У книжці аналізується один із найважливіших періодів розвитку українського мистецтва — починаючи з часів становлення методу критичного реалізму в роботах Т. Г. Шевченка 1850-х років до різноманітних художніх течій початку XX ст., що представлені творчістю О. Мурашка, В. та Ф. Кричевських, О. Новаківського, О. Архипенка. Автори приділяють велику увагу тісним ідейним та творчим зв’язкам українських майстрів-реалістів з російськими художниками-передвижниками. У книжці розглядається розвиток архітектури, скульптури, живопису та графіки.