Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. У цій книзі надається правдивий і об'єктивний життєпис найвищих військово-політичних керівників українського народу.

У цій книзі розповідається про французького хлопчика Гавроша, героїчно загиблого за народну справу. Зображувані в ній події належать до 1832 року, коли трудящі Парижа повстали проти панування буржуазії і королівської влади. Вулиці величезного старого міста вкрилися барикадами. Разом з борцями бився і Гаврош.

У посібнику розкриваються фундаментальні питання теорії держави і права. Провідними ідеологічними засадами, що лягли в його основу, виступають принципи пріоритетності прав і свобод людини і громадянина, правової соціальної держави, панування права і верховенства правового закону, демократії, законності. При написанні посібника використано матеріали, що охоплюють широке коло державознавчих і правознавчих концепцій. Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, а також всіх, хто цікавиться теорією державно-правового розвитку України.

У книзі відомого американського політолога і державного діяча польського походження Збіґнєва Бжезінського "Вибір: світове панування чи світове лідерство" (2004) розглядаються проблеми ролі США як світової держави, чи здатна ця країна стати запорукою стабільності та безпеки в світі у новому столітті.

For thirty dramatic years, England ruled a great swath of France at the point of the sword—an all-but-forgotten episode in the Hundred Years’ War that Juliet Barker brings to vivid life in Conquest. Following Agincourt, Henry V’s second invasion of France in 1417 launched a campaign that would place the crown of France on an English head. Buoyed by conquest, the English army seemed invincible. By the time of Henry’s premature death in 1422, nearly all of northern France lay in his hands and the Valois heir to the throne had been disinherited. Only the appearance of a visionary peasant girl who claimed divine guidance, Joan of Arc, was able to halt the English advance, but not for long. Just six months after her death, Henry’s young son was crowned in Paris as the first—and last—English king of France. Henry VI’s kingdom endured for twenty years, but when he came of age he was not the leader his father had been. The dauphin whom Joan had crowned Charles VII would finally drive the English out of France. Barker recounts these stirring events—the epic battles and sieges, plots and betrayals—through a kaleidoscope of characters from John Talbot, the “English Achilles,” and John, duke of Bedford, regent of France, to brutal mercenaries, opportunistic freebooters, resourceful spies, and lovers torn apart by the conflict.

Roger Collins, a leading historian, investigates a time in Spanish history known for its multi-religious society - when Christians, Jews and Muslims lived in apparent harmony - revealing a fuller, more complex picture of this fascinating period.

О Крымской войне 1853-1856 rr. написано немало, но она попрежнему остается для нас «неизвестной войной». Боевые действия велись не только в Крыму, они разворачивались на Кавказе, в придунайских княжествах, на Балтийском, Черном, Белом и Баренцевом морях и даже в Петропавловке Камчатском, осажденном англофранцузской эскадрой. По сути это была мировая война, в которой Pocсия в одиночку противостояла коалиции Великобритании, Франинн и Османской империи и поддерживающей их Австро-Венrрии. «Причины Крымской войны, самой странной и ненужной в мировой истории, столь запутаны и переплетены, что не допускают простогo определения», пишет князь Алексис Трубеикой, родившейся в 1934 г. в семье русских эмиrрантов в Париже и ставший профессором в Канаде. Автор широко использует материалы из европейских архивов, недоступные российским историкам. Он не только пытается разобраться в том, что же все таки привело к кровавой бойне, но и дает объективную картину эпохи, которая сделала Крымскую войну возможной.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

Вісімнадцять років минає від того часу, як моя країна волею обставин, без пролиття жодної краплі крові вийшла зі складу СРСР, проголосила свою Незалежність і вирішила творити нове життя. Цей крок українців мав епохальне значення, бо поставив хрест на існуванні однієї із наймогутніших комуністичних імперій світу з центром у Москві та дав шанс десяткам інших народів почати творити власні держави. Червона сатанинська ідеологія та система, що панувала ледь не на половині земної кулі враз впала, придушивши під своїми уламками радянський тоталітаризм. Світ змінився!.. Змінилась і моя країна. Зовнішня окупація була переможена і знищена. Здавалося, що війна Московської імперії проти українців, що тривала останні триста років, нарешті припиниться й українці отримають Свободу і Право на гідне життя. Та не судилося – українці не здобули своєї національної державності. Натомість прийшла окупація внутрішня, що продовжила нищення нашої нації та активну протидію устремлінням народу бути господарем своєї долі на своїй землі. Та й Москва, оговтавшись від поразки у 90-их роках минулого століття, перейшла у відчайдушний контрнаступ, намагаючись відвоювати втрачені позиції та повернути собі колишнє панування на українській землі. Держава Україна стала „нічийною” державою, перехідним неоколоніальним утворенням від УССР до Української Самостійної Соборної Держави. Причому цей перехід може вести не тільки у потрібному – національно-державному, але й у зворотному – імперському напрямку. Все залежить від того, чи виграє нинішнє покоління українців Війну за майбутнє Нації.

Britons and non-Britons alike often find it hard to grasp what Scotland is about. Are the Scots really just a sort of English? The answer is an emphatic ‘No’. Is Scotland a distinctive entity within Britain? ‘Yes’. Are the Scots British? ‘Sometimes’. Scotland and England share a language, a monarch (since 1603), and a parliament (since 1707), and they went through shared experiences of empire and industrial revolution. Yet many other aspects of their history have made them very different. George Orwell once wrote in ‘England, your England’: ‘National characteristics are not easy to pin down, and when pinned down they often turn out to be trivialities or seem to have no connexion with one another.’ The connections again lie in history. The social, political, and cultural characteristics of modern Scots come out of centuries of separate and parallel development within a British and European context. Theirs is a story of continuities and change, of consistency and contradiction, of good and bad, but what distinguishes Scotland is its experience of government, religion, law, education, social relationships, population mobility, and culture. Only by explaining and evaluating this history can we understand Scotland’s present.

У романі «Овід» йдеться про боротьбу за національне визволення Італії від австрійського панування, під яким вона опинилася внаслідок своєї роздрібненості після падіння Наполеона. Саме за об'єднання країни, за визволення її і борються юнаки, члени підпільної організації «Молода Італія», заснованої італійським героєм Джузеппе Мадзіні. Герої роману Артур і Джемма є членами «Молодої Італії». Письменниця зображає романтику боротьби, показує, як формується і гартується революціонер Овід з романтичного, тендітного, натхненного великою ідеєю юнака Артура. Створений Войнич образ Овода, типово романтичного героя, став для багатьох молодих людей наступних поколінь взірцем мужності, чесності, шляхетності.

Т. 1 : До початку XI віка. - 1991. - 736 с.

Т. 1 : 1848-1900. - 2001. - 744 с.