Даний матеріал містить доповідь про екскурсію по Дніпру та Прип'яті, що була організована Київським Товариством Охорони Пам'яток Давнини і Мистецтва, спільно з Київським Відділом Імператорського Російського Воєнно-Історичного Товариства. У доповіді описується географія місцевості, хід екскурсії (зокрема археологічних розкопок), розглянуті пам'ятки тощо. В якості додатку містяться топографічні мапи об'єктів дослідження (курганів, печер тощо).

Віктор Григорович Дубровський (7 червня 1876, Фастів — після 1936) — український лексикограф. Псевдоніми та криптоніми — Д-ий, Баламут Юрко, Рудик Хома, Юрко, Roman. Закінчив Університет Святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1920-х pоках працював редактором в Інституті української наукової мови ВУАН. У 1930 репресований (за сфабрикованою «справою СВУ») і висланий в Алмати (1932-36), де вдруге був заарештований і висланий у північні райони СРСР. Подальша доля невідома (Вікіпедія). Упорядкував: * «Українсько-російський словник» (1909, перевидання — 1914, 1917, 1918 під назвою «Словник українсько-московський», «Словник московсько-український»), * «Російсько-український технічний словник. З додатком сільськогосподарських термінів» (1925, доп. вид. 1926), * «Словник термінів з обсягу культури та технології цукрових буряків» (1920). * Автор праці «Московсько-українська фразеологія. (Практичний підручник до вивчення української мови)» (1917). Пропонований словник є доповненим перевиданням чи не найкращого дореволюційного словника «Українсько-російський словник» (1909). Словник буде корисним як мовцям так і пересічним українцям.

Т. 1. - 1921. - 129 с.

Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965) належить до тієї плеяди російських релігійних філософів, які прагнули створити оригінальні філософські системи, що завершують собою вікову традицію російської релігійно-філософської думки. Як зазначав В.В. Зіньківський, "Лоський справедливо визнається главою сучасних російських філософів ... Він чи не єдиний російський філософ, який побудував систему філософії в самому точному сенсі слова".

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

Малося на думці випустити у світ одночасно два словники: Російсько- український й Українсько-російський, але з технічних причин нам не пощастило цього зробити, бо в Київських друкарнях не знайшлося відповідної кількости шрифтів і наголосів. Тому-то Українсько-російський словник вийде із запізненням.

Малося на думці випустити у світ одночасно два словники: Російсько- український й Українсько-російський, але з технічних причин нам не пощастило цього зробити, бо в Київських друкарнях не знайшлося відповідної кількости шрифтів і наголосів. Тому-то Українсько-російський словник вийде із запізненням.

Т. 1 : А - Жюри. - 1953. - 506 с.

Книга китайского историка Ли Шу представляет собою исследование, посвященное политическому анализу событий, связанных с революцией 1911 года в Китае, уничтожением монархии и общественным движением, развернувшимся в стране после революции Книга рассчитана на широкие круги читателей

Словник містить найбільш поширені на території України власні імена людей. Він повинен сприяти встановленню й закріпленню певних норм у написанні власних імен людей в офіційному та розмовно-побутовому вжитку.

«История Китая» излагает историю китайского народа со времен возникновения его цивилизации до наших дней. Авторы разоблачают великодержавные, шовинистические концепции истории Китая, имеющие распространение в КНР. Книга написана в научно-популярной форме на основе серьезного изучения первоисточников.

В 1979 году издательство "Советский композитор" начало выпуск серии сборников "Русские народные песни". В настоящее время в свет вышло пять выпусков. Сборники получили хорошую оценку у любителей народной песни и пользуются большим спросом. Учитывая многочисленные пожелания издательство выпускает внеочередной сборник, в который вошли пятьдесят наиболее популярных песен из первых пяти выпусков. Мы получили мнoгo писем, в которых любители русских народных песен дают немало полезных советов и предложений. Издательство благодарит авторов этих писем и постарается все замечания и предложения учесть при составлении последующих выпусков.

В издании Государственного Исторического музея рассказывается об истории Российских орденов и наградных знаках от жалованных "Золотых" и Императорских наград до орденов СССР, конца ХХ века.

В книге на значительном фактическом материале рассказывается о боевых действиях армии и ополчения, размахе народной войны против захватчиков, прославляется мужество ее героев: П.Багратиона, Н.Раевского, Д.Давыдова, А.Сеславина, Василисы Кожиной, Надежды Дуровой и многих других. Книга содержит множество цветных иллюстраций. Для широкого круга читателей.