Словарь в доступной и занимательной форме знакомит читателей с основами литературоведения — науки о развитии литературы, ее родах и жанрах, направлениях и методах, а также с важнейшими проблемами теории и истории литературы, литературной критики, с принципами и приемами анализа поэтических и прозаических произведений, литературоведческой терминологией, крупнейшими представителями русского и советского литературоведения. Словарь призван воспитывать у учащихся осознанный интерес к литературе — отечественной и мировой; научить самостоятельному анализу художественных произведений, их пониманию и оценке. Для школьников среднего и старшего возраста.

Т. 1 : А - Г. - 1982. - 632 с.

Т. 1 : (А-О). - 1886. - 608 с.

Ч. 1. - 208 с.

Словник є інверсійним словником-індексом до одинадцятитомного Словника української мови. Містить весь реєстр словника-джерела, відбиваючи тим самим лексичний склад сучасної української літературної мови. Його можна використовувати як посібник для наукових досліджень різних структурних рівнів української мови, зокрема словотвору, фонетики, морфології тощо, а також для порівняльно-типологічних досліджень, при створенні програм для різних видів машинного опрацювання текстів, розшифровок та ін. Для філологів — наукових працівників, викладачів вузів та шкіл, студентів, всіх, хто цікавиться лексикою української літературної мови.

У навчальному посібнику висвітлено питання історіографії мовознавчої україністики, що охоплюють процес становлення і розвитку науки про українську мову від давніх часів до сучасності. Основну частину присвячено історії макрогалузей україністики, сучасній літературній мові, історії української мови. Для студентів філологічних факультетів спеціальності «Українська мова і література». Може бути корисний викладачам вузів, аспірантам, вчителям загальноосвітніх шкіл і всім, хто цікавиться проблемами українського мовознавства.

У монографії викладається історія звукової системи української мови. На основі аналізу давньоруських і староукраїнських писемних пам'яток, а також народних говорів української мови розкриваються процеси розвитку фонем, висвітлюються фонологічні відношення в системі голосних і приголосних, дається фонологічна характеристика сучасної української мови в її історичному аспекті. Розрахована на філологів — дослідників, викладачів, аспірантів, учителів і студентів.

У хрестоматії "Історія українського правопису: XVI—XX століття" представлені наукові та публіцистичні статті, а також граматичні праці, що відображають основні етапи становлення української орфографії та специфічних рис українського алфавіту; особливо детально висвітлено перебіг навколоправописних дискусій XIX—XX ст. Хрестоматія містить також короткі відомості про осіб, які так чи інакше свого часу вплинули на цей процес. Видання є надзвичайно актуальним в умовах сучасної правописної полеміки, що точиться в Україні, оскільки воно відображає традицію формування української правописної системи на наукових засадах із урахуванням неповторних особливостей української літературної мови; подає прецеденти розв'язання багатьох конфліктних правописних питань, пошуку й віднайдення розумних компромісів між різними українськими правописними традиціями з метою створення єдиного для цілої України орфографічного кодексу та багато в чому пояснює засади й причини запропонованих сьогодні змін в українському правописі. Хрестоматія призначена для філологів (науковців, викладачів, студентів), а також для всіх, хто не байдужий до проблем сучасного українського правопису, цікавиться історією його формування й прагне осмислити його сучасний стан.

Т. 1. А - Ж : Зошит 1 : А-Г. - 1930. - 548 с.

Пропонований «Конспект лекцій з курсу української діалектології» видається на допомогу студентам-філологам, зокрема заочникам. В основу «Конспекту. » покладено курс лекцій, який протягом ряду років читав автор в Ужгородському державному університеті. Цей випуск «Конспекту. » присвячено вступним розділам. Укладений він в основному у відповідності з діючою університетською програмою з цього курсу. Проте у посібнику не всі розділи розроблені з однаковою докладністю. Ті з питань, які більш-менш достатньо висвітлені в інших посібниках, опускаються. Наприклад, при опрацюванні розділу «Історія вивчення українських говорів» потрібні відомості про вивчення українських говорів та діалектів в УРСР студент може знайти у посібнику А. А. Москаленка «Нарис історії української діалектології» (Одеса, 1961, 1962) та в статті Ф. Т. Жилка «Дослідження діалектів української мови за радянської доби (1917—1957 рр. )» (зб. «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років». К. , 1957). Питання ж вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в країнах народної демократії, у нашій навчальній і науковій літературі поки спеціально не висвітлювалося. При вивченні загальної історії науки це питання досить важливе. У зв'язку з цим у пропонованому «Конспекті. » дещо докладніше, ніж інші розділи, викладено відомості про вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Румунії та Угорщині.

Культура мови як невід’ємна складова особистості — одна із перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови. Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.

Т. 1 : А - М (5701 слів). - 1977 р.. - 632 с.

  Текст у форматі PDF 4.65 Мб

Висвітлено курс стилістики української мови як навчальної дисципліни і науки про функціональний аспект мови. Розглянуто теоретичні питання стилістики, джерела виникнення й формування лінгвостилістики, її основні поняття й категорії. Подано визначення і класифікації стилів, проаналізовано специфіку розвитку і становлення стилів та підстилів сучасної української мови, жанрово-стилістичну диференціацію мовних текстів. Вміщено також словник лінгвостилістичних термінів. Для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Поява наукової праці в сучасних умовах – це своєрідний подвиг. І справа не лише у нелегкому процесі створення наукового дослідження, що є цілком природним для науковця. Важливо ще вміти організувати вихід у світ цього видання. І ось як наслідок поєднання цих двох чинників – перед нами цікаве і оригінальне дослідження з різних питань слов’янського мовознавства, яке буде корисним не лише для філологів, а й для географів, істориків української культури.

Словник містить близько 42 тисяч слів. У ньому розкрито процес словотворення найбільш уживаних слів української мови порівняно з російською, показано спільність словотворчих процесів близькоспоріднених мов. Словник прислужиться у вивченні словотворення, складу слова, також як довідковий посібник. Для вчителів-словесників, студентів-філологів.

"Словник буковинських говірок" містить 11 тисяч 816 діалектних слів, не враховуючи їх фонетичних варіантів. Це колективна багаторічна праця науковців і студентів філологічного факультету Чернівецького університету, до якого увійшли записи говіркового мовлення із 227 населених пунктів Чернівецької області. Видання може бути використане як надійне джерело мовознавчих та українознавчих студій студентами філологічних спеціальностей, науковцями, вчителями, журналістами, письменниками і взагалі всіма тими, кого цікавить живе, безсмертне, самобутнє народне слово.

Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.

Т. 1 : А - Г. - 1972. - 968 с.