This book explores the complex issue of international ethics in the two dominant schools of thought in international relations; Liberalism and Realism. Both theories suffer from an inability to integrate the ethical and pragmatic dimensions of foreign policy. Liberal policy makers often suffer from moral blindness and a tendency toward coercion in the international arena, whilst realists tend to be epistemic sceptics, incorporating Nietzsche's thought, directly or indirectly, into their theories. Mark Gismondi seeks to resolve the issues in these two approaches by adopting a covenant based approach, as described by Daniel Elazar's work on the covenant tradition in politics, to international relations theory. The covenant approach has three essential principles: policy makers must have a sense of realism about the existence of evil and its political consequences power must be shared and limited liberty requires a basis in shared values. "Ethics, Realism and Liberalism in International Relations" will be of interest to students and researchers of politics, philosophy, ethics and international relations.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

идатний норвезький письменник (1832-1910) розповідає про життя і працю норвезьких селян - сильних людей, які за зовнішньою суворістю ховають глибокі, ніжні почуття, про те, як сила чистого кохання допомагає перемагати всі труднощі на шляху до щастя.

У монографії вперше у вітчизняному театрознавстві шляхом формально-логічних умовиводів створено світоглядно-естетичну модель рубежу ХІХ–ХХ ст. з одночасною акцентуацією її окремого — театрального — сегменту. Обрана для дослідження методологія дискурс-аналізу дозволила, по-перше, остаточно відкоригувати мистецтвознавче визначення дискретної та водночас неперервної практики реалізму — на переконання авторки, стильового мейнстріму української духовної культури ХХ ст., по-друге, сформувати український порядок реалістичного дискурсу з урахуванням явищ та артефактів широкого європейського і російського ідейно-мистецького контексту. Дослідження фундоване на емпіричному матеріалі значного обсягу. Це — численні свідоцтва про суспільні та мистецькі події, відгуки критиків на вистави, спогади про творчу діяльність окремих митців та театральних труп, публіцистичний доробок українських драматургів, їхні драматичні опуси тощо. У книзі зокрема проаналізовані індивідуальні творчі манери провідних українських авторів (І. Франка, І. Карпенка-Карого, Б. Г рінченка, Л. Яновської, С. Васильченка, Г. Хоткевича, Л. Старицької-Черняхівської, В. Винниченка, Лесі Українки, С. Черкасенка, В. Пачовського, О. Олеся) і представлені варіативні підходи українських постановників до їхньої драматургічної продукції, відтак, — особливості тогочасного процесу естетичної комунікації в українському сценічному мистецтві. Розрахована на фахівців у галузі театрознавства, історії та теорії культури.

Підручник з новітньої західної філософії науки створений як методичне забезпечення відповідного учбового курсу для магістрантів філософських факультетів. Підручник презентує розмаїття напрямів західної філософії науки 70- 90 років XX ст. і початку XXI століття. У першому розділі представлено огляд нових тем та напрямів у західній філософії науки. У другому розділі представлено огляд натуралістичних тенденцій у західній філософії. Для студентів та аспірантів філософських спеціальностей.

Брошура щодо завдань в образотворчому мистецтві є стенографічним записом промови В. П. Затонського (1888–1938), який у 30-х роках минулого століття обіймав посаду народного комісара освіти України. У своєму виступі Затонський цілком об'єктивно зауважує, що додержання вимог соціалістичного реалізму не означає жорсткої уніфікації творчих стилів. Він підкреслює, що треба опановувати техніку попередників – майстрів Відродження, імпресіоністів, – однак кожен твір має бути більшовицьким за своїм духом.

Вип. 1. - 1960. - 316 с.

Перший випуск історичного нарису «Нове українське письменство» вийшов з друку 1924 року в Києві, як публікація видавництва «Слово». М. Зеров присвятив його добі Котляревського-Квітки. Другий випуск, як заповів автор у своїй передмові, мав охопити добу романтизму та початки реалізму. В третьому випуску М. Зеров планував зайнятися дальшим розвитком реалізму та модерними течіями, і виклад мав закінчитися «на самім порозі сучасности». Але випуски другий і третій не появились. Проте свій намір дати повний огляд нової української літератури М. Зеров здійснив пізніше. Цей огляд являє собою курс його лекцій, читаних у Київськім Інституті Народньої Освіти в другій половині 20-тих років.

