This dissertation examines the social origins, values orientations, moral beliefs, and behavioural strategies of a small sample of successful post-Soviet „de novo‟ firm founders, and argues that entrepreneurial individuals such as those who are the subjects of research, have effected a transformation of the informal institutional framework of Ukraine‟s nascent market sphere. In contrast to the prevailing approach of the literature on post-Soviet transitions, instead of focusing exclusively on the effects of elite-led formal institutional change and reform policy implementation (or its lack), this dissertation presents an alternative „bottom-up‟ perspective on Ukraine's development during the past decade.

This book sets out to explain the complex nature of Russian foreign policy in the post-Soviet era, from the collapse of the USSR in December 1991 and the accession of Boris Yeltsin to the end of Vladimir Putin’s second year as President of the Russian Federation. The tale narrated in the coming pages is a messy one, beset by innumerable contradictions and flavoured by human personality to an uncommon degree. When Winston Churchill speculated that the key to understanding Russia might be ‘national interest’, he could little have imagined the extent to which, more than half a century later, the foreign policy of the largest of the post-Soviet successor states would so reflect the perversity of human nature. Far from exhibiting an underlying if specific pragmatism, Moscow’s relations with the outside world have been liberally streaked with irrationality – at least as we might understand it in the West – and dominated by fundamental dichotomies: continuity and change, consensus and conflict. Easy assumptions about a broader ‘national interest’ and common priorities have been challenged by the politics of sectionalism and personalities, with rationality and logic acquiring multiple, contradictory forms. We enter a realm of smoke and mirrors in which little is as it seems, and where illusion and mythmaking are as much a part of reality as ‘reality’ itself.

У монографії аналізується стан дослідження історико-культурної спадщини України, актуальні питання охорони і збереження пам’яток. Основна увага приділена аналізу досвіду і проблемам підготовки «Зводу пам’яток історії та культури України» — одному із найбільш масштабних проектів у галузі культури, направлений на вивчення і осмислення історичного минулого, охорону, збереження і популяризацію культурного надбання, формування колективної пам’яті народу. Висвітлюється досвід підготовки Зводу в пострадянських країнах, організаційні питання, наукові засади створення 28-томного енциклопедичного видання, присвяченого історико-культурній спадщині України. Розглядається підготовка «Зводу пам’яток історії та культури України» в регіонах. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться і вболіває за долю історико-культурної спадщини України.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Історія і сучасність — це звичне словосполучення набуває незвичного значення у книзі професора Гарвардського університету Романа Шпорлюка «Імперія та нації». Читач має нагоду ознайомитися як з історією важливих суспільних явищ і подій, так і з історією їхнього осмислення у працях відомого західного дослідника — і побачити, що ці історії є частиною сучасності. Збірка статей, есе, оглядів, присвячених історії та нагальним політичним проблемам колишніх республік Радянського Союзу, представляє праці, які писалися упродовж останньої чверті XX століття і призначалися західному читачеві. Імперський спадок і національні проблеми, комунізм і націоналізм, проблеми державотворення на пострадянському просторі, становлення і розпад націй, виникнення і загибель Радянського Союзу — усі ці та багато інших проблем подаються автором крізь призму історичного досвіду становлення, розвитку і взаємодії східноєвропейських націй і держав, передусім України, Росії, Польщі і Білорусі. Книгу адресовано суспільствознавцям: викладачам, дослідникам, студентам, а також усім, хто цікавиться новітньою історією Східної Європи.

  Текст у форматі PDF 6.07 Мб

Проблема Києва, як, втім, і будь-якого пострадянського міста із заплутаним минулим, полягає у майже повній відсутності слідів власне цього минулого. Щось занепало і зруйнувалося, щось перекроїли та перебудували, щось просто кудись зникло – одним словом, минуле в Києві не берегли. Додамо до сумної картини і те, що місто, яке мирно жило тихим провінційним життям, таке собі класичне повітове місто N, на початку 1990-х несподівано для самого себе прокинулося столицею новоствореної держави, і з цією роллю ледве могло впоратися.

Пропонована книга — перший не тільки в Україні, а й на всьому пострадянському просторі навчальний посібник, у якому розглядається історія нових незалежних держав (колишніх республік СРСР) від зародження протестних настроїв та рухів до сьогодення. На основі аналізу політичних, економічних, соціальних та інших процесів показано провідні тенденції, досягнення і проблеми становлення і розвитку цих країн. Висвітлено роль особистісного фактора в історії нових незалежних держав. Окремо проаналізовано історичну спадщину Імперії та Союзу в житті кожної з держав, простежуються спільні риси в їхньому розвиткові та причини відмінностей, підсумовано майже 20-річне незалежне існування.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

У підручнику розкривається зміст, організаційна структура, призначення, функції та завдання банківських систем основних розвинених країн світу. Описуються труднощі становлення незалежних банківських систем деяких пострадянських держав та країн Європи, розглядається механізм функціонування Європейської системи центральних банків та міжнародних кредитних організацій. Структура підручника вирізняється системністю: зміст його поділений на тематичні частини, у яких виділяються окремі розділи. Розділи, у свою чергу, також чітко структуровані та містять історичний аспект розвитку банківської системи, організаційну структуру, особливості ієрархічного підпорядкування елементів структури, основні напрями, цілі, завдання та функції діяльності тощо. Підручник призначається для викладачів, студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також для працівників, що зайняті у банківській сфері.

«Екранні» поверхні репрезентують образи в просторі міста чи (та) опосередковують сприйняття образів міста. Робота досліджує різні ефекти такого візуального опосередкування та представлення на «глядача». Історичні рамки дослідження – період від XIX ст. до нашого часу. Географічно: великі міста Європи, Америки. Останній розділ присвячено пострадянському простору (на прикладі Києва).

  Текст у форматі PDF 2.12 Мб

  Текст у форматі PDF 4.39 Мб

  Текст у форматі PDF 2.32 Мб

  Текст у форматі PDF 0.76 Мб

  Текст у форматі PDF 1.98 Мб

У монографії досліджується динаміка етнополітичного конфлікту в Придністров’ї та перспективи його врегулювання у зв’язку з українсько-молдовськими міждержавними відносинами. Висвітлюється етнополітична специфіка та сутність конфлікту в Придністров’ї, історичні умови, причини і фактори його виникнення, вплив на українсько-молдовські відносини, а також потенціал цих відносин у врегулюванні конфлікту. Книга розрахована на науковців, фахівців у галузі етнополітології, міжнародних відносин, державного управління та всіх, хто цікавиться питаннями конфліктів на пострадянському просторі.

Метою роботи є спроба дослідження когнітивних карт Києва, як таких, що походять безпосередньо від об’єктивного простору міста, але свідчать про загальні зміни при переході від радянської до пострадянської соціальності. Завдання, які ми поставили перед собою в ході дослідження, були визначені самостійно в результаті випадкових чи ні спостережень за життям у місті, різноманіття якого зумовлює фрагментарність роботи. Використавши ідею Мішеля де Серто про урбаністичний простір як місце боротьби стратегій і практик/тактик, ми розділили поставлені завдані у дві групи. Перша, розглядає місто як концепт, спроектований на площину задум архітекторів, планувальників, наділених владою приймати всезагальні рішення структур. Друга група об’єднує завдання, що розглядають місто як території одиничних щоденних практик.