then, the type of crime we now define as serial murder was simply lumped together under the general rubric of “mass murder.”

Nowhere is there another lab like Dr. Bill Bass's: On a hillside in Tennessee, human bodies decompose in the open air, aided by insects, bacteria, and birds, unhindered by coffins or mausoleums. At the "Body Farm," nature takes its course, with corpses buried in shallow graves, submerged in water, concealed beneath slabs of concrete, locked in trunks of cars. As stand-ins for murder victims, they serve the needs of science - and the cause of justice. For thirty years, Dr. Bass's research has revolutionized the field of forensic science, particularly by pinpointing "time since death" in murder cases. In this riveting book, he investigates real cases and leads readers on an unprecedented journey behind the locked gates of the Body Farm. A master scientist and an engaging storyteller, Bass shares his most intriguing work: his revisit of the Lindbergh kidnapping and murder, fifty years after the fact; the mystery of a headless corpse whose identity astonished the police; the telltale bugs that finally sent a murderous grandfather to death row; and many more.

Вот уже более двух тысяч лет человечество помнит слова, ставшие крылатыми: «И ты, Брут!» — но о их истории и о самом герое имеет довольно смутное представление. Известная французская исследовательница и литератор, увлеченная историей, блистательно восполняет этот пробел. Перед читателем оживает эпоха Древнего Рима последнего века до новой эры со всеми его бурными историческими и политическими коллизиями, с ее героями и антигероями. В центре авторского внимания — Марк Юний Брут, человек необычайно одаренный, наделенный яркой индивидуальностью: философ, оратор, юрист, политик, литератор, волей обстоятельств ставший и военачальником, и главой политического заговора. Его богатый внутренний мир поражает своей яркой духовностью, тонкостью восприятия и твердой несгибаемостью в своей убежденности и принципах. Это был человек чести, доблести, мужества и того гуманизма, который станет кредо в новую эпоху — эпоху Возрождения, эпоху Ренессанса

Роман «Сто років самотності», повісті «Полковникові ніхто не пише», «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» — центральні твори славетного колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Ґабріеля Ґарсії Маркеса. В його творах дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

Many people express shock and horror when they hear of a wealthy or famous person killing another person. As a society, we seem to expect the rich and famous to behave better, to commit fewer crimes, to be immune to the passions that inspire other, less prominent people to kill. After all, the rich and famous have everything—why would they need to murder? But the rich and famous kill for the very same reasons others do: love, power, money, jealousy, greed, revenge, and rage. Here, Scott takes us on a tour of murders committed by the rich and famous during the last century, looking at the motives, the responses of the community and local law enforcement, the media, and the outcomes. She argues that the rich and famous may kill for the same reasons as others, but they receive vastly different treatment and are often able to get away with murder. Homicide by the rich and famous is not new in this country, nor is fascination with the crimes committed by our most revered citizens. But being among the upper echelon of society does afford such suspects with a greater ability to escape punishment. They have greater access to better respresentation, they have the means to flee the country, they have influential friends in high places willing to put themselves on the line, and they are generally treated better by law enforcement and the criminal justice system. This book profiles the many ways in which homicides committed by the rich and famous are similar to other murders in their motives, but differ from those committed by everyday citizens in their outcomes. Scott provides readers with a showcase of crimes that will infuriate and fascinate readers.

Один з перших романів ще зовсім юного автора, в якому він з дивною для його віку сентиментальністю описує жорстокі забавки тінейджерів. Головний герой, що приїхав на канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Комплекси, страхи, сексуальні бажання, приховане і явне суперництво, музичні уподобання і стереотипи місцевої «моди» — усі мотиви, актуальні для світу підлітків, Дереш розгортає через аморальність, до якої ставиться без надмірної критики. Деякі з героїв «другого плану» у цьому романі стали повноцінними персонажами роману «Культ», а певні сюжетні «ходи» набули там цікавого розвитку.