Микола Зеров (1890-1937) - найвизначніший класик української критики і літературознавства. До книги увійшли дві етапні його праці: «Українське письменство XIX ст. » і «Від Куліша до Винниченка: Нариси з новітнього українського письменства», а також статті: «Франко-поет», «Літературна по зиція М. Старицького» та «Коцюбинський і Чехов». Ці студії належать до найкращих у вітчизняній науці за багатством спостережень, точністю аналізу і всебічністю фахового висвітлення тем. Написані доступно і цікаво, вони є зразковим навчальним посібником для різних категорій гуманітаріїв. Видання рекомендується передусім учням старших класів шкіл і гімназій, гуманітарних ліцеїв, коледжів, студентам-філологам, літературознавцям і критикам, загалом широкому колові шанувальників і дослідників української культури.

Підручник повністю відповідає чинній програмі для 10 класів (рівень стандарту). У ньому розглянуто провідні тенденції розвитку літературного процесу ХІХ ст. (епохи реалізму та раннього модернізму) на прикладах життя і творчості Стендаля, О. де Бальзака, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, В. Вітмена, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо та О. Уайльда. Підручник зорієнтований на роботу школярів під керівництвом учителя та самостійне опрацювання ними навчального матеріалу. Наявність обов’язкового та додаткового літературознавчого й культурологічного матеріалу допоможе учням успішно підготуватися до різноманітних форм поточного та підсумкового моніторингу (у т.ч. ЗНО) навчальних досягнень не лише із зарубіжної та української літератур, а й також з історії та інших суміжних дисциплін.

Підручник повністю відповідає програмі із зарубіжної літератури для профільних 10 класів (академічний рівень, профільний рівень). У ньому розглянуто провідні тенденції розвитку літературного процесу ХІХ ст. (епохи реалізму та раннього модернізму), а також життєвий та творчий шлях і ідейно-художні особливості творів Стендаля, О. де Бальзака, Ч. Діккенса, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, М. Некрасова, В. Вітмена, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, Е. Золя та О. Уайльда. Наявність обов’язкового та додаткового літературознавчого й культурологічного матеріалу допоможе учням ефективно підготуватися до різноманітних форм поточного та підсумкового моніторингу (у т. ч. ЗНО).

Посібник відображає еволюцію розуміння права з часів античності до кінця XX ст. В ньому також викладені деякі важливі для вдосконалення української правової системи напрямки англоамериканської філософії права (правовий позитивізм, натуралізм, реалізм, критицизм, фемінізм, економізм, постмодернізм). Основний текст доповнено фрагментами з праць з філософії права, які маловідомі українському читачеві. Книжка розрахована на студентів, викладачів, правознавців і практиків юристів, вона буде корисною і для законодавців, державних службовців, усіх, хто цікавиться філософсько-правовими проблемами.

В пособии рассматривается проблематика специфической природы исткусства слова, художественности, целостности литературного произведения, литературного процесса культурных эпох: романтизма, реализма, модернизма, постмодернизма. Предназначено для студентов специальности 030602 – Связи с общественностью 1-3-го курсов дистанционной формы обучения.

ГАРСІЯ МАРКЕС, Габріель (нар. 1928 р.) — колумбійський письменник, автор повістей «Полковникові ніхто не пише» (1958), «Недобра година» (1962), романів «Сто років самотності» (1967), «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» (1981), «Кохання підчас холери» (1985), збірників оповідань. Лауреат Нобелівської премії 1982 р. Оце така коротенька й суха енциклопедична довідка. Та й навряд чи всесвітньовідомий автор «Ста років самотності» потребує додаткових рекомендацій. Нагадаймо хіба що: і «Полковникові ніхто не пише», і «Осінь патріарха», і «Хроніку вбивства...» свого часу опубліковано у «Всесвіті» (1972, № 3; 1978, № 1 — 3; 1981, № 11). Що ж до пропонованого нині читачам роману, то цілком досить сказати лиш одне: це роман Габріеля Гарсії Маркеса.

У повісті «Полковникові ніхто не пише»,дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.