В книге публикуется главный труд выдающегося русского историка и национального мыслителя Михаила Осиповича Кояловича "История русского самосознания по историческим памятникам и научным сочинениям". Впервые изданный в 1884 году труд М.Кояловича стал одним из фундаментальных произведений русской национальной мысли, настольной книгой многих русских людей. Л.Тихомиров считал обязательным иметь ее у себя каждому думающему русскому человеку.

Подана праця являє собою збірник статей, що їх друковано в українській партійній пресі "Більшовик України" і "Комуніст", протягом останніх чотирьох років у зв'язку з боротьбою проти націоналістичних ухилів, що точилася останнім часом у КП(б)У. Отже, ця праця є певною мірою літературний документ цієї боротьби.

У брошурі члена ОУН(М) викладаються основні складові ідеології українського інтегрального націоналізму.

Дуже цікава річ, особливо та частина де йдеться про глобалізм і націоналізм. Глобалізм – головний супротивник націоналізму! Ідея нації – проти ідеї національного безпам'ятства!

Ця книжка є першою в Україні антологією, присвяченою проблемам нації та націоналізму. Вона продовжує серію видань під назвою “Політичні ідеології”. До збірника увійшли уривки з творів, окремі дослідження й статті провідних європейських мислителів і політичних діячів та дослідників націоналізму ХІХ-ХХ століть. Структура антології відтворює основні питання, що постають перед дослідниками націоналізму (інтелектуальні джерела, проблема етнічності, нація як концепт та цінність, типологія націоналізму та його перспективи). Збірник буде цікавим як для професійних істориків і політологів, так і для читачів, що цікавляться проблемами моделей суспільного розвитку, історією політичних ідеологій.

В сборнике статей, впервые опубликованном известным лондонским издательством «Версо» в 1996 году, ведущие социальные мыслители Запада — Юрген Хабермас, Эрнст Геллнер, Эрик Хобсбаум, Майкл Манн и другие — размышляют о природе национализма. Какова та роль, которую национальные движения играют в современном мире? Насколько универсальна теория национального государства? Как процесс формирования национальных государств связан со становлением индустриального общества на Западе? Какой тип государственного устройства наилучшим образом способствует поддержанию этнической терпимости? Каково будущее принципа права наций на самоопределение в XXI веке? На все эти вопросы пытаются ответить авторы сборника.

Что такое национализм? С моей точки зрения, это именно то состояние, когда нечто хорошее превращается в нечто плохое. Например, когда употребление становится злоупотреблением, индивидуализм становится эгоизмом, собственность для личного потребления становится монополией, свобода - распущенностью или тиранией. Одним словом, это состояние, когда перейдена граница, допущена чрезмерность. Именно таким состоянием вырождения является национализм

Георгій Васильович Щокін (1954 р.н., Запоріжжя) — українский соціолог і психолог. Кандидат психологічних наук, доктор філософії, доктор соціологічних наук (1996) . Професор (1995) . Засновник і президент Міжнародної Кадрової Академії, а також засновник і голова Наглядової ради Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) , голова правління Всеукраїнского благодійного фонду "Милосердя", заступник керівників Міжнародного біографічного центру (Англія) й Американского біографічного інституту (США) . Має вчені ступені в галузі психології, соціології та управління, професор богослов’я. Почесний доктор і професор, почесний і дійсний член (академік) університетів та академій України, Азербайджану, Англії, Білорусі, Киргизстану, Куби, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, США.

Пропоноване видання містить вже опубліковані статті, в яких розглядаються сучасні ідеологічні платформи політичного розвитку України, а серед них вирізняється консервативна ідеологія, яка найбільше відповідає об'єктивно діючим тенденціям і закономірностям сучасного суспільного розвитку. Подано основні принципи новоствореної Української Консервативної Партії. Для широкого загалу.

Кн. 6 : Життя і Мислі. - 1962. - 144 с.

Т. 1.. - 2010. - 384 с.

На фоне Второй мировой войны в Югославии сербский народ раздирала гражданская война между партизанами И. Тито, четниками Д. Михаиловича и крайне правыми сторонниками Д. Льотича и М. Недича. Наибольшей популярностью в Сербии в годы оккупации пользовалось некоммунистическое движение Сопротивления Д. Михаиловича, пытавшегося сочетать идеологию национализма с борьбой против однопартийной диктатуры. Повстанческие части и подпольная организация сербских четников были объединены в Югославское войско в Отечестве. Преданные англичанами и американцами четники сражались против врагов своего народа до конца Второй мировой войны, а последние бойцы оставались в горах на пограничье Сербии, Боснии и Черногории до 1955 г.